Постанова № 37559988, 18.02.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 809/3694/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Баб'юка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: Національної служби посередництва і примирення, начальника відділення національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області - Баб'юка Романа Богдановича

про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Національної служби посередництва і примирення, начальника відділення національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області - Баб'юка Романа Богдановича (далі- відповідач) про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги з урахуванням їх уточнень мотивовані наявністю порушень конституційних положень, вимог трудового законодавства збоку керівництва відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області в особі її начальника - Баб`юка Романа Богдановича по відношенню до підпорядкованого йому працівника - головного спеціаліста відділення ОСОБА_1, в ході реалізації нею права на здійснення публічної служби. Внаслідок чого просить визнати дії начальника відділення Баб`юка Р.Б. протиправними та стягнути з відповідачів у солідарному порядку 10000 гривень моральної шкоди.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та додатково пояснили, що незаконне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення їй догани перед усім трудовим колективом, не забезпечення належними умовами праці, порушення етики державного службовця збоку керівника відділення, а також створення ним перешкод для отримання ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності є саме тими діями, протиправність яких і доводиться позивачем. Водночас позивач зазначила, що зазначені протиправні дії керівника відділення змусили її нервувати, змінити звичних спосіб життя, звертатись за медичною допомогою, оформляти документи на звернення до суду, що негативно відбилося на її роботі, діловій репутації, психічному та фізичному стані, стало причиною її моральних страждань, які вона оцінює у 10000 гривень.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав з підстав викладених ним у письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів адміністративної справи, в яких, зокрема вказав на те, що несвоєчасне одержання коштів по тимчасовій непрацездатності збоку ОСОБА_1 відбулося внаслідок обставин, що не залежали від волі керівника відділення та з вини самої позивачки, жодних протиправних дій спрямованих на порушення етики державного службовця, не створення їй належних умов праці чи інших дій спрямованих на її приниження честі і гідності ним не вчинялися. Окрім того, зазначив, що оскільки позовні вимоги спрямовані на визнання протиправними дій начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області, то заявлена позивачем частина моральної шкоди не може стягуватися з другого відповідача - Національної служби посередництва і примирення, оскільки відсутня вина зазначеного державного органу у заподіяній шкоді.

Розглянувши матеріали зазначеної адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, а також дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року у справі № 809/90/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юк Роман Богданович про визнання неправомірним застосування дисциплінарного стягнення та скасування наказу за №72 від 27.12.2012 року, позовні вимоги позивача задоволені повністю, а вищевказаний наказ визнано протиправним та скасовано. (а.с 13-17).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013 року у справі № 4323/13/876 вищевказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишене без змін та у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) набрало законної сили з моменту його проголошення.(а.с. 18-22).

У відповідності до вимог частини 1 статті 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, в тому числі і в адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено зі змісту постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року у справі № 809/90/13-а, предметом дослідження по справі слугувала законність наказу начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юка Романа Богдановича за №72 від 27.12.2012 року «Про винесення догани ОСОБА_1», який судом визнано протиправним та скасовано.

Зокрема, судом встановлено, що ті фактичні обставини, які бралися керівником до уваги при вирішенні питання щодо наявності у діях ОСОБА_1 підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не повинні були враховуватися ним в силу їх відсутності та з урахуванням положень статті 149 Кодексу законів про працю України, статті 14 Закону України «Про державну службу» та Положення про умови роботи за сумісництвом працівниками державник підприємств, установ, організацій.

В даному судовому засіданні позивач оскаржує протиправність дій начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юка Романа Богдановича, в тому числі, і дій пов»язаних із винесенням вищезазначеного наказу №72 від 27.12.2012 року.

На переконання суду, законність рішення суб»єкта владних повноважень, в конкретному випадку, перебуває у прямому взаємозв»язку із його діями, які зазвичай повинні були передувати прийняттю такого рішення, внаслідок чого, преюдиційними є обставини встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року у справі № 809/90/13-а, як такі, що встановлені у справі щодо тих самих осіб.

Таким чином, надаючи правову оцінку законності дій відповідача - начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юка Романа Богдановича, з урахуванням вимог статті 2 КАС України, суд зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідач, при винесенні наказу №72 від 27.12.2012 року діяв не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), внаслідок чого, такі дії слід визнати протиправними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.

Щодо дій відповідача пов»язаних із створенням перешкод для одержання позивачем відшкодування коштів за час її перебування в стані тимчасової непрацездатності згідно листків непрацездатності № 506303 та № 106187, слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, шляхом дослідження наявної копії дублікату листка непрацездатності № 506303 ( дублікат № 023036 від 16.08.2013 року) в період з 02.01.213 року по 18.01.2013 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні. (а.с. 25).

При цьому слід зазначити, що у відповідності до статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума допомоги з тимчасової непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів ФСС з ТВП та оплата перших 5-ти днів непрацездатності за рахунок роботодавця відносяться до бази нарахування та утримання Єдиного соціального внеску. Нарахування на допомогу здійснюються в розмірі 33,2% від суми допомоги, утримання - 2%.

Системний аналіз положень Закону України «Про бухгалтерських облік» та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291 дає можливість дійти висновку про обов»язковість відображення інформації про тимчасову непрацездатність працівника в даних бухгалтерського обліку на окремих рахунках.

У відповідності до Положення про відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 14.11.2012 року за № 166, відділення не є юридичною особою та не містить у своїй структурі бухгалтерії. Таким чином всі фінансові питання пов»язані з діяльністю відділення координуються та вирішуються безпосередньо Національною службою посередництва і примирення по факту отримання нею відповідних документів бухгалтерського обліку. (а.с. 115-120).

Як встановлено в ході розгляду справи, оригінал листка непрацездатності № 506303 відповідальною особою відділення, після його одержання від позивача, 24.01.2013 року було направлено простою кореспонденцією на адресу Національної служби посередництва і примирення, що підтверджується чеком Укрпошти, супровідним листом із переліком документів та журналом вихідної кореспонденції Івано-Франківського відділення. (а.с. 79-80, 132).

Як вбачається з листа Національної служби посередництва і примирення від 27.05.2013 року та довідки від 31.07.2013 року, лист із розміщеним в ньому листком непрацездатності № 506303 на адресу служби не надходив, що послугувало підставою для необхідності звернення ОСОБА_1 до лікувальної установи, з метою отримання його дублікату, який нею було отримано тільки 16.08.2013 року. (а.с. 31, 33).

Проведення оплати по зазначеному лікарняному листку в частині витрат НСПП проведено в вересні 2013 року, а за рахунок Фонду соціального страхування - 11.11.2013 року, що підтверджується довідкою Національної служби посередництва і примирення від 11.12.2013 року (а.с.87-88).

Окрім того, в судовому засіданні, шляхом дослідження наявної копії листка непрацездатності № 106187 від 04.10.2013 року встановлено, що в період з 23.09.2013 року по 04.10.2013 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні. (а.с. 26).

Вказаний документ не був наданий позивачем по місцю роботи, а відправлений на адресу Національної служби посередництва і примирення особисто нею, що підтверджується змістом службової записки провідного спеціаліста відділення ОСОБА_6 та не заперечується позивачем.

На адресу Національної служби посередництва і примирення вказаний листок непрацездатності надійшов тільки 04.12.2013 року, внаслідок чого і кошти пов»язані із перебуванням позивача в стані тимчасової непрацездатності були йому відшкодовані із відповідним запізненням.

З урахуванням наведеного, у суду немає об»єктивних передумов вважати, що несвоєчасне отримання позивачем коштів пов»язаних із її тимчасовою непрацездатністю, виникло внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов»язків керівником відділення Баб`юком Р.Б. Р. або будь-ким із посадових осіб відділення загалом, а отже і підстав для визнання протиправними дій відповідача в цій частині у суду також немає.

Щодо дій відповідача пов»язаних із прилюдним оголошенням догани позивачу перед усім трудовим колективом, не забезпечення її належними умовами праці та порушення етики державного службовця по відношенню до неї, слід вказати на те, що пояснення з цього приводу позивача та відповідача - начальника відділення НСПП в Івано-Франківській області Баб`юка Р.Б. по своїй суті є взаємовиключними, внаслідок чого, на переконання суду виникла необхідність допитати в якості свідків працівників даної установи, які могли б неупереджено дати свідчення по суті таких фактичних обставин.

Так, згідно штатного розпису відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області, який не змінювався продовж 2012- 2014 років в структуру відділення входило 4 штатні одиниці: начальник відділення та 3 головних спеціаліста. В період, в який на думку позивача відповідачем вчинено протиправні дії, а це - 2013 рік, на посадах головних спеціалістів відділення працювали : ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Допитані в якості свідків громадянки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не підтвердили факту оголошення догани ОСОБА_1 прилюдно перед усім трудовим колективом та заперечили наявність обставин, які б вказували не наявність у діях начальника відділення Баб`юка Р.М. не етичних та таких, що принижують честь та гідність позивача дій. Водночас пояснили, що у відділені наявний однин комп»ютер із друкуючим пристроєм, що під»єднаний до мережі «Інтернет». Зазначений технічний засіб знаходиться в залі примирних процедур, до якого мають доступ усі працівники відділення у разі виробничої необхідності.

Зазначене підтверджується також довідкою Національної служби посередництва і примирення від 30.12.2013 року, в якій зазначено, що на обліку у відділенні НСПП в Івано-Франківській області знаходиться 1 системний блок, 1 монітор та 1 принтер. (а.с. 131).

Покази свідка ОСОБА_8, яка працювала на посаді головного спеціаліста відділення НСПП в Івано-Франківській області до 17.12.2012 року не беруться судом до уваги в силу відсутності об»єктивної можливості у даної громадянки бути безпосереднім свідком подій на які вказує позивач, оскілки трапилися вони тільки у 2013 році та пов»язані виключно із трудовою діяльністю колективу, до якої остання не мала жодного відношення.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено ознак протиправності у діях відповідача - начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юка Р.Б. і щодо вищезазначених доводів позивача, внаслідок чого, до задоволення позовні вимоги в цій частині також не підлягають.

При вирішенні питання щодо можливості відшкодування моральної шкоди суд виходив із наступного правового регулювання правовідносин, що склалися.

Згідно положень частини 2 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобот да інтересів суб»єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні із вимогою вирішити публічно-правових спір.

У відповідності до пунктів 3, 8, 10-1 та 13 постанови Пленуму ВС України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ВС України вказав, що:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

- відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

- за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

- при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

- судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні судом встановлено неправомірність дій відповідача - начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області Баб`юка Р.Б. по відношенню до позивача - особи, що перебувала у трудових відносинах із даним відділенням, тобто структурним підрозділом, який позбавлений статусу юридичної особи, що виключає його можливість бути відповідачем, на переконання суду, таку моральну шкоду слід стягувати з держави в особи державного органу - Національної служби посередництва і примирення.

При вирішенні питання щодо розміру заподіяної моральної шкоди, суд виходив із встановлених у судовому засіданні обставин, що вказують на наявність взаємозв'язку між неправомірними діями відповідача та наслідками таких дій для позивача, а це: зміна звичного способу життя, що пов»язана із необхідністю звернення до суду та за медичною допомогою, а також втрата ділової репутації, яка потягнула подальше звільнення позивача з роботи за власним бажанням. Вказані події призвели до моральних страждань позивача, необхідний розмір компенсації яких для сторони, суд вважає обґрунтованим у розмірі 1500 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника відділення національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській області - Баб'юка Романа Богдановича, що виразились у винесенні наказу "Про внесення догани ОСОБА_1" № 72 від 27.12.2012 року.

Стягнути з Держави в особі Національної служби посередництва і примирення (ідентифікаціний код 21709530, вул.Басейна, будинок 1/2А, м.Київ, 01004) в користь ОСОБА_1 1500 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 06.03.2014 року в зв`язку з перебуванням судді на листку непрацездатності.