Постанова № 37552168, 14.02.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2014 р. Житомир справа № 806/7037/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участі секретарі Слісарчуку Б.Я., Барібан А.І., Корольової О.С.,

за участі представників:

позивача Камінського А.Ф., Степанця В.С.,

відповідача Самохвала А.Ю., Вікол Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572200 від 09.08.2013 р., №00001052200, №00001032200, №00001042200 від 22.10.2013 р.,-

встановив:

ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулось до суду з вказаним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області. Зазначає, що працівниками податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2013 року № 200/22-00/00217426 (т. 1 а.с. 31-72) , на підставі якого Бердичівською ОДПІ встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: пп..138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп..138.8.1, пп.138.8.5 п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150, п. 192.3 ст. 192, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та видано податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013р. №0000572200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 974796 грн. (649864 грн. - за основним платежем; 324932 грн. - за штрафними санкціями); від 09.08.2013р. №0000552200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 2011 рік на 16 938 441 грн.; за 1 квартал 2012 року на 15 549 713 грн.; за півріччя 2012 року на 455 851 грн.; від 09.08.2013р. №0000562200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 2409350 грн. (1 952 119 грн. - за основним платежем; 457 231 грн. - за штрафними санкціями).

Крім вищевказаних, за результатами перевірки були також винесені податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013р. №0000582200 та №0000592200, з якими позивач погодився.

Податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013р.№0000552200, №0000552200, №0000562200 були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів в Житомирській області.

Головним управлінням Міндоходів в Житомирській області з урахуванням результатів позапланової виїзної перевірки було винесено рішення від 14.10.2013р. №9964/Щ-С/10-205 про результати розгляду первинної скарги. Згідно вказаного рішення про результати розгляду первинної скарги: залишено без змін податкове повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ від 09.08.2013р. № 0000572200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 974796 грн. (основний платіж 649864 грн., штрафна (фінансова) санкція 324932 грн.); додатково збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 188214 грн. основного платежу та в сумі 94107 грн. штрафної фінансової санкції; скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.13 №0000552200 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині 2011 року на суму 16187938 грн., за 1 квартал 2012р. на суму 15549713 грн. та за півріччя 2012 року в сумі 455851 грн., а в іншій частині за 2011 рік в сумі 750503 грн. залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.13 №0000562200 в частині податку на прибуток в сумі 1204891 грн. основного платежу та в сумі 83617 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині податку на прибуток в сумі 747228 грн. основного платежу та в сумі 373614 грн. штрафної фінансової санкції залишено без змін.

На виконання рішення про результати розгляду первинної скарги відповідачем видані податкові повідомлення-рішення: від 22.10.2013р. №00001052200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 282321 грн. (188214 грн. - за основним платежем; 94107 грн. - за штрафними санкціями); від 22.10.2013р. №00001032200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 750503 грн.; від 22.10.2013р. №00001042200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1120842 грн. (747228 грн. - за основним платежем; 373614 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи, що висновки Бердичівської ОДПІ у Житомирській області за актом перевірки про порушення ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" вимог податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування винесених на його підставі, податкових повідомлень- рішень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" підтримав позицію позивача, надав відповідні письмові пояснення та просив задовольнити позов.

Крім того, представником третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача надано для огляду оригінали документів та їх копії для приєднання до матеріалів справи: протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" від 01.04.2013 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 2 а.с. 175-178), щодо зміни найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" (і.к. юридичної особи - 31089115) на ТОВ "ПрогресГруп" (і.к. юридичної особи - 31089115).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.10.2013р. №00001042200 про донарахування податку на прибуток в сумі 1120842 грн. (747228 грн. - за основним платежем; 373614 грн. - за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 22.10.2013р. №00001032200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 750503 грн..

Судом встановлено, що донарахування відповідачем зобов'язань зі сплати податку на прибуток, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток здійснено відповідачем через невизнання ним витрат позивача за такими операціями: 1) із придбання від ТОВ "Оланд" товарно-матеріальних цінностей в сумі 67 592,00 грн.; 2) по сплаті агентської винагороди на користь ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" в сумі 3 372 647,00 грн.; 3) завищення витрат по собівартості реалізованої продукції за II -й квартал 2012 року в сумі 680 867,00 грн. в зв'язку із безпідставним списанням матеріалів в розмірах та по номенклатурних позиціях, наявність яких не передбачена у складі виробу сушарки БН-2,2- 14ну-03-2шт.

Щодо невизнання відповідачем витрат за операціями з придбання послуг, товарів у ТОВ НВЦ "Оланд".

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "БМЗ "Прогрес" - (Покупцем) та ТОВ НВЦ "Оланд" - (Постачальником) було укладено договір поставки № 29-11-68-10 від 13.01.11р. (том 2, а.с.80-81), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Кількість і ціна товару узгоджувалась безпосередньо перед початком відповідного періоду поставки і зазначалась в специфікаціях до даного договору, які являлись його невід'ємною частиною.

Протягом періоду з 01.02.12р. по 29.02.12р. ТОВ НВЦ "Оланд" реалізувало для ПАТ" БМЗ "Прогрес" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 81110,45 грн., в тому числі ПДВ 13518,41 грн., що підтверджується наступними документами (том 2, а.с.104,106,107,110-111, 113-114, 116, 120, 124, 132, 133, 135,136,138): накладна від 02.02.12р. № 16 на загальну суму 1539,24 грн., в тому числі ПДВ 256,54 грн. (дріт зварювальний), товарно-транспортна накладна від 02.02.12р. № 7, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ "БМЗ "Прогрес"; накладна від 01.02.12р. № 15 на загальну суму 4305 грн., в тому числі ПДВ 717,50 грн. (дріт зварювальний, електроди, цвяхи), товарно-транспортна накладна від 01.02.12р. № 6, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ БМЗ "Прогрес"; накладна від 08.02.12р. № 19 на загальну суму 18743,04 грн., в тому числі ПДВ 3123,84 грн. (дріт зварювальний, електроди), товарно-транспортна накладна від 08.02.12р. № 8, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ БМЗ "Прогрес"; накладна від 10.02.12р. № 21 на загальну суму 3840,12 грн., в тому числі ПДВ 640,02 грн. (дріт зварювальний), товарно-транспортна накладна від 10.02.12р. № 9, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ БМЗ "Прогрес"; накладна від 15.02.12р. № 23 на загальну суму 1920 грн., в тому числі ПДВ 320 грн. (цвяхи), товарно-транспортна накладна від 15.02.12р. № 10, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ БМЗ "Прогрес"; накладна від 16.02.12р. № 26 на загальну суму 2582,04 грн., в тому числі ПДВ 430,34 грн. (дріт зварювальний, електроди), товарно-транспортна накладна від 16.02.12р. № 11, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ БМЗ "Прогрес"; накладна від 17.02.12р. № 28 на загальну суму 18471,08 грн., в тому числі ПДВ 3078,51 грн. (дріт зварювальний, електроди), товарно-транспортна накладна від 17.02.12р. № б/н, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ "БМЗ "Прогрес"; накладна від 22.02.12р. № 34 на загальну суму 1216,01 грн., в тому числі ПДВ 202,67 грн. (сітка С-120); накладна від 22.02.12р. № 32 на загальну суму 7312,26 грн., в тому числі ПДВ 1218,71 грн. (дріт зварювальний, електроди), товарно-транспортна накладна від 22.02.12р. № 13, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ "БМЗ "Прогрес"; накладна від 28.02.12р. № 37 на загальну суму 19698,02 грн., в тому числі ПДВ 3283 грн. (дріт зварювальний, електроди, цвяхи), товарно-транспортна накладна від 28.02.12р. № 14, вантажовідправник ТОВ НВЦ "Оланд", автомобіль FІАТ 244 L, державний номер АМ9023АР, вантажоодержувач ВАТ "БМЗ "Прогрес"; накладна від 27.02.12р. № 35 на загальну суму 380 грн., в тому числі ПДВ 63,33 грн. (сітка С-120); накладна від 22.02.12р. № 33 на загальну суму 1103,64 грн., в тому числі ПДВ 183 94 грн. (труба 12Х18Н10Т).

Реальність господарських операцій із отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ НВЦ "Оланд" підтверджена також і даними "Журналу обліку заїзду та виїзду автотранспорту", в якому працівниками варти зафіксовані дані про назву постачальника, державний номер автомобіля, яким був доставлений вантаж, прізвище відповідальної особи, що супроводжувала доставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ НВЦ "Оланд", час (в годинах та хвилинах) заїзду та виїзду автомобіля. В "Журналі…" містяться прізвища начальника відповідної варти (т.2 а.с. 139-150).

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи за спірною господарською операцією складені у повній відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже містять повну інформацію про назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що підтверджується результатами перевірки.

На підставі первинних документів по даній господарській операції підприємство - позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку товари, отримані від ТОВ НВЦ "Оланд", визнавши їх активом та відобразив збільшення зобов'язань перед виконавцем на таку ж суму. Зобов'язання перед ТОВ НВЦ "Оланд" були погашені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними банківськими документами, що були досліджені в судовому засіданні (т.2 а.с.82-89).

Отже, спірні господарські операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача. Первинні документи, що були досліджені в судовому засіданні, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій.

Також суд прийшов до висновку, що неправомірним є посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ НВЦ "Оланд" від 10.06.2013р. №1850/22-00/32931701 з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" та Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 4917/224/37069775 від 12.11.2012р., про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Стрім Строй" за лютий 2012р..

З урахуванням того, що перевірка ТОВ НВЦ "Оланд" з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" (акт №1850/22-00/32931701 від 10.06.2013р.) проводилась не відносно господарських операцій позивача з ТОВ НВЦ "Оланд", а відносно господарських операцій ТОВ НВЦ "Оланд" з ТОВ "ТЕСЕЙ-Н", її результати жодним чином не можуть бути кваліфіковані як належний та допустимий доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Акт №4917/224/37069775 від 12.11.12р. Лівобережної МДПІ Дніпропетровської обласної ДПС Бердичівською ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" також не може бути використано в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем неправомірних дій, так як вказана зустрічна звірка жодним чином не стосувалась спірних господарських операцій безпосередньо між позивачем та ТОВ НВЦ "Оланд"; відповідач не був ініціатором зустрічної звірки в рамках здійснюваної ним перевірки позивача згідно вимог ст.73 ПКУ, а використав акт зустрічної звірки, складений щодо господарських взаємовідносин попередніх ланцюгів постачання (ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" та ТОВ "Стрім Строй").

Відповідно до п 3. Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідачем, фактично зроблено спробу перекласти на позивача відповідальність за порушення, що були допущені, або могли бути допущені ТОВ НВЦ "Оланд", ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" чи ТОВ "Стрім Строй", що суперечить приписам ст. 67 Конституції України, відповідно до яких податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням податкового органу, на іншого платника податку.

Таким чином, посилання відповідача в акті перевірки на порушення, що були допущені, або могли бути допущені ТОВ НВЦ "Оланд", ТОВ "ТЕСЕЙ-Н" та ТОВ "Стрім Строй", як на підставу винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є неправомірними.

Отже, суд прийшов до висновку, що визнання відповідачем реальності операції між позивачем та ТОВ НВЦ "Оланд" в залежності від підтвердження відносин з учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів (послуг) є таким, що суперечить нормам податкового права та неправомірним є висновок про завищення позивачем показника витрат на 67 592,00грн.

Щодо невизнання відповідачем витрат за операціями по сплаті агентської винагороди на користь ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" в сумі 3 372 647,00 грн.

Як встановлено судом, відповідачем не визнані витрати позивача за операціями по сплаті агентської винагороди на користь ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, перейменована з 20.05.2013р. на ТОВ "ПрогресГруп") на підставі інформації отриманої з мережі інтернет-ресурсу із офіційних сайтів позивача, ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" та деяких покупців за експортними контрактами. Підставою для використання такої інформації відповідачем визначено п.п.20.1.26. ст..20 ПКУ. Згідно вимог вказаної норми ПКУ, контролюючі органи мають право користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами відповідно до закону.

Враховуючи, що сайти позивача, ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" та деяких покупців за експортними контрактами не являються інформаційними базами даних державних органів, не є ні державними, ні урядовими системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами, суд вважає, що вказана інформація не може бути належним доказом, незалежно від її змісту.

Відповідач в процесі розгляду справи вказав на те, що в ході перевірки ним була проаналізована інформація, яка міститься у вантажно-митних деклараціях щодо експорту продукції ПАТ "БМЗ "Прогрес" за 2010, 2011, 2012 роки, в результаті чого було встановлено, що ПАТ "БМЗ "Прогрес" є обізнане щодо ринку збуту своєї продукції в особі замовників - ОАО "Викор", РФ, ЗАО "Новые технологии и оборудование" РФ (вантажоотримувач - ООО "Машкомплект", РФ), - "Stritment Solutions Inc" Панама (вантажоотримувачі: Таможенный склад "Мирамис", Естонія, ООО "ТрансКонсалт", РФ) так як відповідно до вантажно-митних декларацій експортувало свою продукцію вищенаведеним покупцям ще з 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно укладались контракти із ЗАО "Новые Технологии и оборудование" ще з 2010 року, але позивачем доведено, що кожен такий договір укладався за участю/сприяння ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес".

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача завод виготовляє продукцію, яка не відноситься до серійного виробництва, кожен договір, кожне замовлення - є індивідуальними. За таких обставин передумовою укладання кожного окремого договору є проведення окремої переддоговірної роботи. Жодним із раніше укладених договорів не передбачалась поставка того обладнання, що фактично було поставлено в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р..

Суд вважає, що при здійснені відповідних висновків, відповідачем не враховано, що позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак позивач самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати витрати з точку зору їх доцільності, раціональності та ефективності та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги власними службами або сторонньою особою).

Як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи основним видом діяльності ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (далі - Товариство) є торгівля обладнанням, яке виробляє позивач. З метою здійснення цієї діяльності Товариство має в своєму штаті біля 300 працівників, до складу яких входять спеціалісти різних галузей господарства: хімічної промисловості, металургійного комплексу, гірничо-збагачувальної промисловості, харчової, цукрової промисловості. Окремим напрямком діяльності Товариства є просування на світові ринки продукції ПАТ "БМЗ "Прогрес" шляхом участі представників Товариства в світових виставках, конференціях, семінарах. Товариство постійно бере участь в тендерах на закупівлю обладнання, які проводять потенційні покупці позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Принципалом) та ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (Агентом) було укладено агентський договір №0-92 від 22.12.10р., згідно якого, Агент за винагороду зобов'язувався здійснювати по дорученню за рахунок та від імені Принципала такі юридичні і фактичні дії: з метою виявлення потенційних покупців продукції Принципала проводити маркетингові дослідження; укладання угод, договорів, контрактів на поставку продукції Принципала в т.ч. зовнішньоекономічних; сприяти руху продукції Принципала з використанням рекламних та інформаційних матеріалів, наданих принципалом, вивчати територію (СНД та Далекого Зарубіжжя) з метою виявлення потенційних замовників на продукцію Принципала, та здійснювати інші дії, що обумовлені договором, які б сприяли реалізації продукції Принципала (т.1 а.с. 89-90).

У відповідності до п.1. ст.297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

За сприянням Агента, були проведені переговори з покупцями продукції, в результаті чого Принципалом були укладені експортні договори (контракти) з покупцями - нерезидентами на придбання продукції, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.91-93, 100-103, 110-122, 116-119, 123-125, 130-134, 139-143, 151-152, 158-160, 167-169176-178, 185-189, 195-197, 201-203, 210-211, 215-216, 219-220, 227-228, 232-233, 239-242, 245-247, т.2 а.с. 2-4, 10-13).

Змістом кожного договору із покупцями підтверджено, що такі договори від імені позивача укладались представниками ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (Агентом), а не позивачем.

За фактами виконання Агентом своїх зобов'язань за договором ним були складені звіти, а сторонами договору підписані відповідні акти виконаних робіт, що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (т.1 97, 104, 107-108, 113, 120, 126-127, 135--136, 144, 147-148, 155, 161, 164-165, 170-171, 174, 179-181, 190-193, 198, 204-205, 207-208, 212, 217, 221, 224-225, 229, 234-236, 243-244, 248-249, т.2 а.с. 5,7-8,14).

Згідно умов договору № 0-92 від 22.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "Заводу "Прогрес", Принципал зобов'язаний виплатити Агенту належну йому винагороду протягом трьох банківських днів після отримання оплати (включаючи передплату) за продукцію, що постачається, на підставі Актів здачі-прийняття робіт (послуг). Принципал зобов'язаний виплачувати агенту належну йому винагороду відповідними частками, після отримання часткової оплати за продукцію, що постачається. Частина агентської винагороди, яку повинен виплатити Принципал, розраховується пропорційно отриманої оплати.

На виконання умов договору, Принципалом Агенту була сплачена агентська винагорода, в порядку та розмірах, що були обумовлені сторонами. Факт сплати підтверджується відповідними банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Відповідач вказав на те, що внаслідок віднесення позивачем до складу витрат сум сплаченої ним агентської винагороди позивач здійснював діяльність, за якою містяться ознаки відсутності розумної ділової мети.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.54 статті 14 ПКУ визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Зі змісту підпунктів 14.1.36 та 14.1.54 статті 14 ПКУ вбачається, що у разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню "господарська діяльність".

Отже, суд прийшов до висновку, що від'ємне значення об'єкта оподаткування по підприємству в цілому не являється доказом збитковості окремих операцій із ТОВ "ТД заводу "Прогрес" та не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства чи розумної економічної мети, а відтак і не потребує коригування витрат. Можливе отримання від'ємного значення оподаткування в цілому за звітний період, і при цьому Податковим кодексом України не передбачено, що в такому випадку платник податку повинен коригувати показник витрат.

Досягнення позитивного фінансового результату за операціями із продажу при посередництві ТОВ "ТД заводу "Прогрес" підтверджується і самим відповідачем на стор.24 акту перевірки, де в табличній формі наведено дані про прибутковий результат в сумі 8998390 грн.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Факт надання послуг підтверджується належними первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 89 - 250, т. 2 а.с. 1-15): контракти купівлі-продажу з покупцями-нерезидентами на придбання продукції позивача, що були укладені Агентом в результаті виконання його зобов'язань; агентські договір, укладений між позивачем (Принципал) та ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" (Агент); звіти Агента та підписані сторонами договору відповідні акти виконаних робіт; банківські виписки та платіжні документи, що підтверджують факт сплати Принципалом коштів за надані Агентом послуги; податковими накладними.

Крім того, третьою стороною надані письмові пояснення та копії поданих ним декларацій із податку на додану вартість за січень-березень, липень-грудень та додатків №5 до них (т. 2 а.с.180-249, т. 3 а.с.1-8), якими підтверджується врахування в повному обсязі третьою особою у складі своїх податкових зобов'язань сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, що видані для позивача на підтвердження його податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що безпідставними є висновки відповідача про завищення позивачем витрат за операціями по сплаті агентської винагороди на користь ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" в сумі 3 372 647,00 грн..

В акті перевірки відповідач вказав, що позивачем завищено показник собівартості реалізованої продукції за II-й квартал 2012 року в сумі 680 867,00 грн. в зв'язку із безпідставним списанням матеріалів в розмірах та по номенклатурних позиціях, наявність яких не передбачена у складі виробу сушарки БН-2,2- 14ну-03-2шт. (заводське замовлення №2033310, вироби №5, №6) документами, які регламентують склад виробу, а саме: Паспортом Сушарки БН-2,2-14ну-03 прямоточна ВИ№2/12 2033310/00000 ПС, відомістю специфікацій (вибіркові сторінки), Нормами витрат матеріалів у спеціалізованій номенклатурі по цехам підприємства на виготовлення сушарки, тимчасовими повідомленнями.

Як пояснив представник позивача, про такий факт позивачу стало відомо лише після ознайомлення із актом перевірки. Тому позивач, використовуючи своє право, передбачене пп. 17.1.6 ст. 17 та п. 44.7 ст. 44 ПКУ, в п'ятиденний термін повторно надав відповідачеві: норми витрат матеріалів на замовлення 2033310 - (Сушка БН2,2-14НУ-03) на 6 листах; норми витрат по замовленню 2085440 на 1 листі; норми витрат по замовленню 2085435 на 2-х листах; норми витрат по замовленню 2085430 на 3-х листах; норми витрат по замовленню 2085429 на 2-х листах; норми витрат по замовленню 2085420 на 2-х листах; норми витрат по замовленню 2085419 на 1 листі; норми витрат по замовленню 2085405 на 1 листі; норми витрат по замовленню 2085402 на 3-х листах; норми витрат матеріалів на замовлення 2033310 - (Сушка БН2,2-14НУ-03) на 8 листах; норми витрат матеріалів на замовлення 2033310 на 3-х листах; норми витрат матеріалів на замовлення 2033310 на 1 листі; повідомлення ВИ №10/12 до замовлення 2033310 на 2-х листах; повідомлення ВИ №2/12 до замовлення 2033310 на 3-х листах; службову записку №378 від 23,02,12р; повідомлення ВІ№8-12 на 3-х листах; повідомлення ВІ№7-12 на 3-х листах; повідомлення ВІ№4-12 на 4-х листах; повідомлення ВІ№17-12 на 2-х листах; повідомлення ВІ№9-12 на 2-х листах; службову записку №456 від 05,03,12р на 2-х листах; повідомлення ВІ№9-12 на 3-х листах; повідомлення ВІ№8-12 на 3-х листах; повідомлення тимчасове на 1 листі; повідомлення на 1 листі; повідомлення тимчасове на 1 листі. (т. 2 а.с.17-77).

Надання вказаних документів, що були кваліфіковані відповідачем як відсутні, підтверджено супровідним листом позивача від 11.10.2013р. №50/860 (т. 2 а.с.79).

У відповідності до п. 44.7 ст. 44 ПКУ протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. При цьому, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.

Однак, як встановлено судом, відповідач вказані документи не врахував, через що дійшов протиправних висновків про завищення показника собівартості реалізованої продукції за II -й квартал 2012 року в сумі 680 867,00 грн. в зв'язку із безпідставним списанням матеріалів в розмірах та по номенклатурних позиціях, наявність яких не передбачена у складі виробу сушарки БН-2,2- 14ну-03-2шт.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 09.08.2013р. №0000572200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 974796 грн. (основний платіж 649864 грн., штрафна санкція 324932 грн.) та від 22.10.2013р. №00001052200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 282321 грн. (188214 грн. - за основним платежем; 94107 грн. - за штрафними санкціями).

Враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем витрат за спірний перевірений період, суд вважає також неправомірними причини донарахування ним позивачу податку на додану вартість.

Згідно п.198.1 ст..198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно із п.198.3. ст..198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, придбані позивачем товари, роботи, послуги використані у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст..198 ПКУ правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (т. 99, 106, 109, 115, 122, 128-129, 137-138, 146, 149, 156, 163, 166,172-173, 182-183-194,200, 209, 214, 223, 226, 231, 238, 243 (зворот), т.2 а.с. 6, 9, 16, 90-101).

Згідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів про відсутність чи неправильне заповнення податкових накладних за спірними господарськими операціями.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ визначено обов'язкові реквізити, що має містити податкова накладна.

Однак зміст акту перевірки не містить інформацію про відсутність якогось із реквізитів в податкових накладних, тому необґрунтованим є висновок про порушення підприємством приписів п.201.1 ст. 201 ПКУ.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом не встановлено, а відповідачем не на доведено жодного факту виписки податкових накладних із порушенням зазначених вимог.

Відповідачем не спростовано ні реальність операцій із отримання позивачем товарів, робіт, послуг, ні факт їх використання в господарській діяльності підприємства та сплати податків до бюджету постачальниками, ні наявність податкових накладних та всіх обов'язкових реквізитів в них.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідачем не надано суду доказів, що постачальники товарів, робіт, послуг на дату складення податкових накладних не були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Отже, вони мали право виписувати податкові накладні, в зв`язку із чим підприємство мало законне право включати суми ПДВ до складу податкового кредиту за податковими накладними, виписаними у відповідності до затверджених вимог.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, якими платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0000572200 та від 22.10.2013 року № 00001052200, № 00001032200, № 00001042200, винесені Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 19 лютого 2014 р.