Постанова № 37554514, 27.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа № 920/1893/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №257С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 09.12.13 у справі № 920/1893/13

за позовом "Страхова компанія "Брокбізнес", м. Київ

до ТОВ "Вітчизна", Конотопський район, Сумська область

про стягнення 9 478,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9478 грн. 50 коп., судового збору в розмірі 1720 грн. 50 коп., посилаючись на те, що ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на виконання вимог статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, здійснила виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» в розмірі 9478 грн. 50 коп. та набула права вимоги на підставі вищезазначених правових норм до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто відповідача за даним спором, як до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована як власника транспортного засобу «ВАЗ», державний, номерний знак ВМ5116АЕ за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9084555, оскільки відповідач після настання страхового випадку протягом трьох робочих днів не повідомив про це свого страховика (позивача) в письмовій формі.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що представником відповідача повідомлено позивача про факт ДТП, яке сталося 01.07.2013 року у відповідності до вимог статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.12.2013 р. по справі № 920/1893/13 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Вітчизна» на користь ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9478 грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп., з посиланням на обов'язок відповідача в порядку регресу відшкодувати позивачеві розмір грошової суми виплаченої третій особі.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що представником відповідача повідомлено позивача про факт ДТП, яке сталося 01.07.2013 року у відповідності до вимог статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що відповідач в порушення норм діючого законодавства не повідомив про настання страхового випадку.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 23.07.2009 року між ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» та ТОВ «Вітчизна» укладений договір страхування цивільно-правової відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний, номерний знак ВМ5116АЕ за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9084555 (арк. с. 6).

01.07.2010 року, на а/д Миж - Славоди - с. Тулушка, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак ВМ5116АЕ, під керуванням Забіяки Михайла Степановича та автомобіля «Тойота», державний номерний знак, ВМ3336АО, під керуванням Сагателян Льова Ашотовича.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.07.2010 року у справі № 3-1963/10, Забіяку Михайла Степановича визнано винним у вчиненні вище вказаного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 02.07.2010 року Сагателян Льова Ашотович звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування із транспортним засобом «Тойота», державний номерний знак ВМ3336АО. Оскільки даний випадок є страховим, за договором № 6326Е-а/10С від 28.04.2010 р. страховиком вищевказана заява прийнята та здійснено дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі рахунку № 554 від 01.07.2010 року, складеного ТОВ «Артмотор» та інших зібраних у страховій справі документів, враховуючи умови договору страхування, 26.07.2010 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмір 9988 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за

заподіяний збиток.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що аналогічні положення містяться у статті 993 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика в даному випадку до ПрАТ Страхова компанія «АХА Страхування», яка виплатила страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулася з відповідною претензією про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП до ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС». На підставі даної претензії ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» здійснила виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» в розмірі 9478 грн. 50 коп., що підтверджується страховим актом № 21143/1 від 30.11.2010 року та платіжним дорученням № 12068 від 07.12.2010 року, копії яких долучено судом до матеріалів даної справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, то відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції від 24.09.2008 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 названого Закону зазначепно, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди, а якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Підпунктом 33.1.3 пункту 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси.

Згідно пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції від 24.09.2008 року, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 38 названого Закону визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що з вищенаведених норм права випливає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов - це зворотна вимога, щодо повернення грошової суми (або іншого майна), виплаченої третій особі, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після настання страхового випадку протягом трьох робочих днів не повідомив про це свого страховика в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи відповідач не надав доказів направлення позивачу повідомлення про настання страхового випадку.

30.11.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача регресну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі, за вихідним № 24-Б/12, проте відповідач не вжив відповідних дій щодо відшкодування завданих його страхувальником збитків в добровільному порядку.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодував позивачеві розмір грошової суми виплаченої третій особі позовні вимоги щодо відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає твердження відповідача про направлення повідомлення про настання страхового випадку безпідставним та не підтвердженим матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 993, 1187,1191, ЦК України, ст. ст. 22, 33, 36, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 09.12.2013 р. по справі № 920/1893/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 28.02.2014р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.