Рішення № 37558205, 04.03.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" березня 2014 р. Справа № 906/1904/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. дов. №14-31 від 30.01.2013;

від відповідача: Боголюб А.В. дов. від 17.07.2013.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів, Житомирської області)

про стягнення 10441934,30грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 06.02.2014 оголошувалась перерва до 04.03.2014.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 10441934,30грн, з яких: 8861452,26грн заборгованості, 665572,71грн пені, 648301,66грн штрафу, 240271,07грн 3% річних, 26336,60грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №14/2584/11 від 30.09.2011 на купівлю-продаж природного газу та додатковими угодами: №1 від 30.09.2011, №2 від 11.10.2011, №3 від 01.08.2012, в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем природного газу у встановлений договором строк.

17.01.2014 за вх. №752 (вих. №45 від 15.01.2014) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому зазначив, що позовна заява датована 19.12.2013, тобто позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені та 7% штрафу за жовтень та листопад 2012 року уже після спливу строку позовної давності та просить суд застосувати положення ч.1 п.2 ст.258, п.5 ст.261, п.4 ст.267 ЦК України та відмовити позивачу у стягнені з відповідача пені та 7% штрафу нарахованих за жовтень та листопад 2012 року на загальну суму 544774,06грн, а також зменшити розмір пені за грудень 2012 року у сумі 393732,34грн до 10% та відмовити позивачу у стягнені з відповідача 7% штрафу нарахованих за грудень 2012 року у сумі 375367,97грн.

В судовому засіданні 06.02.2014 представник позивача надала письмові пояснення за вх. №1923/14 від 06.02.2014 (вих. №б/н від 05.02.2014) щодо періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних, в яких зазначає, що за газ, спожитий у жовтні 2012 року пеню нараховано за період з 30.11.2012 по 14.05.2013, 3% річних нараховано за період з 15.11.2012 по 20.11.2013, інфляційні втрати нараховано за грудень 2012 року та січень 2013 року; за газ, спожитий у листопаді 2012 року пеню нараховано за період з 15.12.2012 по 14.06.2013, 3% річних нараховано за період з 15.12.2012 по 20.11.2013, інфляційні втрати нараховано за грудень 2012 року та січень 2013 року; за газ, спожитий у грудні 2012 року пеню нараховано за період з 15.01.2013 по 14.07.2013, 3% річних нараховано за період з 15.01.2013 по 20.11.2013, інфляційні втрати нараховано за січень 2013 року.

Крім того, в судовому засіданні 06.02.2014 представник позивача надала заперечення на відзив за вх. №1924/14 від 06.02.2014 (вих. №б/н від 05.02.2014) з додатками, в яких просить суд відмовити в клопотанні відповідача про зменшення розміру неустойки та позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2014 заперечив щодо позовних вимог, просить застосувати положення ч.1 п.2 ст. 258, п.5 ст.261, п.4 ст.267 ЦК України та відмовити позивачу у стягненні з відповідача пені та 7% штрафу нарахованих за жовтень та листопад 2012 року на загальну суму 544774,06грн. Крім того просить суд зменшити розмір пені за грудень 212 року у сумі 393732,34грн до 10% та відмовити позивачу у стягненні з відповідача 7% штрафу нарахованих за грудень 2012 року у сумі 375367,97грн, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавець (позивач у справі) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" - покупець (відповідач у справі) договору №14/2584/11 від 30.09.2011 на купівлю-продаж природного газу (а.с. 9-14) та додаткових угод: №1 від 30.09.2011, №2 від 11.10.2011, №3 від 01.08.2012 (а.с. 15-18), позивач поставив відповідачу товар (природний газ) протягом жовтня-грудня 2012 на загальну суму 9261452,26грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 27.11.2012, від 30.11.2012, від 31.12.2012 (а.с. 19-21), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 8861452,26грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В пункті 7.2 вищезазначеного договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором згідно розрахунку позивача (а.с. 30-32, 99) 7% штрафу становить 648301,66грн, з яких: за зобов'язанням жовтня 2012 - 83195,02грн, за зобов'язанням листопада 2012 - 189738,67грн, за зобов'язанням грудня 2012 - 375367,97грн; загальна сума пені складає 665572,71грн, з яких:

- за зобов'язанням жовтня 2012 за період з 15.11.2012 по 14.05.2013 (включно) - 69528,95грн;

- за зобов'язанням листопада 2012 за період з 15.12.2012 по 14.06.2013 (включно) - 202311,42грн;

- за зобов'язанням грудня 2012 за період з 15.01.2013 по 14.07.2013 (включно) - 393732,34грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок пені за вищевказаними зобов'язаннями виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем день фактичної сплати суми заборгованості включено в період часу при нарахуванні суми пені.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.216 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 55) позовна заява відправлена на адресу суду 19.12.2013.

Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2014 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати позовну давність (а.с. 58-60).

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, згідно з умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, то нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинно було здійснюватися:

- за зобов'язанням жовтня 2012 за період з 19.12.2012 по 14.05.2013 (включно);

- за зобов'язанням листопада 2012 за період з 19.12.2012 по 14.06.2013 (включно).

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені:

За зобов'язанням жовтня 2012 за період з 19.12.2012 по 14.05.2013 (включно):

- за період з 19.12.2012 по 31.12.2012 (1188500,27 (сума боргу) х 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 (кількість днів у 2012 році) х 13 (кількість прострочених днів)= 6332,17грн;

- за період з 01.01.2013 по 04.03.2013 (1188500,27 х 15% : 365 (кількість днів у 2013 році) х 63) = 30770,76грн;

- за період з 05.03.2013 по 14.05.2013 (788500,27 х 15% : 365 х 71) = 23006,92грн.

Таким чином, пеня за зобов'язанням жовтня 2012 за період з 19.12.2012 по 14.05.2013 (включно) - 60109,85грн.

За зобов'язанням листопада 2012 за період з 19.12.2012 по 14.06.2013 (включно):

- за період з 19.12.2012 по 31.12.2012 (2710552,40 х 15% : 366 х 13) = 14441,47грн;

- за період з 01.01.2013 по 09.06.2013 (2710552,40 х 15% : 365 х 160) = 178228,10грн;

- за період з 10.06.2013 по 14.06.2013 (2710552,40 х 14% : 365 х 5) = 5198,32грн.

Таким чином, пеня за зобов'язанням листопада 2012 за період з 19.12.2012 по 14.06.2013 (включно) - 197867,89грн.

Щодо пені нарахованої позивачем за зобов'язанням за грудень 2012 суд вважає нарахування суми пені за період з 15.01.2013 по 14.07.2013 в розмірі 393732,34грн обґрунтовано.

Отже, загальна сума пені складає 651710,08грн.

Щодо нарахування 7% штрафу в сумі 648301,66грн, з яких: за зобов'язанням жовтня 2012 - 83195,02грн, за зобов'язанням листопада 2012 - 189738,67грн, за зобов'язанням грудня 2012 - 375367,97грн слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 7.2 договору, за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання внаслідок чого відбулось прострочення понад 30 днів, а саме:

- за зобов'язанням жовтня 2012 - настав з 15.12.2012 (15.11.2012 (наступний день строку розрахунку за фактично переданий газ) + 30 днів (п.7.2 договору) = 14.12.2012), тобто на 31 день після закінчення строку розрахунку;

- за зобов'язанням листопада 2012 - настав з 14.01.2012 (15.12.2012 (наступний день строку розрахунку за фактично переданий газ) + 30 днів (п.7.2 договору) = 13.01.2013), тобто на 31 день після закінчення строку розрахунку;

- за зобов'язанням грудня 2012 - настав з 14.02.2012 (15.01.2012 (наступний день строку розрахунку за фактично переданий газ) + 30 днів (п.7.2 договору) = 13.01.2013), тобто на 31 день після закінчення строку розрахунку.

Отже, суд вважає правомірно заявлений штраф за зобов'язаннями листопада та грудня 2012 в сумі 565106,64грн, щодо штрафу в сумі 83195,02грн нарахованого за зобов'язанням жовтня 2012 в позові необхідно відмовити за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 30-32) 3% річних за період з 15.11.2012 по 20.11.2013 становить 240271,07грн; інфляційні нарахування за період з грудня 2012 по січень 2013 становить 26336,60грн.

Разом з тим, позивач невірно провів інфляційні нарахування за зобов'язанням жовтня та листопада 2012.

Отже, суд самостійно нараховує інфляційні нарахування за зобов'язанням жовтня та листопада 2012:

За зобов'язанням жовтня 2012 за період з грудня 2012 по січень 2013 (включно):

- за грудень 2012 (1188500,27 (сума боргу) х 100,2% (індекс інфляції за грудень 2012) / 100% - 1188500,27 (сума боргу) = 2377,00грн;

- за січень 2013 (1188500,27 х 100,2% (індекс інфляції за січень 2013) / 100% - 1188500,27) = 2377,00грн.

Таким чином, інфляційні нарахування за зобов'язанням жовтня 2012 за період з грудня 2012 по січень 2013 (включно) - 4754,00грн.

За зобов'язанням листопада 2012 за період з грудня 2012 по січень 2013 (включно):

- за грудень 2012 (2710552,40 х 100,2% / 100% - 2710552,40) = 5421,10грн;

- за січень 2013 (2710552,40 х 100,2% / 100% - 2710552,40) = 5421,10грн.

Таким чином, інфляційні нарахування за зобов'язанням листопада 2012 за період з грудня 2012 по січень 2013 (включно) - 10842,20грн.

Щодо нарахованої суми інфляційних нарахувань за зобов'язанням грудня 2013, суд вважає здійсненим правильно, що становить 10724,80грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 26321,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Щодо клопотання (відзив на позовну заяву (а.с. 58-60) відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у клопотанні обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається з балансу та звіту про фінансові результати на 30.09.2013 (а.с.61,62).

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є бюджетні установи та організації, а також те, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 26321,00грн інфляційних нарахувань, 240271,07грн 3% річних та 565106,64грн штрафу, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір обґрунтовано застосованої позивачем пені до 50% - 325855,04грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 10019006,01грн, з яких: 8861452,26грн заборгованості, 325855,04грн пені, 565106,64грн штрафу, 240271,07грн 3% річних, 26321,00грн інфляційних нарахувань. В частині стягнення 339717,67грн пені, 83195,02грн штрафу, 15,60грн інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 325855,04грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", 13312, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 32794899 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 - 8861452,26грн заборгованості, 325855,04грн пені, 565106,64грн штрафу, 240271,07грн 3% річних, 26321,00грн інфляційних нарахувань, 68180,22грн витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.03.14

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-позивачу (рек. з повід.).