Постанова № 37558811, 06.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/674/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Купріс М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -Туркіної К.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№38451338 від 13.09.2013 року, ВП№38451650 від 13.09.2013 року, ВП№32258748 від 16.10.2012 року ВП№31783250 від 16.10.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач, накладаючи арешт на майно боржника, не врахував вимоги Закону України "Про іпотеку", яким передбачено переважне право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, чим порушив права позивача як іпотекодержателя.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечувала, щодо позовних вимог про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 24.02.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Іпотекодавці) та ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, за умовами якого, ОСОБА_3 передає у власність,а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймають у власність гроші в сумі 170553 грн., що є еквівалентом 21500 доларів США, при цьому Іпотекодавці солідарно зобов'язуються повернути позичені кошти готівкою в строк до 20.09.2013 року (з урахуванням договору про внесення змін до договору іпотеки від 20.09.2012 року) в приміщенні нотаріальної контори, де посвідчений договір, що буде підтверджено нотаріально оформленою заявою Іпотекодежателя. На забезпечення виконання свого зобов'язання за цим договором Іпотекодавці передали в іпотеку Іпотекодержателю належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої 15,09 кв.м., житлова 15,9 кв.м. (Предмет іпотеки) (а.с.11-13).

Договір іпотеки від 24.02.2011 року та договір про внесення змін до договору іпотеки від 20.09.2012 року посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстровано в реєстрі за № 326 та №2436 відповідно.

24.02.2011 року за №4610909 проведено державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі іпотек (діючому до 01.01.2013 року).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27.10.2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції та пені в сумі 49336 грн.

10.04.2012 року Октябрським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист №2-4484/11. (а.с.45).

18.04.2012 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4484/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 боргу у сумі 49336 грн.(а.с.46).

16.10.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику-ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення. (а.с.47).

Головним державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції 16.03.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-3262 від 06.03.2012 року про стягнення в рівних долях боргу в сумі 38566,68 грн з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 (а.с.134).

27.07.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику-ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення (а.с.135).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04.02.2013 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 в солідарному порядку на користь ПАТ "ПроКредитБанк" заборгованість за кридитними договорами №11.5845/2012 від 05.07.2006 року та №11.10842/2021 від 18.06.2008 року в сумі 66748,16 грн та судовий збір в сумі 667,49 грн.

21.05.2013 року Октябрським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист №2/554/176/2013 (а.с.64).

Постановою державного виконавця від 16.07.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/554/176/2013 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПроКредитБанк" заборгованість 67415,65 грн солідарно.(а.с.69).

Також 16.07.2013 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/554/176/2013 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ПроКредитБанк" заборгованість 67415,65 грн солідарно. (а.с.150)

13.09.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику-ОСОБА_4 (а.с.81), та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику-ОСОБА_5 (а.с.167).

Не погоджуючись із винесеними постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 38451338 від 13.09.2013 року, ВП № 38451650 від 13.09.2013 року, ВП № 32258748 від 16.10.2012 року, ВП № 31783250 від 16.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині арешту квартири АДРЕСА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати зазначені постанови.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-ХІV).

Частиною першою статті 52 Закону №606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 54 вказаного Закону, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві умови, за яких на заставлене майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Суд звертає увагу, що згідно із висновком про оцінку майна від 07.02.2014 року оціночна вартість предмету іпотеки (квартири АДРЕСА_1) складає 56678 грн., що є меншим забезпеченого нею зобов'язання - 170553 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-ІV.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на момент укладення договору) передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із положенням частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Державна реєстрація іпотеки у Державному реєстрі іпотек (діючому до 01.01.2013 року) проведена 24.02.2011 року реєстраційний № 10874925.

Частинами першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення саме на предмет іпотеки.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 24.02.2011 року зареєстроване 24.02.2011 року, тоді як публічне обтяження майна на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2012 року ВП№32258748 та ВП№31783250, від 13.09.2013 року ВП№38451338 та ВП№38451650, тобто пізніше реєстрації іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що предмет договору іпотеки не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. В зв'язку з цим, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанов ВП№38451338 від 13.09.2013 року, ВП№38451650 від 13.09.2013 року, ВП№32258748 від 16.10.2012 року ВП№31783250 від 16.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині арешту квартири №3, що знаходиться по провулку Піонерському, 3, у м. Полтава є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Підстав для неприйняття визнання відповідачем адміністративного позову судом не встановлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 38451338 від 13.09.2013 року, ВП № 38451650 від 13.09.2013 року, ВП № 32258748 від 16.10.2012 року, ВП № 31783250 від 16.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині арешту квартири АДРЕСА_1.

Звільнити з-під арешту майно боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яке знаходиться в іпотеці ОСОБА_3, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34963066) на користь ОСОБА_3 (іден.код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 березня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко