Ухвала суду № 37551139, 05.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5378/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБабенка К.А., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комплект-Спецсервіс» до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комплект-Спецсервіс» пред'явило позов до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у червні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватно го підприємства «Комплект-Спецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36999318) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Строй 2012» (код ЄДРПОУ 38182778) за період з 01.05.2012 по 31.12.2012, за результатами якої було складено Акт перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме: - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 113 171 грн., в тому числі по періодах: за липень 2012 року на суму 53 881 грн., за серпень 2012 року на суму 59 290 грн.; - п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток всього на суму 82 992 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 82 992 грн.

На підставі Акта перевірки від 17.06.2013 № 792/22-03/36999318 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000732203 та № 0000722203.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством надано на перевірку оригінали усіх необхідних документів, що й зазначено безпосередньо в акті перевірки (податкову звітність, договори оренди та поставки, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, картки рахунку 631 по взаємовідносинам із контрагентом, реєстри отриманих податкових накладних тощо), що підтверджують факт надання відповідних послуг контрагенту. Вимоги до оформлення первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року, виконані в повній мірі.

Відповідно до зазначених документів господарська діяльність підприємства підтверджується наступним.

20 липня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Престиж Строй 2012» (постачальник) було укладено договір поставки № 20/07-12. За предметом вказаного договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця комплектуючі, (надалі - товар) в асортименті, кількості та по ціні згідно Специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було подано до суду: копію договору поставки товару від 20.07.2012 № 20/07-12; копії рахунків-фактур від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087, копії видаткових накладних від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087; копії податкових накладних від 20.07.2012 № 20077, від 31.07.2012 № 31100, від 31.07.2012 № 31101, від 14.08.2012 № 14084, від 30.08.2012 № 30087; копії банківських виписок (а.с. 30-38); копію картки рахунку № 631 (а.с. 39-45).

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначеної господарської операції між позивачем та його контрагентом, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем на підтвердження виконання договору було подано до суду виписки по рахунку № 281 «Товари на складі», які підтверджують складський облік отриманих товарів; копії договорів оренди, які підтверджують наявність складських приміщень, а також позивачем було надано суду дані щодо належної кількості працюючих на підприємстві та докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір укладений позивачем з контрагентом - ТОВ «Престиж Строй 2012», за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає таким, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто фіктивним.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договору між позивачем та ТОВ «Престиж Строй 2012», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Престиж Строй 2012» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Престиж Строй 2012», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Престиж Строй 2012» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Престиж Строй 2012», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого ТОВ «Престиж Строй 2012» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.