від
відповідача ДПА у Львівській області
:ОСОБА_3.
- головний державний податковий інспектор (довіреність за №11386/9/10-106/175
від 27.05.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Торговий дім «Галка» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова та Державної податкової адміністрації України (надалі ДПА) у Львівській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
В С Т А
Н О В И В :
ТзОВ
«Торговий дім «Галка» звернулося
до адміністративного суду з позовом до ДПІ
у Шевченківському районі м.Львова та
ДПА у Львівській області про скасування
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102200/0/5300 від
03.03.2008 року .
Позовні вимоги мотивовані тим, що
органом державної податкової служби під час проведення перевірки безпідставно
встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року за №185/94-ВР (в
редакції чинній на момент здійснення господарських операцій). Окрім того,
позивач вважає, що відповідачами
порушено вимоги законодавства при здійсненні ним процедури адміністративного
оскарження оспореного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Представник позивача вимоги
підтримав, просив їх задоволити. В судовому засіданні додатково пояснив, що
органом державної податкової служби не застосовано строки передбачені ст.250 ГК
України.
Відповідач ДПІ у Шевченківському
районі м.Львова у запереченні на позовну заяву вважає, що орган державної
податкової служби діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Окрім того, вважає, що оскільки завершення митного оформлення товарів здійснено
згідно вантажних митних декларацій ІМ-40 після завершення законодавчо
закріпленого терміну, позивачем порушено вимоги ст.2 Закону України «Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року за
№185/94-ВР (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), що
вказує на правомірність нарахування пені спірним рішенням про застосування
штрафних (фінансових) санкцій.
Представник згаданого відповідача в
судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову
відмовити.
Інший відповідач у запереченні від
30.09.2008 року вважає, що при розгляді скарги діяв у повній відповідності до
вимог п.16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків
державними податковими адміністраціями.
Представник згаданого відповідача дав
аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Також, судом, на підставі ст.53 КАС
України, відмовлено в клопотанні відповідача про залучення до участі у справі
третьої особи ДПІ у м.Львові.
Розглянувши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають
значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами планової документальної перевірки позивача з питань
дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2006 року по 31.12.2007 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова
складено акт за №240/12/23-1/32327123 від 18.02.2008 року та прийнято рішення про застосування штрафних
(фінансових) санкцій №0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року , яким платнику
податків визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54228 грн. 20
коп.
Рішенням про результати розгляду
первинної скарги від 11.06.2008 року за №13921/25-009/16, ДПІ у Шевченківському
районі оспорюване рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Листом
від 03.07.2008 року за №14043/10/25-005/604 ДПА у Львівській області позивачеві
було відмовлено в розгляді скарги з мотивів порушення строків для подання
останньої до органу державної податкової служби.
В акті перевірки зазначено, що ТзОВ
«Торговий дім «Галка», згідно контракту №1-ЕОЕ від 05.05.2006 року, 08.12.2006
року платіжним дорученням №6 проведено попередню оплату фірмі «SCAN HOLDINGS
(P) LIMITED» (Індія) в сумі 38309,00 дол. США. Граничний термін поступлення товару - 08.03.2007 року. Підприємство
отримало товар (кришки жерстяні) згідно ІМ74 №3630 від 15.03.2007 року на суму
42272,00 дол. США. Завершення митного оформлення імпортованих товарів здійснено
згідно ВМД ІМ-40 №6397 від 15.05.2007 року на суму 8454,40 дол. США, ВМД-40
№7356 від 05.06.2007 року на суму 15852,00 дол. США, ВМД-40 №8102 від 21.06.2007 року на суму
13210,0 дол. США, ВМД ІМ-40 №8672 від 05.07.2007 року на суму 4755, 60 дол.
США.
Згідно контракту №1-ІТ від 26.03.2007
року, ТзОВ «Торговий дім «Галка»
25.04.2007 року платіжним дорученням №1 проведено попередню оплату фірмі «Wega
S.r.l.” (Італія) на суму 11610,00 Євро. Граничний термін поступлення товару -
24.07.2007 року. Підприємство отримало товар (електричні кавові млини) згідно
ВМД ІМ74 №8197 від 22.06.2007 року на суму11670 Євро. Завершення митного
оформлення товарів здійснено згідно ВМД ІМ-40 №9671 від 31.07.2007 року на суму
11610 Євро.
Зокрема, відповідач вважає, що
оскільки завершення митного оформлення товарів імпортованих згідно
вищезазначених контрактів здійснено згідно ВМД ІМ-40 після завершення
законодавчо встановлених термінів, підприємством порушено вимоги ст.2 Закону
України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004
року за №185/94-ВР (в редакції чинній на момент здійснення господарських
операцій), а тому останньому нараховується пеня у розмірі 0,3% від суми несвоєчасно
отриманого товару, за кожен день прострочення.
Даючи правову оцінку спірним
правовідносинам суд виходив з наступного.
ТзОВ «Торговий дім «Галка» було
здійснено оформлення імпортованих товарів, зокрема, кришок жерстяних, поставлених згідно контракту
№1-ЕОЕ від 05.05.2006 року, на суму 42272,00 дол. США - 15.03.2008 року, що підтверджується ВМД ІМ74 №3630 від 15.03.2007 року,
та електричних кавових млинків, поставлених згідно контракту №1-ІТ від
26.03.2007 року, на суму 11610,00 Євро - 22.06.2007 року, що підтверджується
ВМД ІМ74 №8197 від 22.06.2007 року.
Згідно ст.2 Закону України «Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року за
№185/94-ВР (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), імпортні операції резидентів, які
здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення
перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або
виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що
імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України.
У відповідності до вимог ч.1 ст.4 цього ж Закону,
порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне
за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від
суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У відповідності до вимог ч.1 ст.4 цього ж Закону,
порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне
за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від
суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У відповідності до п.2 Положення про
вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 9 червня 1997 року №574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова
заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про
товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України,
митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для
здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування
податків, зборів та інших платежів.
Як вбачається з наведених норм,
законодавцем не поставлено в залежність факт здійснення поставки по імпортним
операціям (без отримання ліцензії) від митного оформлення продукції.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок здійснення
контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженої Постановою
Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за
№338/3631, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що здійснення поставки -
оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така
продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або
виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за
договором (в інших випадках).
У відповідності до вимог п.1.11 цієї ж Інструкції
підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової
операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для
здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та
лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими
розділами цієї Інструкції, може бути, зокрема, копія оформленої ВМД, засвідчена
в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574 (зі змінами), у разі
втрати резидентом її оригіналу надана на письмовий запит резидента (за
наявності інформації про зазначену ВМД у реєстрі ВМД) .
Згідно із п.3.3 цієї ж Інструкції,
банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням
її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України
підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт",
IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75
"Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або
руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в
інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами
договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт,
надання послуг.
Таким чином, орган державної
податкової служби врахувавши те, що позивачем, під час перевірки, не надано
належних доказів (відповідних ВМД) в підтвердження здійснення поставки та відсутності порушень резидентом (позивачем) термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, прийшов до правильного висновку в
акті перевірки про порушення товариством ст.2 Закону України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті».
Щодо посилання позивача на порушення
органом державної податкової служби строків передбачених ст.250 ГК України.
Оспореним рішенням до позивача було застосовано штрафну
(фінансову) санкцію за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті»
.
Згаданий Закон регулює порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті.
Згідно ч.1 ст.3 ГК України, під
господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів
господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та
реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність.
У відповідності до ч.6 цієї ж статті,
під організаційно-господарськими відносинами (різновид господарських відносин)
у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами
господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі
управління господарською діяльністю.
Як передбачено ч.1 ст.238 ГК України,
за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської
діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими
органами державної влади або органами місцевого самоврядування
адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або
майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта
господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, в даному випадку,
позивачем було порушено правила здійснення господарської діяльності в
сфері розрахунків в іноземній валюті.
Як наслідком такого порушення ст.239
ГК України передбачено застосування до суб'єкта господарювання
адміністративно-господарських санкцій, зокрема адміністративно-господарського
штрафу.
У відповідності до ч.2 ст.238 цього
Кодексу, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх
застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що Законом України «Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить спеціальної норми з приводу строків
застосування штрафу за згадані правопорушення, суд, в даному випадку, керується
загальною нормою ст.250 ГК України „Строки застосування
адміністративно-господарських санкцій”.
У відповідності до даної статті,
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта
господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш
як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими
актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених
законом.
Як вбачається із наданих суду
повідомлень ВАТ КБ «Надра» вони були отримані ДПІ у Шевченківському районі
м.Львова 06.03.2007 року, 06.08.2007 року, 05.04.2007 року.
Таким чином, згаданим органом
державної податкової служби адміністративно-господарські санкції були
застосовані 03.03.2008 року - більше ніж після шести місяців з дня їх
виявлення.
Посилання відповідача на те, що в
нього не було правових підстав для проведення перевірки раніше та на те, що на
строки застосування згаданих санкцій поширюються норми Закону України «Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами», не можуть братись судом до уваги з наступних міркувань.
Як вбачається з положень ст.15 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III, з
наступними змінами та доповненнями, зазначені в ній строки стосуються саме
податкових зобов'язань, а не пені в
сфері розрахунків в іноземній валюті.
У відповідності до
вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. В даному
ж випадку, органом державної податкової служби порушено законодавчо визначені
строки застосування адміністративно-господарської санкції, а законодавцем не
ставиться в залежність наявність чи відсутність підстав для проведення
перевірки із згаданими строками застосування цих санкцій.
Що стосується порушення відповідачами
вимог законодавства при здійсненні позивачем процедури адміністративного
оскарження оспореного рішення, то суд зазначає наступне.
У відповідності до
вимог ч.3 ст.4 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”,
державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та
Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові
інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно підп.5.2.2
п.5.2 ст.5 Закону України „Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з
наступними змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган надсилає
платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги,
такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,
наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого
органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні
скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного
двадцятиденного строку для відповіді на нього. Аналогічні положення містяться в
підп.5.1 п.5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків
органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної
податкової адміністрації України від 2 березня 2001 року № 82 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за №
238/5429.
Отже, як вбачається
з викладених норм чинного законодавства контролюючим органом вищого рівня,
якому підпорядковується районна у місті (крім міст Києва та Севастополя) державна податкова інспекція є відповідна державна податкова адміністрація
області.
У відповідності до
вимог п.9 згаданого Положення, державна податкова адміністрація (інспекція) при
розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і
обґрунтованість рішення (податкового повідомлення), що оскаржується, і приймає
одне з таких рішень:
1) залишає рішення
(податкове повідомлення), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без
задоволення;
2) скасовує в певній
частині рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, і не задовольняє
скаргу (заяву) платника податків в певній частині;
3) скасовує рішення
(податкове повідомлення), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву)
платника податків;
4) про податковий
компроміс.
Як вбачається з
матеріалів справи, жодного із вищенаведених рішень ДПА у Львівській області не
було прийнято, натомість позивачу був надісланий листи, зі змісту якого
вбачається, що контролюючий орган вищого рівня не розглядав скаргу по суті, а
лише повідомив платника податків, що дана скарга повинна подаватись до ДПІ у
м.Львові.
З такими діями ДПА у
Львівській області не можна погодитись, оскільки саме державна податкова
адміністрація області є органом вищого рівня, якій підпорядковуються районні у
містах податкові інспекції, а тому, скарга адресована ДПА у Львівській області
повинна була бути розглянута по суті та по ній (скарзі) повинно було бути
прийнято рішення у формі передбаченій згаданим Положенням.
Таким чином,
державною податковою адміністрацією області було порушено гарантоване
підп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право позивача на
апеляційне узгодження суми податкового зобов'язання визначеного рішенням про застосування штрафних
(фінансових) санкцій №0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року .
Окрім того, дії ДПА
у Львівській області по надісланню листа від 03.07.2008 року за
№14043/10/25-005/604, також пов'язуються із моментом задоволенням скарги
платника податків, а відтак і з скасуванням рішення про застосування штрафних
(фінансових санкцій), що, в свою чергу, пов'язується з порушенням чи не
порушенням прав товариства.
Зокрема, у
відповідності до вимог підп.5.2.2 п.5.2 ст.5 згаданого Закону, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника
податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або
протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або
його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь
платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга
вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо
рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження
строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Як вбачається з
викладених обставин, ДПА у Львівській області не розглядала скарги по суті та
не приймала рішення про результати розгляду скарги позивача (листом від
03.07.2008 року за №14043/10/25-005/604 відмовлено в розгляді скарги з мотивів
порушення строків для подання останньої до органу державної податкової служби),
хоча була повноважним органом на прийняття такого рішення, а тому, така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а спірне рішення
підлягає скасуванню.
Посилання
відповідачів на п.16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників
податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
18 грудня 1996 року за №723/1748, згідно якого, скарга подається (надсилається
поштою з повідомленням про вручення на рішення державної податкової інспекції в
районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя, - до державної
податкової інспекції у місті, не можуть судом братись до уваги, оскільки у
відповідності до вимог ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності
нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або
іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, позовні вимоги
є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у
відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь
позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163
КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1.
Позов задовольнити.
2. 2.
Скасувати, прийняте Державною податковою
інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій
№0000102200/0/5300 від 03.03.2008 року .
3. 3.
Стягнути з Державного бюджету України на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Галка», що
знаходиться за адресою м.Львів, вул.Мельничука, 12 (код ЄДРПОУ 32327123) 3 грн.
40 коп. сплаченого судового збору.
4. 4.
Постанова набирає законної сили після
закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим
Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим
Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі
подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного
оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної
сили.
5. 5.
Заява про апеляційне оскарження та
апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції
через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія
апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду
апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої
інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна
скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути
подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга
подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк
судді З.М.Тагієва
М.В.Костів
Часті запитання
Який тип судового документу № 3755199 ?
Документ № 3755199 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 3755199 ?
Дата ухвалення - 14.10.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 3755199 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3755199 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3755199, Львівський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 3755199, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 14.10.2008.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Судове рішення № 3755199 відноситься до справи № 2а-525/08
Це рішення відноситься до справи № 2а-525/08. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
