Рішення № 37559908, 26.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24505/13 26.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТЕК-ФОРТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА ТРЕЙД"

про стягнення 1.079.062,18 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Шевченко Д.О. - за довіреністю від 23.12.2013 № б/н; Файчак В.І. - за довіреністю від 09.01.2014 № 298/01;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНАТЕК-ФОРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА ТРЕЙД" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 1.145.705,66 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором від 23.01.2012 № 49-2012 у зв'язку із чим позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу і пені, а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 % річних.

Відповідач скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що у відповідача відсутнє прострочення його зобов'язань за договором від 23.01.2012 № 49-2012, оскільки останній зобов'язаний виконати свої грошові обов'язки (попередня оплата товару) після виставлення йому позивачем рахунків на оплату товару. Як вказує відповідач, позивачем поставлявся товар без попереднього виставлення рахунків на його оплату. Отже, за таких обставин, відповідач вважає, що оскільки договором від 23.01.2012 № 49-2012 не передбачений порядок оплати товару після його отримання, тому відповідач не вважається таким, що прострочив.

На додаток до відзиву відповідач надав суду уточнений розрахунок позовних вимог позивача, оскільки, як вказує відповідач, штрафні санкції та 3 % річних розраховані позивачем не вірно.

Позивач, у свою чергу, своїми додатковими поясненнями по суті спору, проти тверджень відповідача, викладених у відзиві, заперечив.

До господарського суду надійшла заява позивача від 14.02.2014 № 37/02, згідно із якою останній зменшив свої позовні вимоги до 1.079.062,18 грн, з яких: 416.715,93 грн - штраф; 540.847,96 грн - пеня; 121.498,29 грн - 3 % річних.

Заява позивача від 14.02.2014 № 37/02 судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

17 лютого 2014 року відповідач звернувся до суду із заявою від 17.02.2014 № 1702/02 про зменшення розміру позовних вимог, а також розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТЕК-ФОРТ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24505/13, а її розгляд призначено на 05.02.2014.

В судовому засіданні 05.02.2014 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.02.2014.

У судовому засіданні 17.02.2014 судом оголошено перерву до 26.02.2014 та ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про продовження розгляду спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Повноважний представник відповідача у судове засідання 26.02.2014 не з'явився, в той час як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача у розписці про оголошення перерви у судовому засіданні.

В судовому засіданні 26.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МАГНАТЕК-ФОРТ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАНА ТРЕЙД", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 23 березня 2012 року № 49-2012 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар) на базисі поставки, у кількості, за номенклатурою, за цінами і строками поставки згідно із умовами Договору та додатків до нього, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 2.1 Договору, кожний додаток є окремою угодою, укладеної в межах Договору. Кожний наступний додаток не відміняє та не зупиняє дію попередніх додатків ані у повному обсязі, ані частково, якщо у ньому не передбачено інше.

Відповідач зобов'язується здійснити 100 відсоткову попередню оплату вартості товару, визначеної у додатку до Договору, не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку-фактури, виставленого на підставі існуючого додатку до Договору (п. 7.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків здійснення взаєморозрахунків, встановлених Договором та існуючими додатками до нього, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, на протязі 5 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги позивача.

У разі якщо строк прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, на протязі 5 робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги позивача (п. 8.3 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, сторонами спору укладені до Договору такі додаткові угоди, у відповідності до яких позивач зобов'язався поставити, а відповідач отримати й оплатити товар загальною вартістю 13.890.531,05 грн: від 28.03.2012 № 1 на суму 2.579.358,06 грн; від 31.03.2012 № 2 на суму 555.237,16 грн; від 06.04.2012 № 3 на суму 4.399.539,05 грн; від 07.04.2012 № 4 на суму 1.465.491,75 грн; від 14.04.2012 № 5 на суму 1.472.125,35 грн; від 17.04.2012 № 6 на суму 3.418.779,68 грн (засвідчені копії вказаних додаткових угод наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

На підставі наведених вище додаткових угод, позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 13.890.531,05 грн, що підтверджується такими актами приймання-передачі: від 28.03.2012 № 895 на суму 2.579.358,06 грн; від 31.03.2012 № 1086 на суму 555.237,16 грн; від 06.04.2012 № 1249 на суму 2.932.435,80 грн; від 06.04.2012 № 1250 на суму 1.467.103,25 грн; від 07.04.2012 № 1154 на суму 1.465.491,75 грн; від 14.04.2012 № 1279 на суму 1.472.125,35 грн; від 17.04.2012 № 1278 на суму 3.418.779,68 грн (засвідчені копії зазначених актів наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

В подальшому, відповідачем частину отриманого товару вартістю 1.214.240,93 грн повернуто позивачеві за такими накладними на повернення товару: від 09.06.2012 № 3 на суму 387.428,70 грн; від 08.06.2012 № 2 на суму 366.573,86 грн; від 13.06.2012 № 4 на суму 362.720,53 грн; від 22.06.2012 № 5 на суму 97.517,84 грн (засвідчені копії наведених накладних наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

14 грудня 2012 року сторонами спору укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, згідно вказаної Угоди зобов'язання відповідача за Договором припинилися частково в сумі 507.878,82 грн. Також Угоди від 14.12.2012 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 1.200.000,00 грн.

Згідно наявної у матеріалах справи копії листа відповідача від 14.12.2012 № 1412/1, останній гарантував позивачеві погашення заборгованості в сумі 1.200.000,00 грн у строк до 31.12.2012.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті допущення відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором, останній товар, після його отримання, на користь позивача не оплатив і у зв'язку із чим, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді штрафу в сумі 416.715,93 грн та пені в сумі 540.847,96 грн, на підставі пунктів 8.2, 8.3 Договору, а також відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з відповідача 3 відсотків річних в сумі 121.498,29 грн.

Відповідач своїм відзивом позов відхилив повністю, обґрунтовуючи це тим, що останній, у відповідності до вимог, встановлених п. 7.1 Договору, зобов'язаний оплатити товар не пізніше двох банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку-фактури. Як вказує відповідач, позивач, поставляючи товар без дотримання порядку, передбаченого вказаним пунктом Договору, позбавив відповідача можливості виконати свій обов'язок щодо попередньої оплати товару. За таких обставин відповідач зазначає, що Договір не містить умов оплати товару після його отримання, відтак, строки оплати товару є такими, що не встановлені.

Суд, щодо викладених вище заперечень відповідача, зазначає, що оскільки Договором не передбачено порядку оплати товару після його поставки та прийняття, то правовідносини сторін в цій частині повинні регулюватися правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто відповідач зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття.

Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в частині господарських санкцій у вигляді штрафу і пені, а також 3 відсотків річних. Відповідач вказану заяву мотивує тим, що останнім на 2014 рік не були закладені грошові кошти на погашення вимог позивача, які заявлені у даній справі, тому, вказана обставина може призвести до банкрутства відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічне положення міститься й у ч. 3 ст. 551 ЦК України. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Вказана вище заява відповідача судом відхиляється, з урахуванням такого. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен об'єктивно оцінити, у тому числі, майнові інтереси сторін спору. Позивачем, з метою здійснення господарської діяльності (закупівлі товару для його подальшого продажу відповідачеві) уклав із публічним акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» договір від 06.03.2012 № 03-ОКЛ/12 про надання кредиту у формі овердрафту, і внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач, зі свого боку, несе збитки, а саме зобов'язаний сплачувати банківській установі проценти за користування овердрафтом. Крім того, заява щодо зменшення судом розміру 3 % річних також судом відхиляється, оскільки згідно правил, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд не наділений правом на зменшення таких процентів.

Отже, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем не спростовано, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про застосування до відповідача господарських санкції у вигляді пені в сумі 540.847,96 грн і штрафу в сумі 416.715,93 грн, а також відповідальності шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 121.498,29 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, за здійсненими позивачем розрахунками, які перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА ТРЕЙД" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Олеся Гончара, буд. 35; ідентифікаційний код 37932212, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТЕК-ФОРТ" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 2-А, офіс 2; ідентифікаційний код 37818180, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) штраф в сумі 416.715,93 (чотириста шістнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 93 коп.; пеню в сумі 540.847,96 (п'ятсот сорок тисяч вісімсот сорок сім) грн 96 коп.; 3 % річних в сумі 121.498,29 (сто двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн 29 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 21.581,24 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн 24 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05 березня 2014 року.

Суддя С.В. Балац