Постанова № 37558765, 04.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року № 876/10405/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства дослідного господарства «Львівське» НААН України до Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови, -

встановив:

29 травня 2013 року позивач - ДПДГ «Львівське» НААН України звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача - ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ в якому просить скасувати постанову відповідача від 20.05.2013 року про арешт каси та касової книги позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон N 606-XIV) органи ДВС не наділені повноваженнями накладати арешт на касові книги, оскільки призводить до неможливості надходження через коштів підприємству, за рахунок яких і здійснюється погашення заборгованості. Також, позивач вказує, що державний виконавець безпідставно у оскаржуваній постанові посилається на положення ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки ця норма спірних відносин не регулює. Разом з тим, суб'єктом владних повноважень під час винесення постанови про арешт каси та касової книги всупереч ст.ст. 57, 65 Закону N 606-XIV не склав акт опису та арешту майна, не зазначив хто є відповідальним за зберігання касової книги та які обмеження застосовано.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року позов задоволено. Скасовано постанову ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ про арешт каси та касової книги боржника (ДПДГ «Львівське» НААН України) від 20.05.2013 року.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, а тому просить її скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень ст.ст. 11, 57 Закону N 606-XIV державний виконавець наділений правом виносити постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї. На підставі цих норм, державним виконавцем винесено оскаржувану постанову. Акт вилучення готівки не складався, оскільки на момент винесення вказаної постанови коштів у касі не було. Поряд з цим, складено акт опису та арешту рухомого майна та встановлено заборону його відчуження.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволеною.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області перебуває зведене виконавче провадження з виконання вимоги ПФУ № Ю-397 від 03.05.2012 р., постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 29584912 від 13.04.2012 р., вимоги ПФУ Ю-287 від 02.04.2012 р., вимоги ПФУ № Ю-252 від 01.03.2012 р., рішення ПФУ № 487 від 01.12.2011 р., вимоги ПФУ № Ю-234 від 01.02.2012 р., постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 29185383 від 29.02.2012 р., наказу № 5015/6218/11 від 12.12.2011 р., наказу № 5015/6218/11 від 12.12.2011 р., рішення № 841 від 08.08.2012 р., рішення № 790 від 02.08.2012 р., рішення № 825 від 08.08.2012 р., рішення № 836 від 08.08.2012 р., рішення № 8064 від 16.10.2012 р., вимоги № 783 від 01.10.2012 р., вимоги № 842 від 01.11.2012 р., постанови ВДВС № 30965180 від 28.11.2012 р., рішення ПФУ № 1097 від 05.11.2012 р., вимоги ПФУ № 909 від 03.12.2012 р., вимоги ПФУ № 1 від 02.01.2013 р., вимоги ПФУ № 56 від 01.02.2013 р., рішення ПФУ № 1230 від 25.12.2012 р., вимоги № 701 від 03.09.2012 р. про стягнення з ДП ДГ «Львівське» на користь Управління Пенсійного фонду України в Кам'янка - Бузькому районі, Військової частини А 3007, ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ВДВС боргу в сумі 595987,71 грн.

20.05.2013 р. заступником начальника відділу ДВС Кам'янка - Бузького районного управління юстиції Бурко А.М. у зазначеному виконавчому провадженні винесено постанову, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться у касі боржника ДП ДГ «Львівське» НААН України, в межах суми 595987,71 грн до повного погашення боргу, а також накладено арешт на касову книгу боржника ДПДГ «Львівське» НААН в межах суми 595987,71 грн до повного погашення боргу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки Законом N 606-XIV не передбачено права державного виконавця виносити постанову про арешт каси та касової книги. Державний виконавець не провів вилучення коштів, які перебували у касі та не склав відповідний акт. Положення ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» спірних відносин не регулюють, а тому відповідачем застосовані помилково.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон N 606-XIV (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 11 цього Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно частин 1-3 ст. 52 Закону N 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону N 606-XIV).

З аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що державний виконавець здійснюючи примусові заходи щодо звернення стягнення на майно боржника, наділений повноваженнями виносити постанову про арешт коштів у касі боржника або надходять до неї.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.05.2013 року відповідачем винесено постанову, якою, зокрема, накладено арешт на кошти у касі боржника (позивача у справі) на суму стягнення - 595987,71 грн, що повністю узгоджується із положеннями ст.ст. 11, 52, 57, 65 Закону N 606-XIV.

Суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги доводи позивача про те, що державний виконавець не склав акт вилучення коштів з каси, оскільки такий акт складається тільки за наявності коштів. Однак, як зазначає відповідач, у касі позивача на час вчинення виконавчої дії кошти були відсутні. Позивачем доказів протилежного не надано, хоча відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України позивач повинен довести ті обставини на які він посилається у своєму адміністративному позові. Відсутність у касі боржника коштів, не перешкоджає можливості накладення арешту, оскільки такий накладається не тільки на ті кошти, які наявні у касі, а також і на ті, що до неї надходить.

Також, суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що акт опису і арешту рухомого майна не містить вказівки про арешт коштів, оскільки виходячи ч. 2 ст. 57 Закону N 606-XIV, акт опису і арешту майна боржника та постанова про арешт коштів боржника є різними способами фіксування арешту майна боржника, які застосовуються в залежності від виду майна, яке арештовується (кошти, рухоме чи нерухоме майно). При цьому, положення Закону N 606-XIV, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція) передбачають, що арешт коштів боржника у касі оформляється відповідною постановою, а також актом вилучення коштів, якщо такі кошти є у касі. Складання такого акта за їх відсутності не передбачено. Разом з тим, у п. 4.2.1 Інструкції визначено перелік відомостей, які зазначаються у акті опису та арешту майна, серед яких відсутні відомості щодо накладення арешту на кошти.

Крім того, помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що державним виконавцем безпідставно оскаржувану постанову винесено до фактичного огляду каси, оскільки ці обставини не підтверджуються жодним доказом та це не суперечить положенням Закону N 606-XIV. Більше того, згідно ч. 2 ст. 25 та ч. 2 ст. 27 цього Закону, державний виконавець вправі накладати арешт на кошти боржника ще безпосередньо на стадії відкриття виконавчого провадження, що свідчить про те, що накладенню арешту на кошти у касі не обов'язково повинні передувати якісь інші дії, окрім відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 20.05.2013 року в частині накладення арешту на кошти боржника в сумі 595987,71 грн відповідачем прийнята у відповідності до положень Закону N 606-XIV, а тому в цій частині скасованою бути не може. Помилковість посилання у цій постанові на положення ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», які спірних відносин не стосуються, не впливає на правомірність оскаржуваної постанови у частині накладення арешту на кошти боржника у касі, а тому відсутні підставі для її скасування у цілому.

При цьому, у іншій частині щодо накладення арешту на касову книгу боржника (п. 2 резолютивної частини цієї постанови), вказана постанова є протиправною, оскільки ні положення Закону N 606-XIV, ні Інструкція, не передбачають такого права чи обов'язку у державного виконавця, який виходячи з положень ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це суперечить також тому, що арешт коштів боржника поширюється не тільки на кошти, які є наявні у касі, а також на кошти, які до неї надходять. Державний виконавець наклавши арешт на касову книгу позбавляє можливості боржника вносити кошти у касу, за рахунок яких може бути погашено суму заборгованість.

З огляду на те, що оскаржувана постанова прийнята з недоведеністю обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 липня 2013 року у справі № 813/4213/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області від 20.05.2013 року про арешт каси та касової книги Державного підприємства дослідного господарства «Львівське» НААН України в частині пункту 2 резолютивної частини цієї постанови щодо накладення арешту на касову книгу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін