Рішення № 37553308, 05.03.2014, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3740/13-ц

Справа № 2/226/26/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифоновій І.О.,

за участю представника позивача Базелюк Т.В.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi у м. Димитров справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію. В обґрунтування позовних вимог вказало, що на підприємстві позивача на ім'я відповідального власника ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1, який відповідає квартирі АДРЕСА_1. Особовий рахунок відкривається на наймача чи власника або уповноваженого власника квартири (за наявності декількох її співвласників) для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та відповідно до якого нараховується плата за опалення. Таким чином, між позивачем та відповідачами існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку та ст. 11 Цивільного кодексу України. Згідно зазначеної статті зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також з дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Деякий час (в період з 01.11.2008 р. до 01.10.2010 р.) по особовому рахунку НОМЕР_1 не нараховувалось за опалення у зв'язку відключенням радіаторів від системи теплопостачання. Отже, саме на підставі акту обстеження вищевказаної квартири, які складено Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» від 01.12.2008 р. та відповідно до припису, який видано відповідачу про необхідність відновлення внутрішньо квартирної системи опалення, по особовому рахунку не нараховувалось за послуги теплопостачання в період з 01.12.2008 р. до 01.10.2010 р.

Приймаючи до уваги, що відповідачу, як власнику квартири, було надано достатньо часу для відновлення приладів опалення в квартирі, які він самовільно демонтував, то починаючи з початку опалювального періоду 2010-2011 р. р. (з жовтня 2010 р.) по особовому рахунку НОМЕР_1 розпочато нарахування за теплову енергію, оскільки відповідач відключився від мережі централізованого опалення без дотримання встановленого порядку, а самовільне відключення приладів опалення не може бути підставою для не нарахування плати за надану теплову енергію так як суперечить чинному законодавству України.

Крім того, діючим законодавством не передбачена форма та порядок складання акту про самовільний демонтаж приладів опалення, оскільки самовільне відключення від системи централізованогоопалення заборонено. Складені житловими організаціями акти, не являються актами суб'єкта владних повноважень і не зобов'язують позивача до будь-яких дій.

Позивач звернув увагу, що діюче законодавство не дозволяє відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання будинку, а можливо лише повністю будинком за умови дотримання всіх вимог, визначених Порядком.

Крім того представник позивача вказав, що будинок є єдиною інженерною системою, право власності, а відповідно, і відповідальність за його належний технічний стан несуть солідарно всі мешканці будинку. До інженерного обладнання в будинку належать інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання противопожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілосного майнового комплексу.

Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом.

Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи в цілому, чим погіршує умови проживання та порушує права інших мешканців житлового будинку, що неприпустимо за Цивільним кодексом України та суперечуватиме статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Права власника квартири на інженерні системи будівлі визначаються Цивільним кодексом України. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України "власники квартир у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир. Тобто, співвласники зазначеного майна несуть відповідальність за своїми обов'язками щодо ощадливого та сумлінного використання вказаних об'єктів.

Відповідачаем по справі не надано акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення, складеного відповідно до вимог Закону та який був би затверджений відповідною комісією, який є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Разом з цим, згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно- технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних

послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо зимовий період.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відповідач зобов'язаний підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані, проте, він не виконав цих обов'язків.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві письмову відмову в задоволенні його претензії.

Представник позивача не заперечував, що відповідач звертався до позивача щодо припинення нарахувань у зв'язку з відключенням приладів опалення в його квартирі з 2008 р., однак претензії, з якими відповідач звертався до позивача, залишено без задоволення, оскільки самовільне відключення квартир від мереж централізованого опалення є порушенням вимог п. 30 ч. 3 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а посилання відповідача на вимоги нормативно - правових актів щодо ненадання послуг з централізованого опалення є некоректним, оскільки позивач зі своєї сторони надав зазначену послугу, а відповідачка своїми противоправними діями, шляхом внесення змін до інженерних мереж будинку, унеможливила надання виконавцем послуг з теплопостачання та їх отримання. Таким чином, самовільне відключення радіаторів в квартирі споживача не є підставою для звільнення, або зменшення плати за теплову енергію.

Щодо відсутності письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем, що виключає його обов'язок сплачувати ці послуги, представник позивача вважав такі доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоповерховому будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого часу та частково сплачуючи в спірному періоді, відповідачка своїми діями підтвердила наявність між нею та позивачем фактичних договірних відносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті послуг з теплопостачання.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимоги від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. Виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як окремий вид цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Комунальні платежі, до яких належить послуга з теплопостачання, є щомісячними нарахуваннями, а тому розрахунок індексу інфляції та 3% річних повинен здійснюватися на суму кожного щомісячного платежу за кількість днів прострочення, починаючи відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 07.2005 р. 3630, а саме з 21 числа, що настає за розрахунковим.

Отже, представник позивача не погодився з доводами відповідача про застосування загального строку позовної давності до заявлених позовних вимог з наступних підстав.

За нормами ЦПК передбачено спеціальний порядок звернення до суду про стягнення боргу за комунальні послуги. Житлово-комунальне підприємство має право звернутися до суду з позовними заявами про стягнення боргу за житлово-комунальні-послуги лише після відмови, або скасуванні судового наказу до певних боржників.

Так, 07.08.2013 р. в порядку наказного провадження позивач звернувся до Димитровського міського суду з вимогами про стягнення боргу за теплову енергію за період з 01.07.2000 р. 01.08.2013 р. з боржника ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Димитровським міським судом Донецької області видано судовий наказ № 2н-226/830/2013 від 05.09.2013 р. про стягнення з боржника ОСОБА_2. заборгованості за теплову енергію в сумі 15310,77 грн., 3% річних в сумі 458,27 грн., інфляційних в сумі 70,82 грн. та судового збору в сумі 114,70 грн. на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Але, не погодившись з рішенням суду, боржник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 05.09.2013 р.

Ухвалою Димитровського міського суду від 21.10.2013 р. по справі №2с-226/49/2013 судовий наказ № 2н-226/1830/2013 від 05.09.2013 р. було скасовано.

Отримавши ухвалу суду про скасування судового наказу, позивач у листопаді 2013 р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за опалення. Таким чином, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» наполягала на задоволені позовних вимог у повному обсязі обґрунтувавши свою позицію доводами викладеними у позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено. На підприємстві ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на ім'я відповідального власника ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1, який відповідає квартирі АДРЕСА_1. Особовий рахунок відкривається на наймача чи власника або уповноваженого власника квартири (за наявності декількох її співвласників) для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та відповідно до якого нараховується плата за опалення. Таким чином, між позивачем та відповідачами існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку та ст. 11 Цивільного кодексу України. Згідно зазначеної статті зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також з дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що деякий час (в період з 01.11.2008 р. до 01.10.2010 р.) по особовому рахунку НОМЕР_1 не нараховувалось за опалення у зв'язку відключенням радіаторів від системи теплопостачання. Отже, саме на підставі акту обстеження вищевказаної квартири, які складено Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» від 01.12.2008 р. та відповідно до припису, який видано відповідачу про необхідність відновлення внутрішньо квартирної системи опалення, по особовому рахунку не нараховувалось за послуги теплопостачання в період з 01.12.2008 р. до 01.10.2010 р.

Приймаючи до уваги, що відповідачу, як власнику квартири, було надано достатньо часу для відновлення приладів опалення в квартирі, які він самовільно демонтував, то починаючи з початку опалювального періоду 2010-2011 р. р. (з жовтня 2010 р.) по особовому рахунку НОМЕР_1 розпочато нарахування за теплову енергію, оскільки відповідач відключився від мережі централізованого опалення без дотримання встановленого порядку, а самовільне відключення приладів опалення не може бути підставою для не нарахування плати за надану теплову енергію так як суперечить чинному законодавству України. Крім того, діючим законодавством не передбачена форма та порядок складання акту про самовільний демонтаж приладів опалення, оскільки самовільне відключення від системи централізованого опалення заборонено. Складені житловими організаціями акти, не являються актами суб'єкта владних повноважень і не зобов'язують позивача до будь-яких дій.

Відповідно до п. 24, п. 25 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у разі: згоди всіх власників житлового будинку; технічної можливості влаштування індивідуального опалення; якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання відповідає вимогам чинних нормативних документів; затвердженою органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту. Такої схеми в м. Димитров не затверджено.

На даний час нормативним документом, що регулює питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках є Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за №1478/11758, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. за № 169, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 р. №1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 р).

Дія вказаного порядку (із змінами та доповненнями) не поширюється на власників, наймачів житлових приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення або отримали дозвіл на відключення квартири від системи ц/о для влаштування індивідуального опалення до набрання чинності наказу Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007 р. № 169 (згідно з інформацією офіційної Інтернет-сторінки Верховної ради, розділ «Законодавство», цей наказ набув чинності 09.12.2007 р.).

При встановленні індивідуального опалення розробляється проект спеціалізованою організацією. Він погоджується всіма зацікавленими організаціями на підставі попередньо виданих технічних умов. У них зазначається варіант індивідуального опалення, враховуючи і особливості мікрорайону, будинку тощо з максимальним унеможливленням впливу шкідливої дії роботи індивідуального опалення для мешканців будинку. Після погодження проекту комісією, утвореною при органі місцевого самоврядування, видається дозвіл на встановлення індивідуального опалення.

Отже, відповідно до положень п. 24, 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630; та пункту 1.44. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій споживачі мають право відмовитися від послуг опалення, але з обов'язковим дотриманням відповідного порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства, тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється, бо це погіршує умови експлуатації внутрішньо будинкової системи і мешкання всіх або окремих громадян у житловому будинку. Разом з цим, згідно з п. 1.4.6. зазначених правил власник (наймач), що припустив самовільне переобладнання, що призводить до порушення конструктивних елементів, зобов'язаний за власний рахунок привести це приміщення до попереднього стану. Тобто, законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що дозволяється відключати вказані мережі теплопостачання лише цілим будинкам, а можливість відключення окремої квартири (приміщення) виключена.

Таким чином, суд вважає, що Правила не суперечать актам законодавства вищої юридичної сили, зокрема ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», а деталізують і конкретизують положення даної статті, розкриваючи зміст технічних умов, за яких споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання.

Отже, діюче законодавство не дозволяє відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання будинку, а можливо лише повністю будинком за умови дотримання всіх вимог, визначених Порядком.

Суд погоджується з позицією позивача, що будинок є єдиною інженерною системою, право власності, а відповідно, і відповідальність за його належний технічний стан несуть солідарно всі мешканці будинку. До інженерного обладнання в будинку належать інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання противопожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілосного майнового комплексу.

Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом.

Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи в цілому, чим погіршує умови проживання та порушує права інших мешканців житлового будинку, що неприпустимо за Цивільним кодексом України та суперечуватиме статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Права власника квартири на інженерні системи будівлі визначаються Цивільним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України «власники квартир у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир. Тобто, співвласники зазначеного майна несуть відповідальність за своїми обов'язками щодо ощадливого та сумлінного використання вказаних об'єктів.

Крім того, п. 4 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власність зобов'язує, орієнтуючи власників на те, що кожен з них не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використання цих прав. Відповідно до п. 5 зазначеної статті власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Статтею 383 ЦК України також зазначено, що власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання, забезпечувати його схоронність, утримувати у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування , підвищувати благоустрій житла та ін. Ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 24 «Правил…» № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та ін., на що вказує п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення.. № 630, тобто, технічна можливість відключення повинна бути перш за все передбачена органами місцевого самоврядування. На даний час Димитровською міською радою не затверджено оптимізованої схеми теплопостачання.

Саме з цих причин, щоб не допустити відключення квартири від централізованого опалення без дотримання схеми теплопостачання будинку, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється та зазначено п. 25 Правил № 630.

Суд звертає увагу, що відповідачем по даній справі не доведено, що відокремлення його квартири від мереж централізованого опалення виконано відповідно до затвердженої схеми теплопостачання та не порушують санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Крім того, згідно з п. 35 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, - відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Під час судового слухання відповідачаєм не надано акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення, складеного відповідно до вимог Закону та який був би затверджений відповідною комісією, який є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Разом з цим, згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно - технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо зимовий період.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відповідач зобов'язаний підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані, проте, він не виконав цих обов'язків.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві письмову відмову в задоволенні його претензії.

Суд дав оцінку доводам відповідача, що він звертався до позивача щодо припинення нарахувань у зв'язку з відключенням приладів опалення в його квартирі з 2008 р. В той же час, суд погоджується з позицією позивача, в той частині, що претензії, з якими відповідач звертався до позивача, залишено без задоволення, оскільки самовільне відключення квартир від мереж централізованого опалення є порушенням вимог п. 30 ч. 3 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а посилання відповідача на вимоги нормативно - правових актів щодо ненадання послуг з централізованого опалення є некоректним, оскільки позивач зі своєї сторони надав зазначену послугу, а відповідачка своїми противоправними діями, шляхом внесення змін до інженерних мереж будинку, унеможливила надання виконавцем послуг з теплопостачання та їх отримання. Таким чином, самовільне відключення радіаторів в квартирі споживача не є підставою для звільнення, або зменшення плати за теплову енергію.

Оскільки позивач надає послугу відповідачу з теплопостачання (без укладання письмово договору), а відповідач відключився від централізованого опалення без дотримання встановленого порядку, то суд вважає нарахування за опалення правомірними.

Відповідно до п. 2 зазначених Правил № 630 опалювальною площею квартири є загальна площа квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Згідно п. 18 «Правил..» розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до вимог п. 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм споживання) на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

У житловому будинку АДРЕСА_1 03.11.2012 р. встановлено прилад обліку теплової енергії, тому по особовому рахунку НОМЕР_1 плата за спожиту теплову енергію нараховується відповідно показів лічильнику теплової енергії та опалювальної площі квартири. До встановлення приладу обліку теплової енергії оплата плата за опалення нараховувалася відповідно до затверджених норм споживання та опалювальної площі квартири, власником якої є відповідач.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України та п. 7 «Правил користування примiщеннями житлових будинкiв», затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 24.01.2006 р. за № 45, власник квартири зобов'заний оплачувати житлово - комунальнi послуги у строки, встановленi законом або договором за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Рішенням виконавчого комітету Димитровської міської ради від 20.08.2008 р. № 511 затверджено та введено в дію тариф на послуги з теплопостачання для населення в розмірі 8,42 грн. з ПДВ за 1 м. кв. опалювальної площі та 309,59 грн. з ПДВ за 1Гкал затверджений тариф діяв до 15.04.2011 р.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово - комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Цей порядок визначає механізм формування тарифів та застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування (уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку комунальних послуг» Національна комісія забезпечує державне регулювання в сфері комунальних послуг та встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природні монополії» суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Згідно статті 5 вищевказаного Закону, транспортування теплової енергії віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій. Відтак, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є суб'єктом природної монополії на ринку транспортування теплової енергії в межах Донецької області, де знаходяться належні йому теплові мережі.

Так, відповідно до Законів України «Про електроенергетику», «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» Національна комісія регулювання електроенергетики України Постановою від 14.12. 2010 р. за № 1838 затвердила Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тариф на теплову енергію для населення на рівні 283,79 грн. без ПДВ та 340,55 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що тариф доведено лише для розрахунків за 1 Гкал., то Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації №185 від 06.04.2011 р. встановлено річну норму споживання теплової енергії на послуги з централізованого опалення 1м2 опалювальної площі на рівні 0,1622 Гкал.

Таким чином, керуючись Постановою НКРЕ № 1838 від 14.12.2010 р. «Про затвердження тарифу на теплову енергію Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго», а також Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 06.04.2011 р. № 185 «Про встановлення річних норм споживання теплової енергії на централізоване опалення та підігрів гарячої води» (із змінами, внесеними розпорядженням голови облдержадміністрації від 15.11.2012 р. № 833), наказом по підприємству ОКП «Донецьктеплокомуненерго» від 09.08.2011 р. за № 289 було затверджено норми витрат тепла на обігрів 1м2 опалювальної площі на кожний місяць опалювального сезону, з урахуванням встановленої річної норми споживання теплової енергії на централізоване опалення.

Суд дійшов висновку, що в опалювальному сезоні 2011-2012 р. р. в розрахунках зі споживачами по категорії «населення» за послуги з теплопостачання, які мешкають в житлових будинках, що не обладнані приладами обліку теплової енергії, застосовуються розрахункові норми тепла на 1м2 опалювальної площі відповідного опалювального місяця. Отже, в опалювальному сезоні 2000-2013 р. р. відповідачу по даній справі

нараховано до сплати за теплову енергію відповідно до діючих норм і тарифів та у позивача не має підстав для звільнення від оплати зазначеної послуги.

Щодо доводів відповідача про відсутності письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем, що виключає його обов'язок сплачувати ці послуги, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоповерховому будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого часу та частково сплачуючи в спірному періоді, відповідачка своїми діями підтвердила наявність між нею та позивачем фактичних договірних відносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті послуг з теплопостачання.

Законом України «Про житлово-комунальні» послуги дійсно передбачено укладання між споживачем та відповідачем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою КМУ від 12 липня 2005 р. № 630 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій. Проте відповідно до ст. 215 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не є наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, ні Цивільним кодексом Україні, ні Житловим кодексом України, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачами не позбавляє відповідача обов'язку сплати за опалення його квартири.

За змістом частини 1 ст. 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимоги від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. Виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як окремий вид цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Комунальні платежі, до яких належить послуга з теплопостачання, є щомісячними нарахуваннями, а тому розрахунок індексу інфляції та 3% річних повинен здійснюватися на суму кожного щомісячного платежу за кількість днів прострочення, починаючи відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 07.2005 р. 3630, а саме з 21 числа, що настає за розрахунковим. Отже, суд не може погодитися з доводами відповідача про застосування загального строку позовної давності до заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності. Позовна давність-це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки та застосовується до всіх правовідносин за винятком тих, до яких законом встановлені інші, більш короткі, або більш тривалі строки

(ст. 258 ЦК України). Статтею 264 ЦК України визначено умови за яких перебіг позовної давності переривається. А саме: вчиненням особою дій, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов'язку; у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, сплативши частково суми коштів за опалення на користь позивача, відповідач своїми діями фактично визнав свій обов'язок щодо оплати зазначеної послуги та у цьому випадку є підстави для переривання загального строку позовної давності.

Суд звертає увагу, що за нормами ЦПК передбачено спеціальний порядок звернення до суду про стягнення боргу за комунальні послуги. Житлово-комунальне підприємство має право звернутися до суду з позовними заявами про стягнення боргу за житлово-комунальні-послуги лише після відмови, або скасуванні судового наказу до певних боржників.

Так, 07.08.2013 р. в порядку наказного провадження позивач звернувся до Димитровського міського суду з вимогами про стягнення боргу за теплову енергію за період з 01.07.2000 р. 01.08.2013 р. з боржника ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Димитровським міським судом Донецької області видано судовий наказ № 2н-226/830/2013 від 05.09.2013 р. про стягнення з боржника ОСОБА_2. заборгованості за теплову енергію в сумі 15310,77 грн., 3% річних в сумі 458,27 грн., інфляційних в сумі 70,82 грн. та судового збору в сумі 114,70 грн. на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Але, не погодившись з рішенням суду, боржник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 05.09.2013 р.

Ухвалою Димитровського міського суду від 21.10.2013 р. по справі №2с-226/49/2013 судовий наказ № 2н-226/1830/2013 від 05.09.2013 р. було скасовано.

Отримавши ухвалу суду про скасування судового наказу, позивач у листопаді 2013 р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за опалення. Таким чином, суд вважає, що строки позовної давності необхідно рахувати з часу звернення позивача до суду з первісною заявою про видачу судового наказу а саме, за період з серпня 2010 р.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму несплачених платежів, суд зазначає, що відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання та пені що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Отже, 3% річних та інфляційних не є санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а являються відсотками за користування грошовими коштами (користуванням товарним кредитом) згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Таким чином, зазначені відсотки за своєю юридичною природою є заборгованістю, тому зменшення їх розміру неможливо та до цих вимог застосовується загальний строк позовної давності, а ні спеціальний (скорочений). Враховуючи зазначене, розрахунок щодо стягнення боргу з теплопостачання, 3% річних позивачем виконано відповідно до вимог законодавства. Що стосується інфляційних збитків то суд вважає, що позивачем не надано відповідних розрахунків у зв'язку з чим суд не може задовольнити вимоги в цій частині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.156, 162 ЖК України, ст.ст.510, 525, 526, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»

№1875-IV від 24.06.2004 р. із змінами та доповненнями, ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р., п.18 Правил по наданню населенню послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, ст.ст.10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липень 2013 року в сумі 9 017 грн. (дев'ять тисяч сімнадцять грн.) 96 коп., суму 3% річних - 458 грн. 27 коп., суму судового збору - 236 грн. 80 коп.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Димитровського міського

суду Донецької області І.Г. Перекупка