Рішення № 37550153, 06.03.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/375/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О.В.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Пищиди М.М.

із секретарем: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру 73, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на його користь, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 030/10.06/88-183 К від 09.10.2006 року, яка станом на 10.03.2013 складає -341 609,71 грн., а саме: за кредитом - 233659,13 грн.; по відсотках - 12722,46 грн.; пеня - 95228,12 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна. Також позивач просив виселити без надання іншого житла відповідачів зі зняттям з реєстраційного обліку з вказаного житлового приміщення, стягнути понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 030/10.06/88-183 К від 09.10.2006 року, яка станом на 10.03.2013 складає: 341609,71 грн., а саме: за кредитом - 233659,13 грн.; по відсотках - 12722,46 грн.; пеня - 95228,12 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 21.09.2006 року та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві " Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" 26 вересня 2006 року за реєстровим №16130532. Виселено без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1. Відмовлено у задоволенні вимоги про зняття відповідачів із реєстраційного обліку. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у перегляді заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідачі, які належним чином повідомлені про час і місце судового розглядусправи, про що свідчать поштові повідомлення з підписами про вручення судових повісток, в судове засідання не з"явились, про причини не повідомили.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав подані письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов і звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не виконали умови кредитного та іпотечного договорів, допустили заборгованість в розмірі 341609,71 грн., яка підлягає стягненню за указаний позивачем період з урахуванням умов кредитного та іпотечного договору.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду в частині стягнення пені не можна.

Судом установлено, що 09.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ " Сведбанк ", та ОСОБА_2 укладено договір № 030/10.06/88-183 К, відповідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 30000,00 доларів США на строк з 09.10.2006 року по 08.10.2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,00 % за весь строк фактичного користування кредитом.

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", який є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу. Відповідно до п. 2.1, 2.2. Договору Банк відсутупає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації.

Крім того, 28.11.2012 року між ТОВ " ФК "Вектор Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1., 2.2. Договору Клієнт ( ТОВ "ФК " Вектор Плюс") відступає Фактору ( ТОВ " Кредитні ініціативи") свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов"язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов"язкових платежів.

Згідно Витягу із Додатку №1 Договору факторингу від 28.11.2012 року до переліку кредитних договорів включено Кредитний Договір № 030/10.06/88-183 К від 09.10.2006 року, де позичальником є ОСОБА_2 та Іпотечний договір від 09.10.2006 року, де Іпотекодавцем є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.27,28).

Відповідно до положень статті 589 ЦК України, статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми.

Частиною 2 статті 35 Закону визначено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що в разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені Договором або Законом.

Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку», зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про іпотеку"суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Розглядаючи даний спір, суд врахував вказані вимоги закону та погоджені сторонами у справі умови кредитного та іпотечного договорів щодо можливості дострокового стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та обгрунтовано задовольнив вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві спільної власності відповідачам.

Судом встановлено факт невиконання основного зобов'язання позичальником, сума заборгованості за кредитним договором, допущеної боржником співмірна із вартістю іпотечного майна, тому позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедурипродажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про виселення відповідачів із квартири, що була предметом іпотеки, перевірив і встановив, що іпотекодавцям були направлені письмові вимоги іпотекодержателя, докази на підтвердження зазначеного наявні у матеріалах справи: повідомлення від 08.04.2013 року за вих. № S10/KI (а.с. 64-66).

Позивачем дотримано умови, передбачені законом, на підставі яких проводиться звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобов'язання.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України взяв до уваги розрахунок позивача (а.с.62, 63), згідно якого пеня нарахована за строк понад один рік.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України про строк позовної давності є обов'язковими для суду, нарахування пені не може перевищувати одного року.

Вирішуючи спір, суд на викладене належної уваги не звернув, не врахував змісту ч. 2 ст. 258 ЦК України, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не встановив обставини, що мають значення для справи, дійсні права й обов'язки сторін, які випливають із кредитного договору, не встановив та не навів у рішенні розрахунку розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у межах встановленого законом строку позовної давності.

Внаслідок цього судом допущено неправильний розрахунок кредитної заборгованості, зокрема щодо розміру пені, під час розрахунку якої не було застосовано строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безспірність вказаної позивачем кредитної заборгованості є передчасним.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості за період із жовтня 2006 року до березня 2013 року (а.с.63) встановлено, що пеня, нарахована за цей період, склала 95228,12 грн.

З урахуванням строку позовної давності в один рік, встановленого ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), розмір пені, визначений відповідно до умов, передбачених п.8.1 кредитного договору, складає 29989,89 грн.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення з відповідачів пені не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що у силу ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру пені та зменшенням пені до 29989,89 грн. і відповідно загального розміру заборгованості, яка підлягає відшкодуванню за рахунок іпотечного майна, - до 276371,48 грн.

В іншій частині судове рішення відповідає вимогам закону, не спростовується доводами апеляційної скарги, тому не може бути змінене або скасоване.

Доводи апеляційної скарги в решті є безпідставними, так як суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи) має право на звернення з таким позовом, права боржника та іпотекодавців при відступленні банком права вимоги не порушені, відповідачі порушили умови кредитного та іпотечного договору, тому не повідомлення про відступлення кредитного портфелю, а потім заборгованості за договором факторингу, не мають істотного значення для вирішення справи.

В матеріалах справи міститься погодження ОСОБА_2 ( а.с. 42(зворотна частина), щодо надання своєї згоди 04.10.2006 року на передачу права вимоги банком за кредитним договором іншій особі ( п.4).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати зі стягненням в відповідачів в рівних частках понесені позивачем витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2013 року змінити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 030/10.06/88-183 К від 09.10.2006 року, яка станом на 10.03.2013 року складає: 276371,48 грн., а саме: за кредитом - 233659,13 грн.; по відсотках - 12722,46 грн.; пеня - 29989,89 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 21.09.2006 року та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 26 вересня 2006 року за реєстровим №16130532.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", з кожного, по 921,23 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: