Постанова № 37559222, 11.03.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1070/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б. розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст. 183-2 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Песійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов?язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії, зазначивши, що станом на 2014 рік постійним місцем проживання позивача ОСОБА_1 є США.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до п.2 ст.49 та ст.51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України. 07.10.2009р. Конституційним Судом України було постановлено рішення, яким вищевказані приписи визнано неконституційними і 29.11.2013р. представник позивача звернувся з письмовою заявою до відповідача про поновлення раніше призначеної пенсії позивачу. 23.01.2014 р. на адресу представника позивача надійшов лист від 17.01.2014р. №263/І-9 у якому відповідач проігнорував вимогу позивача у звязку з тим, що заяву для поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію, по місцю проживання (реєстрації). Тобто, відповідач у своєму листі відмовив у поновленні раніше призначеної пенсії позивачу, порушуючи таким чином її конституційні права як громадянки України. Просить суд, визнати дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 неправомірними та зобовязати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 07.10.2009 р. з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

05.03.2014 р. управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова подано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що згідно п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», заява про припинення виплати пенсії у звязку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Крім того, вказує, що положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» втрачають чинність з 07.10.2009 р., тобто від дати прийняття рішення КСУ №25-рп/2009, а тому таке поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання після 07.10.2009 року. Просять відмовити у задоволенні позову. Крім того, вказує на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, представником відповідача обставини, суд приходить до переконання, що вони є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Як вбачається із копії закордонного паспорта, позивач ОСОБА_1, 18.08.1920 р. є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання в Сполучені Штати Америки 09.01.1995 р.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та отримувала призначену пенсію. В звязку з її виїздом на постійне місце проживання за кордон виплату призначеної їй пенсії було припинено.

29 листопада 2013р. представник позивача звернувся до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова з заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1

Листом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 17 січня 2014 року №263/І-9 у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію по місцю проживання (реєстрації).

Відповідно ч.ч.1,2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

На підставі абз.6, 11 ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» загальнообовязкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених Законом.

Таким чином, ОСОБА_1 проживаюча в Сполучених Штатах Америки, яка є громадянкою України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України так як Конституція та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням за ним усіх конституційних прав.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. у справі №1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення .2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-ІУ» Положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, після прийняття рішення Конституційним Судом України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.

Зазначене рішення Конституційного суду є безумовною підставою для поновлення позивачці виплати пенсії.

Виходячи з наведеного, позовна вимога щодо зобовязання управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Львова поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії, починаючи з 07.10.2009р. підлягає до задоволення.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що заява про поновлення раніше призначеної пенсії подається заявником особисто, оскільки, відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, ОСОБА_1 має право подавати таку заяву через свого представника.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6,11,17,100,160,161,162,163 КАС України, ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Постанова може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні під час оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Постигач О.Б.