Постанова № 37554545, 06.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа № 922/5173/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Головчанська Є.І.

відповідача - Фляшовський В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 265 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.14 у справі № 922/5173/13

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства", м. Київ

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

про стягнення 876936,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДП "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - КП "Харківводоканал" 876936,14 грн. з яких: 834000,00 грн. сума основного боргу, 30387,62 грн. пені, 12548,52 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 44/7-ПД/12 від 24.07.12 р.

14.01.2014 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про часткову відмову від позовних вимог до відповідача в частині стягнення 3% річних в сумі 12548,52 грн. та пені в розмірі 30387,62 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 834000,00 грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору, яка прийнята судом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2014 р. у справі 922/5173/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків на користь Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства" м. Київ - 834000,00 грн. основного боргу, 17538,72 грн. судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 30387,62 грн. та 3% річних в розмірі 12548,52 грн. провадження у справі припинено.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що факт наявності заборгованості за виконані за договором роботи за І-ІІІ етапами підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні у матеріалах справи, крім того незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), суд зазначив про те, що це не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 р. по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання у зв'язку із чим вважає стягнення заборгованості з нього безпідставним та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 24.07.12 р. між Державним підприємством "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут" (виконавець) та Комунальним підприємством "Харківводоканал" (замовник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 44/7-ПД/12 (а. с. 13-16), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2012 році надати замовникові інженерні послуги "Розробка "Схеми оптимізації роботи систем централізованого водопостачання та водовідведення м. Харкова (КП "Харківводоканал") код за ДК 016-97-74.20.3.", а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Визначення строків надання послуг за договором сторони погодили у календарному плані (додаток № 2 до договору) (а. с. 18).

Сторони передбачили 5 етапів виконання робіт за договором, а саме:

- 1 етап - розробка форм, збір вихідних даних та проведення всебічного аналізу стану системи водопостачання з виявленням основних проблемних питань та недоліків розвитку системи водопостачання. Вартість етапу складає 327 000,00 грн.;

- 2 етап - проведення всебічного аналізу стану системи водовідведення з виявленням основних проблемних питань та недоліків розвитку системи водовідведення та очищення стічних вод. Вартість етапу складає 219000,00 грн.;

- 3 етап - проведення гідравлічного розрахунку та розробка заходів з оптимізації гідравлічного режиму. Вартість етапу складає 288000,00 грн.;

- 4 етап - розробка рекомендацій та переліку заходів усунення недоліків систем водопостачання та водовідведення, визначення їх вартості, здійснення розподілу за пріоритетністю та термінами виконання. Вартість етапу складає 291000,00 грн.;

- 5 етап - розробка фінансової моделі та схеми оптимізації роботи систем централізованого водопостачання та водовідведення м. Харкова. Вартість етапу складає 324000,00грн.

Загальна ціна договору становить 1449000,00 грн. у тому числі ПДВ 20 % 241500,00 грн. (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору виконавцем надані послуги по 3 етапам, що підтверджується актами здачі-приймання інженерних послуг № 51 та № 73 від 28.12.2012 р. (а. с. 23-24) на загальну суму 834000,00 грн., які підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата наданих послуг здійснюється відповідачем після підписання сторонами акту наданих послуг, в 10-денний термін після отримання бюджетних коштів.

Відповідно до п. 6.1. п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня одержання акту наданих послуг направити виконавцеві підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг, а також своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги згідно з умовами цього договору.

Пунктом п. 6.1.1. договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги та оплати їх відповідно до умов договору.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач листом № 1685 від 15.04.2013 р. повідомив про те, що Департамент комунального господарства перерахував кошти у сумі 834000,00 грн. на спеціальний рахунок 35443003002692 в УДКСУ у м. Харкові. При цьому, позивач зазначає, що грошові кошти, які були у розпорядженні відповідача на банківський рахунок позивача не перераховані.

Як зазначив представник відповідача, з невідомих йому причин Держказначейство не сприяло здійсненню відповідного платежу та скасувало відповідну операцію.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, не сплатив за виконані за І-ІІІ етапами роботи з позивачем не розрахувався.

Згідно з п. 7.2. договору, замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань та сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день простроченого зобов'язання.

Вказану заборгованість відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. Крім того, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені від простроченої суми основного боргу та 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що факт наявності заборгованості за виконані за договором роботи за І-ІІІ етапами підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні у матеріалах справи, крім того незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), суд зазначив про те, що це не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи містять акти здачі-приймання інженерних послуг № 51 та № 73 від 28.12.2012 р. (а. с. 23-24) на загальну суму 834000,00 грн. Вказані документи підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до наданих послуг.

Отже, відповідач після підписання даних документів визнавав факт виконання певних етапів робіт (послуг) та наявності підстав для їх оплати.

Умови, викладені у спірному договорі, були визначені та погоджені сторонами.

Вказаний договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, правові відносини, які виникли між сторонами на підставі договору відповідають встановленим нормативними актами, вимогам щодо договору підряду та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст вказаного договору не суперечить чинному законодавству України.

Відповідач посилається на те, що 28.12.2012 р. УДКСУ у м. Харкові без зазначення підстав повернуло бюджетні кошти в сумі 834000,00 грн. з його реєстраційного рахунку на спеціальний рахунок Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, в результаті чого оплата проведена не була.

Проте, відповідач не надав доказів вжиття відповідних заходів щодо врегулювання з вищезазначеними органами (організаціями) питань надсилання (зарахування) коштів за призначенням у встановлений строк.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, не виконання Державною казначейською службою платіжного доручення платника не може бути підставою для звільнення останнього від його договірних зобов'язань. Казначейство України відповідно до покладених на нього завдань здійснює зокрема розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, однак, на нього не перекладаються фінансової зобов'язання цих платників у разі не здійснення цих платежів.

Крім того, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для його звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

До того ж, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти № 44/7-ПД/12 від 24.07.12 р., і відповідач при цьому в обґрунтування своїх заперечень не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 834000,00 грн. заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 р. по справі № 922/5173/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.01.14 р. по справі № 922/5173/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.03.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.