Рішення № 37552114, 25.02.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Ковалевича С.П., Мельника Ю.М.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість в сумі 49150 грн. 40 коп.

Вважаючи дане рішення незаконним через неповне з"ясування судом обставин, які мають значення для справи, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Вказує, що серпні 2008 року сплатив заборгованість у повному розмірі в сумі 5765 грн. 90 коп.

При цьому зазначає, що жодної вимоги від позивача з серпня 2008 року на його адресу не надходило.

Зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції ним було заявлено про невизнання позову з підстав пропуску позивачем загальних та спеціальних строків позовної давності, повного погашення ним кредиторської заборгованості у серпні 2008 року, відсутності його підпису на умовах кредитування «Розстрочка» де застосовано термін позовної давності у 50 років, відсутності будь-яких доказів з боку позивача про направлення на його адресу та будь-яких претензій та вимог з 2008 року.

Вказує, що судом не застосовано норми ст. ст. 256, 258 ЦК України та п. 4 ст. 267 ЦК України, які слід було застосувати до даних правовідносин та про застосування яких клопотався його представник.

Відмічає, що заява-договір № R0HRХ19610113 від 28 жовтня 2006 року була укладена між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк», натомість в умовах на надання споживчого кредиту «Розстрочка» в п.1 зазначається ПАТ КБ «Приватбанк», який діє у відповідності до ліцензії НБУ №22 від 29 липня 2009 року. Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про заміну ЗАТ на ПАТ від 17 липня 2009 року. Дані докази, надані самим позивачем, підтверджують той факт, що умови кредитування та збільшення терміну позовної давності жодним чином не могли бути надані йому 28 жовтня 2006 року, а відсутність підпису ОСОБА_1 на додаткових умовах заперечує будь-які правовідносини з позивачем.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх підставність.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 28 жовтня 2006 року договору № R0HRХ19610113 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3462 грн. 80 коп. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% річних на суму залишку заборгованості.

В заяві №RОН0КХ19610113 від 28 жовтня 2006 року, підписаній ОСОБА_1, вказано, що останній ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка")(Стандарт), які були надані у письмовій формі. Своїм підписом підтвердив факт про надану повну інформацію про умови кредитування в Банку. Також, він виразив свою згоду, що ця заява разом з запропонованими Банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Укладення кредитного договору у такий спосіб не суперечить вимогам ст. ст. 638, 639, 640 і 1055 ЦК України.

В порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушив і станом на 12 квітня 2013 року допустив заборгованість перед банком на загальну суму 49150, 40 грн., з яких: 3462, 80 грн. - заборгованість за кредитом, 14118,02 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 28752,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина), 2316, 69 штраф (процентна складова).

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем.

Відповідачем не надано доказів на спростування вказаного розрахунку, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Посилання ОСОБА_1 на те, що рішенням Дніпропетровського районного суду з нього вже стягнуто заборгованість за даним кредитом в сумі 5765 грн. 90 коп., а тому йому не може бути нарахована заборгованість в сумі 49150 грн. 40 коп., є безпідставною, оскільки з розрахунку заборгованості за договором № ROH0RX19610113 від 28 жовтня 2006 року та пояснень ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що у серпні 2008 року сума, сплачена ОСОБА_1 зарахована, однак зобов"язання за договором не виконані.

Спростовані і посилання апелянта на пропуск строку позовної давності та на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка")(Стандарт) приєднані до матеріалів справи за 2009 рік, а не ті, що діяли в період укладення угоди у 2006 році.

Так в наданих позивачем в судовому засіданні Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка")(Стандарт) від 28 жовтня 2006 року в п. 5.5 передбачено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Однак, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що згідно п. 5.4 вищевказаних Умов надання споживчого кредиту фізичним особам („Розстрочка")(Стандарт) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов"язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов"язання повинне бути виконане позичальником.

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та заяви ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що розмір пені в сумі 28752, 89 грн. має бути зменшений, як такий, що значно перевищує розмір збитків, до 3462 грн. 80 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з суми 49150 грн. 40 коп. до 23860 грн. 31 коп., що випливає з розрахунку: 28752,89 грн. (пеня) - 3462, 80 грн. = 25290, 09 грн.; 49150, 40 грн. - 25290, 09 = 23860, 31 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 264, 551 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості з 49150 (сорока дев"яти тисяч ста п"ятидесяти) 40 грн. до 23860 (двадцяти трьох тисяч вісімсот шестидесяти) 31 грн. та зменшивши суму судового збору з 491 (чотириста дев"яносто однієї) 50 грн. до 239 (двохсот тридцяти дев"яти) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.П. Ковалевич

Ю.М. Мельник