Рішення № 37554427, 05.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р.Справа № 922/392/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 11, код 00956031; до приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", 61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, код 31340536; про стягнення 22873,98грн. за участю представників:

позивача - Литвин О.В., довіреність №287 від 24.12.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" про стягнення заборгованості за договором №3001 купівлі-продажу товарів від 30.01.2013р. всього в сумі 22873,98грн., з них: сума основного боргу - 21679,36грн., 3% річних за користування коштами в сумі 199,57грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі - 864,80грн., втрати від інфляції - 130,25грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №3001 купівлі-продажу товарів від 30.01.2013р. в частині повної та своєчасної оплати товарів, які поставлені йому позивачем, в зв'язку з чим останній, окрім суми основного боргу, нарахував відповідачу на підставі п.5.2. договору пеню та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні.

Ухвалою суду від 11.02.2014р. за позовною заявою порушено провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2014р.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали відповідачу 27.02.2014р.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем п.2.1. договору купівлі-продажу товарів №3001 від 30.01.2013р., яким встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 (сім) банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця (специфікація №1 від 30.01.2013р.), а саме - відповідачем в повному обсязі не сплачено вартість товару поставленого за видатковою накладною №425 від 21.06.2013р. (на суму 91021,40грн., з яких не сплачено 21679,36грн.), в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, на підставі п.5.2. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 09.10.2013р. по 28.01.2014р., нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні, відповідно. Також представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи поданих позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014р., супровідним листом №331 від 24.02.2014р. (вх.№7083 від 03.03.2014р.) документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (продавець) та приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (покупець) 30.01.2013р. укладено договір купівлі-продажу товарів №3001 (а.с.10), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар в порядку, визначеному договором.

Відповідно дол. п. 1. 2 договору товаром є борошно пшеничне вищого та першого гатунків, кількість та ціна - відповідно специфікації (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, а.с. 11-13) та накладних, які є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору товар відвантажується продавцем в строки обумовлені сторонами.

Факт передачі товару позивачем у кількості 427,4тон борошна на загальну суму 1353697,20грн. та, відповідно, його прийняття відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними (№11046 від 08.02.2013р., №11045 від 06.02.2013р., №11049 від 08.02.2013р., №147 від 08.02.2013р., №11053 від 14.02.2013р., №11055 від 15.02.2013р., №11062 від 20.02.2013р., №11064 від 22.02.2013р., №40 від 01.03.2013р., №39 від 01.03.2013р., №226 від 08.03.2013р., №84 від 30.04.2013р., №92 від 04.05.2013р., №93 від 04.05.2013р., №98 від 07.05.2013р., №304 від 13.05.2013р., №425 від 21.06.2013р.) довіреностями та товарно-транспортними накладними до них ( а.с. 14-73).

Згідно з п. 2.1. специфікацій №1 від 30.01.2013р., №2 від 30.01.2013р., №3 від 21.02.2013р., №4 від 06.03.2013р., №5 від 25.04.2013р. та №6 від 19.06.2013р. до договору (а.с.11-13), покупець перераховує грошові кошти на поточний рахунок продавця у розмірі 100% протягом 7 (сім) банківських днів після отримання товару покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено за отриманий товар - в сумі 1332017,84грн. (виписки по особовому рахунку позивача, а.с. 74-123), внаслідок чого неоплаченою залишилася вартість поставленого відповідачу товару в сумі 21679,36грн.

Як стверджує позивач в позовній заяві несплаченою у розмірі 21679,36грн. залишилася вартість товару, поставленого за накладною №425 від 21.06.2013р. всього на суму 91021,40грн. (а.с.70)

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 21679,36грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 864,80грн. пені, 199,57грн. - трьох процентів річних та 130,25грн. інфляційних втрат, за період з 09.10.2013р. по 28.01.2014р.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 5.2. договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами встановлено у п.5.2. договору, що в разі невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання покупцем, він сплачує продавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожний день прострочення, який за своєю правовою природою є пенею.

Суд проаналізувававши вищевказані норми констатує, що визначена сторонами редакція пункту 5.2. договору не передбачає можливості нарахування пені понад шестимісячний термін, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що прострочення оплати за накладною №425 від 21.06.2013р. (відповідно до п.2 специфікації №6 від 19.06.2013р. до договору) розпочалося з 04.07.2013р., та перевіривши розрахунок позивача по пені, наведений у позовній заяві (зворотна сторона а.с.4, а.с. 5), суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині, а саме за період з 09.10.2013р. (початок періоду нарахування обраний позивачем) по 04.01.2014р. (закінчення шестимісячного терміну) в сумі 679,48грн.

В решті позовних вимог в частині пені, нарахованої у період з 05.01.2014р. по 28.01.2014р. суд відмовляє, як у таких, що не відповідають нормам ч.6 ст. 232 ГК України.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 199,57грн. - 3% річних, за період з 09.10.2013р. по 28.01.2014р., та 130,25грн. інфляційних витрат, за період з 09.10.2013р. по 28.01.2014р., законними, обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, код 31340536) на користь державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 11, код 00956031) основний борг в сумі 21679,36грн., 3% річних за користування коштами в сумі 199,57грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 679,48грн., втрати від інфляції у розмірі 130,25грн. та 1812,20грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.03.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій