Постанова № 37551204, 26.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/1236/13-а

26.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Щербініні О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш"- Борисов Кирило Сергійович, довіреність № б/н від 10.12.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя - Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 22/9/27-05-10-25 від 29.08.13

розглянувши матеріали справи № 827/1236/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 12.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" (вул. Героїв Бреста, буд.1-а, м.Севастополь,99058)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м.Севастополь,99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2013 року № 0000312220 на суму 88 000 гривень 50 копійок, № 0000302220 на суму 67 462 гривень 00 копійок.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року № 0000312220.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року № 0000302220.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" судовий збір у розмірі 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що актом перевірки позивача зафіксовано порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 58666 гривень 67 копійок, у тому числі у вересні 2011 року на суму 58666 гривень 67копійок; пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 67462 гривень 00 копійок, у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 67462 гривень 00 копійок. На підставі акту перевірки від 11 квітня 2013 року, державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби винесені податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000312220, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88000 гривень 50 копійок, з яких за основним платежем - 58667 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 29333 гривні 50 копійок та податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000302220, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67462 гривень 00

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 квітня 2013 року № 544/22.2-11/24877222 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" за вересень 2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 58 666 гривень 67 копійок, у тому числі у вересні 2011 року на суму 58 666 гривень 67 копійок; пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 67 462 гривень 00 копійок, у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 67 462 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки від 11 квітня 2013 року, державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби винесені податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000312220, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 000 гривень 50 копійок, з яких за основним платежем - 58 667 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 333 гривні 50 копійок та податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000302220, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67 462 гривень 00 копійок.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 399376. Одним з видів діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування суден і човнів.

12 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" та позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 6, згідно з яким постачальник зобов'язаний поставити на адресу покупця товар, а покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом передплати та прийняти поставлений товар.

На виконання даного договору сторонами було складено податкову накладну від 16 вересня 2011 року № 4, накладну від 16 вересня 2011 року № 41, товаро-транспорті накладні від 16 вересня 2011 року.

Зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехойл". Також, вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Також, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Крім того, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 червня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень та встановлено, що договори постачання нафтопродуктів, зокрема, № 6 між товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехойл" та товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш", укладені з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін правочину вільне і відповідає їх внутрішній волі; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем правомірності дій державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі та наявності порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" не наведено достатніх доказів.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/1236/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" судовий збір у розмірі 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/1236/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко