Рішення № 37554267, 05.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.14р. Справа № 904/7908/13За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 32 920,05 грн.

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Судді: Первушин Ю.Ю. Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 5797 від 14.09.12р.

ОСОБА_4, представник за дорученням № б/н від 05.03.14р.

від відповідача: Савруцький С.С., представник за довіреністю № б/н від 12.11.13р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 15.10.13р. порушено провадження у справі №904/7908/13 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Концерну "Стальпромбуд" (далі-відповідач) про стягнення 32 920,05 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.12.13р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії голові господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області за № 544 від 17.12.13р. призначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Первушин Ю.Ю., Бєлік В.Г.

Ухвалою господарського суду від 19.12.13р. прийнято справу № 904/7908/13 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя Петренко Н.Е., судді - Первушин Ю.Ю., Бєлік В.Г.; призначено розгляд справи на 16.01.14р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Ухвалою господарського суду від 16.01.14р. продовжено строк розгляду спору по суті до 06.03.14р. включно та відкладено судове засідання на 25.02.14р.

25.02.14р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.14р.

05.03.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача заявив клопотання про виклик водія ОСОБА_4 для дачі пояснень по суті спору, а також просив долучити до матеріалів справи додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні. Крім того, повноважний представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи виписку з журналу реєстрації довіреностей, як доказ в підтвердження заявлених заперечень.

Повноважний представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник третьої особи повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засіданні від 25.02.14р.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 05.03.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 102 (далі - Договір), відповідно до умов якого п. 1.1. якого, за даним Договором позивач зобов'язується в порядку і строки, встановлені Договором або додатковими домовленостями, передати у власність відповідача товар в певній кількості, який відповідає якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених у даному Договорі або додатках до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом поставки за цим договором можуть бути:

- паливо-мастильні матеріали (далі - ПММ): дизельне паливо, бензини марок А-80, А-92, А-95, оливи, мастила, тощо;

- бетон та вироби з бетону та залізобетону, сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь, цемент, керамзит, відсів, тощо).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставленого товару в період дії Договору.

Як зазначено в п. 2.1. Договору, позивач здійснює поставку товару на умовах: СРТ - склад відповідача; ЕХW - франко-склад позивача, відповідно до ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року).

Згідно з п. 2.2. Договору, позивач здійснює поставку товару у строк не більше ніж три дні.

Відповідно до п. 2.4. Договору, право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від позивача до відповідача з моменту підписання видаткової накладної на товари (товаротранспортної накладної або акту прийому-передачі). Дата одержання товару відповідачем зазначається в видатковій накладній (товаротранспортній накладній або в акті прийому-передачі).

Поставка товару відповідачу здійснюється при наданні представником відповідача довіреності на отримання належної кількості товару та документу, що посвідчує уповноважену особу відповідача в місці поставки, узгодженому сторонами (п. 2.6. Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що відповідач здійснює оплату на умовах:

- 100% попередньої оплати за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача;

- по факту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом трьох банківськихднів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної на товар, товаротранспортної накладної або акту прийому-передачі товару).

В п. 3.3. Договору зазначено про те, що умови оплати конкретної партії товару можуть бути окремо узгоджені укладеним сторонами додатком до цього договору. При цьому такі змінені умови будуть діяти лише на оплату товару в рамках цієї додаткової домовленості.

У випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого товару в рамках дії цього Договору зі сторони відповідача, позивач зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу першочергового на погашення наявної заборгованості по Договору і оплату штрафних санкцій (відповідно п. 6.1. Договору), залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару (п. 3.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від простроченої суми. При цьому сторони погодили не застосовувати положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з п. 6.3. Договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.4. Договору, сторони домовились збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років з дня прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.13р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 8.1. Договором).

На виконання умов вищезазначеного Договору, як зазначає позивач, ним було поставлено відповідачу дизельне паливо на загальну суму 23 603,40 грн., що підтверджує видаткова накладна № 150 від 19.03.13р. (Т-1, а.с.12.) та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 127 від 19.03.13р. (Т-1, а.с.36), які підписані повноважною особою відповідача та скріплені печаткою відповідача .

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим починаючи з 25.03.13р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 23 603,40 грн.

02.08.13р. відповідач отримав від позивача лист № 380 від 04.07.13р., відповідно до якого позивач у відповідності до п. 8.5. Договору, просив відповідача в триденний термін забезпечити звіряння розрахунків за Актом звіряння № 88 від 04.07.13р. та надати один екземпляр позивачу (Т-1, а.с. 13, 14). Як зазначає позивач, жодної відповіді відповідач стосовно підписання Акту не надав.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 6.1. та п. 6.3. Договору, була нарахована пеня у розмірі 1 715,62 грн., 36% річних у розмірі 4 283,54 грн., інфляційні витрати у розмірі 165,25 грн. та штраф у розмірі 1652,24грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 603,40 грн., пеню у розмірі 1 715,62 грн., 36 % річних у розмірі 4 283,54 грн., інфляційні витрати у розмірі 165,25 грн., штраф у розмірі 1 652,24 грн., всього 31 420,05 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 1 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, договір на який посилається позивач, відповідач не укладав, дизельне паливо від позивача за видатковою накладною № 150 від 19.03.13р. не отримував.

Крім того, відповідно до видаткової накладної № 150 від 19.03.13р. дизельне паливо отримав диспетчер ОСОБА_6, який 27.08.13р. засуджений Дзержинським районним судом. м. Кривого Рогу за ст. 191 ч. 4 КК України за розтрату дизельного палива у кількості 22 тони на суму 209 000 грн., за період з 15.10.12р. по 01.04.13р. Вирок суду набрав законної сили (Т-1, а.с.42-43).

Відповідач звертає увагу суду, що між ним та ОСОБА_6 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (Т-1, а.с. 51).

Відповідач зазначає про те, що підставою для визначення кількості розтрати ОСОБА_6 дизельного палива за вказаний період був інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 01.04.13р., який був досліджений при розгляді матеріалів кримінального провадження. Інвентаризаційним описом встановлено, що у березні 2013р. була здійснена поставка дизельного палива у кількості 12 273 л., на суму 115 594,66 грн. ОСОБА_1 постачальників дизельного палива у березні 2013 року позивач не значиться (Т-1, а.с.45-49).

З урахуванням того, що на отриманій ксерокопії договору поставки № 102 від 19.03.13р., як на думку відповідача, значиться підроблений підпис генерального директору Концерну, який схожий з підписом засудженого ОСОБА_6, у зв'язку з неотриманням від позивача зазначеної у позовній заяві кількості дизельного палива у березні 2013 р., під час виконання ОСОБА_6 обов'язків диспетчера Концерну "Стальпромбуд", відповідачем 11.10.13 р. подано до Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України Дніпропетровської області заяву про притягнення до кримінальної відповідальності винної особи в привласненні та заволодінні матеріальними цінностями на суму 23 603,40 грн. За даним фактом відкрито кримінальне провадження №12013040710003177 (Т-1, а.с. 44, 71).

Відповідач звертає увагу суду на те, що надана позивачем товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 127 від 19.03.13р. не може бути визнана доказом поставки дизельного палива відповідачу, оскільки зазначена товарно-транспортна накладна не підтверджує поставку дизельного палива на адресу відповідача. Жодного відношення до вказаної у товарно-транспортній накладній адреси АМКР, СПЦ 1 (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") відповідач немає (Т-1, а.с. 36).

Крім того, відповідач звертає увагу, що АМКР, СПЦ 1 (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") має режим охорони своєї території та встановлений порядок оформлення перепусток, в тому числі транспортних, для сторонніх підприємств, виконуючих підрядні роботи, для ввезення і вивіз товарно-матеріальних цінностей. А тому, на ввезення на територію ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" нафтопродуктів, належних позивачеві його транспортним засобом для відповідача, останній повинен був звернутися з заявою або листом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та оформити на це перепустку. Як зазначено у довідці ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", відповідач не звертався з заявою до адміністрації ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про оформлення перепустки для в'їзду на територію ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" транспортного засобу позивача з нафтопродуктами у 2012-2013 роках, а крім того, на території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" належних виробничих об'єктів, складських приміщень та устаткування для прийому, розвантаження, зберігання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі нафтопродуктів, відповідача немає (Т-1, а.с.91-103). Доказів підтверджуючих про проходження пропускного режиму при завезенні нафтопродуктів на територію ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" для відповідача позивачем суду не надано, що свідчить про недоведеність позовних вимог.

Відповідач вважає, що вищезазначене підтверджує відсутність договірних відносин на поставку позивачем у березні 2013 року дизельного палива відповідачу, відсутність належних доказів поставки 19.03.13р. дизельного палива відповідачу у кількості 2 538 л., відсутність позивача у складі постачальників дизельного палива у березні 2013р., що підтверджено вироком суду, який набрав законної сили, що у сукупності виключає можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми у розмірі 32920,05 грн.

Позивач в свою чергу надає заперечення на твердження відповідача, відповідно до яких позивач вважає, що наданий відповідачем інвентаризаційний опис від 03.04.13р. не містить підтвердження щодо присутності матеріально-відповідальної особи ОСОБА_6 при проведенні вказаної інвентаризації, а тому є такою, що складена без додержання норм встановлених на законодавчому рівні та відтак не може бути допустимим та належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Щодо твердження відповідача про наявність вироку, то позивач зазначає про те, що останній не приймав участі при розгляді даної кримінальної справи, а тому відповідно законні інтереси позивача жодним чином не встановлювалися.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач при розгляді кримінальної справи був обізнаний щодо поставки дизельного палива, що підтверджує видаткова накладна № 150 від 19.03.13р., оскільки відповідач 02.08.13р. отримав лист позивача № 380 від 04.07.13р., відповідно до якого позивач у відповідності до п. 8.5. Договору, просив відповідача в триденний термін забезпечити звіряння розрахунків за Актом звіряння № 88 від 04.07.13р. та надати один екземпляр позивачу. Проте, відповідач не повідомив позивача про слухання кримінальної справи та жодним чином не відреагував на вказаний лист.

Позивач зауважує, що між сторонами тривалі взаємовідносини з приводу поставок дизельного палива, надана обставина оплати підтверджує одержання відповідачем дизельного пального від позивач за пунктом розвантаження АМКР, СПЦ 1 (Т-1, а.с.87-90).

Також позивач просить суд прийняти до уваги пояснення водія ОСОБА_4, який підтверджує факт поставки (а.с. Т-2,157-161).

Третя особа заявляє про те, що не може надати правову оцінку заявленим позовним вимогам, оскільки останньому не відомо, які саме відносини існують між позивачем та відповідачем.

Крім того, третя особа підкреслює, що зазначена в товарно-транспортній накладній адреси АМКР, СПЦ 1 не є адресою або пунктом розвантаження ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Між позивачем та третьою собою не існує будь-яких договірних відносин, існуючи договори між відповідачем та третьою особою не відносяться до договорів купівлі-продажу та постачання продукції, отже враховуючи той факт, що дизельне паливо від позивача на адресу третьої особи відповідно до товарно-транспортної накладної № 127 від 19.03.13р. не надходило, оплата за зазначене дизельне паливо третьою особою не здійснювалась. Департаментом з безпеки підприємства було проведене внутрішнє розслідування стосовно находження дизельного палива на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 19.03.13р. автомобілем Isuzu держ. номер AE8261EX, за результатами якого виявлено, що відділом перепусток перепустка на зазначений автомобіль та водія ОСОБА_4 для в'їзду на територію третьої особи не виписувалась (Т-1, а.с.122-124).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до умов ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено про те, що вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки:

По-перше, дослідивши договір поставки № 102 від 19.03.13р., статут Концерну "Стальпромбуд" та інші надані відповідачем документи, судом встановлено, що зазначений договір підписаний не директором Концерну "Стальпромбуд" ОСОБА_7, оскільки підпис директора (Т-1, а.с. 41, 68, 70, 73, 92) не відповідає підпису в договорі поставки № 102 від 19.03.13р. (Т-1, а.с.11).

По-друге, у видатковій накладній № 150 від 1903.13р. не зазначено посаду та прізвище особи, яка отримала від позивача дизельне паливо у розмірі 2 538 л. на суму 23 603,40 грн. (Т-1, а.с.12).

По-третє, відповідно до п. 2.6. Договору поставка товару відповідачу здійснюється при наданні представником відповідача довіреності на отримання належної кількості товару та документу, що посвідчує уповноважену особу відповідача в місці поставки, узгодженому сторонами. Позивач не надав витребувану судом довіреність, видану відповідачем, на отримання належної кількості товару, передбачену п. 2.6. Договору поставки № 102 від 19.03.13р.

По-четверте, адреса, зазначена в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів № 127 від 19.03.13р. (Т-1, а.с.36), не належить відповідачу. Крім того, в зазначеній товарно-транспортній накладній немає посилання на договір поставки № 102 від 19.03.13р. Тому суд вважає, що вищезазначена товарно-транспортна накладна не може бути визнана доказом поставки дизельного палива відповідачу по договору поставки № 102 від 19.03.13р., оскільки зазначена товарно-транспортна накладна не підтверджує поставку дизельного палива відповідачу на зазначену в договорі поставки № 102 від 19.03.13р. адресу.

По-п'яте, при розгляді матеріалів кримінального провадження № 42013040710000029 у справі № 210/3793/13-к провадження № 1-кп/210/178/13 Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу 27.08.13р. у вироку суду зазначено про те, що ОСОБА_6 визнав свою провину в повному обсязі в інкримінованому діянні та його вина підтверджується письмовими доказами серед яких зазначено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 01.04.13р.

Господарським судом встановлено, що інвентаризаційним описом визначена поставка у березні 2013р. дизельного палива у кількості 12 273 л., на суму 115 594,66 грн. ОСОБА_1 постачальників дизельного палива у березні 2013 року позивач не значиться. Крім того, 27.09.13р. зазначений вирок суду набрав законної сили (Т-1, а.с.42-43).

Враховуючи норми зазначені в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не бере до уваги твердження позивача про те, що інвентаризаційний опис від 03.04.13р. не містить підтвердження щодо присутності матеріально-відповідальної особи ОСОБА_6 при проведенні вказаної інвентаризації.

По-шосте, колегією суддів у судовому засіданні було оглянуто оригінал журналу реєстрації довіреностей відповідача, копію виписки якого долучено до матеріалів справи (Т-2, а.с.163-165), відповідно до якого відповідачем 19.03.13р. довіреність на отримання цінностей ОСОБА_6 не видавалась.

По-сьоме, твердження позивача про те, що дизельне паливо для відповідача поставлялось на адресу АМКР, СПЦ 1 (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") та пояснення водія ОСОБА_4 до уваги судом не беруться, оскільки:

- ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" перепустка на автомобіль Isuzu держ. номер AE8261EX та водія ОСОБА_4 для в'їзду на територію третьої особи не виписувалась (Т-1, а.с.124);

- на території ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" належних виробничих об'єктів, складських приміщень та устаткування для прийому, розвантаження, зберігання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі нафтопродуктів, відповідача немає (Т-1, а.с.92);

- водій ОСОБА_4 у судовому засіданні стверджував, що дизельне паливо поставляв відповідачу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цимлянська, 3, а в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів № 127 від 19.03.13р. зазначений пункт розвантаження: АМКР, СПЦ 1. Таким чином, пояснення водія ОСОБА_4 різняться з поясненнями повноважного представника позивача;

- надані позивачем документи, а саме товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 223 від 30.05.12р., рахунок № 273 від 30.05.12р. та платіжне доручення № 681 від 14.06.12р. (а.с.88-90) ніякого відношення не мають до договору поставки № 102 від 19.03.13р., а крім того, в наданому позивачем рахунку № 273 від 30.05.12р. є чітке посилання на те, що "товар відпускається лише у разі наявності довіреності та документу, що посвідчує особу отримувача". Окрім того, позивачем не було надано суду видаткову накладну. Таким чином, суд вважає, що позивач надає для огляду суду вибіркові документи, а зважаючи на посилання позивача, зазначене в рахунку, відповідач надавав позивачу всі необхідні документи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-35, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко Ю.Ю.Первушин В.Г.Бєлік

Повне рішення складено 07.03.14р.