Постанова № 37552543, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімерополь

03 березня 2014 року 12:51 Справа №801/1388/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Музика О.С., за участю представника позивача Петричук В.Р. та представника відповідача Волощук Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть справи: ТОВ "Самміт-Крим" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 р. № 0011352280.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 15.10.2013 року № 977/22.8/38597417, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та Податковому кодексу України.

Також позивач зазначив про те, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Самміт-Крим" є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.02.2013р. за № 18821020000020314, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим та обліковується як платник ПДВ, на підставі відповідного свідоцтва від 01.04.13 №200117346.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Біг-Маркет консалт» за період з 20.02.2013р. по 30.06.2013 р., за наслідками якої складено акт від 15.10.2013 року № 977/22.8/38597417.

За висновками даного акту встановлені такі порушення позивачем:

-п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 12008 грн., в тому числі за червень 2013 року в сумі 12008 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 р. № 0011352280 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року у розмірі 12008 грн., з яких 12008 грн. з основного платежу та 3002 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Перевіряючи обґрунтованість збільшення суми з податку на додану вартість ДП "Самміт-Крим" за червень 2013 року у розмірі 12008 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договору постачання, укладеного між позивачем та ТОВ «Біг-Маркет», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся ТОВ «Самміт-Крим» (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Біг-Маркет консалт» (Постачальник) на підставі договору № 1 від 26.06.13 відповідно до якого постачальник передає товар у вигляді періодичної печатної продукції, а покупець його приймає та сплачує відповідні кошти.

На підтвердження реальності фактичної поставки цього товару судом досліджені наступні документи, а саме:

- податкова накладна ТОВ «Біг-Маркет консалт» № 111 від 27.06.2013р. на суму 72048,72 грн., у т.ч. ПДВ 12008,12 грн.;

- видаткова накладна ТОВ «Біг-Маркет консалт» № МК-0000032 від 30.06.13 на суму 72048,72 грн. у т.ч. ПДВ 12008,12 грн.

Таким чином, судом вбачається, що сума податку на додану вартість була правомірно увійшла до складу ціни придбаних послуг у виконавця - ТОВ «Біг-Маркет консалт».

Також слід зазначити, що позивачем від ТОВ «Біг-Маркет консалт» була отримана податкова накладна № 111 від 27.06.2013р. на суму 72048,72 грн., у т.ч. ПДВ 12008,12 грн.

Вказана сума була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією № 62 від 27.06.13 на суму 72048,72 грн.

Отже, вказана сума ПДВ у розмірі 12008,12 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту у звітному періоді за червень 2013 року.

Таким чином, висновки органів ДПІ у акті перевірки щодо відсутності договорів постачання з ТОВ «Біг-Маркет консалт» та документів підтверджуючих рух (транспортування) товару спростовуються вищенаведеними документами дослідженими під час розгляду справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що у даній господарській операції при відповідних умовах зазначеного договору товарно-транспортні накладні для ТОВ "Самміт-Крим" не є документами, які можуть бути підставою для обліку товару та понесених витрат на його поставку.

А отже, посилання органів ДПІ у акті на відсутність у наданих до перевірки документів, не може бути підставою для висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку з тим, що ці документи є лише внутрішніми документами будь-якого підприємства, які відображають його бухгалтерські розрахунки.

Також, суд зазначає, що придбана періодична печатна продукція у подальшому була використана у господарський діяльності позивача.

Так, ТОВ "Самміт-Крим" (Постачальник) мав господарські відносини з ПАТ «Чорноморнафтогаз» (Покупець) на підставі договору поставки №390 від 29.03.13 та укладеної до нього додаткової угоди № 1/590 від 17.05.13, відповідно до яких Постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк у власність Покупця товар згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його на умовах передбачених цим Договором.

Так, згідно Специфікації № 1 до цього Договору ТОВ "Самміт-Крим" придбаний товар у вигляді періодичної печатної продукції було передано у власність ПАТ «Чорноморнафтогаз».

Виконання вказаного договору підтверджується актами виконання робіт ПАТ «Чорноморнафтогаз» від 30.06.2013р. № 55/672 та № 55/671, відповідно до яких вказані послуги отримані в повному обсязі.

Як наслідок викладеного, позивачем на адресу ПАТ «Чорноморнафтогаз» оформленні податкові накладні №440 на суму 53372,72 грн. (з рахування ПДВ) та №441 на суму 127934,19 грн. (з рахування ПДВ) від 30.09.13. Зазначенні господарські операції знайшли відображення у бухгалтерському обліку позивача, оборотно-сальдові відомості та реєстри по рахункам дослідженні у суді.

Отже, договір поставки № 1 від 26.06.13, укладений між ТОВ «Самміт-Крим» та ТОВ «Біг-Маркет консалт», спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, підписаний уповноваженими на те представниками сторін, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення їх є вільним та не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, моральним засадам, а також в судовому порядку недійсними не визнавались.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ТОВ «Біг-Маркет консалт консалт» в червні 2013 року.

Судом встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (червень 2013р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом червня 2013р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ «Біг-Маркет консалт») позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник ПДВ, а тому відповідно до вимог ПК України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм ПК України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 ПК України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Біг-Маркет консалт», оскільки у контрагента в ході перевірки встановлено відсутність необхідним умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - ТОВ «Біг-Маркет консалт» є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ТОВ «Біг-Маркет консалт», був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорам укладеним між ТОВ «Біг-Маркет консалт» спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Отже суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ТОВ «Біг-Маркет консалт» позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для заниження суми ПДВ у розмірі 12008,12 грн. визначеної у декларації з ПДВ за червень 2013р.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому суд стягує на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору на підставі платіжного доручення від 07.02.2014 № 440 у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Згідно частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-УІ вирішений порядок сплати судового збору під час подання адміністративного позову майнового характеру. А саме: під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі наведеного суд стягує з відповідача 90 відсотків розміру ставки судового збору 1644,3 грн. в дохід Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.03.14 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 07.03.14.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства , суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 25.10.2013 р. № 0011352280.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Крим» судовий збір у розмірі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Стягнути на користь Державного бюджету України 1644,3 грн. з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.