Ухвала суду № 37549807, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/10046/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Лизогуб Р.Ю.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової службина постановуХарківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013у справі № 2-а-10727/12/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ХАСК»доЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАСК», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000862212 від 13.07.2012, №0000852212 від 13.07.2012, №0001062212 від 28.09.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем надано не було.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХАСК» з питання з'ясування реальності та повноти відображення операцій по господарських відносинах з ПП «Приматех» у період січень-лютий 2011, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» у період травень 2011, за результатами якої складено акт №1086/22-104/31556047 від 02.07.2012;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем:

· п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Приматех» за 1 квартал 2011 на 7 596 073,30 грн. та з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за 2 квартал 2011 на 1 750 140 грн., в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 301 550 грн.;

· п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Приматех» за лютий-квітень 2011 та з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за серпень, жовтень 2011, внаслідок чого відповідачем донараховано позивачу податок на додану вартість у сумі 1 869 243 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000852212 від 13.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 301 551 грн. (з яких: 2 301 550 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0000862212 від 13.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 956 751 грн. (з яких: 1 869 243 грн. - основний платіж та 87 508 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням контролюючого органу оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та збільшено на 87 507 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції), визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000862212 від 13.07.2012;

- внаслідок цього відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001062212 від 28.09.2012, яким позивачу за порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на 87 507 грн.;

Висновок відповідача про вказані порушення позивачем податкового законодавства зроблений внаслідок того, що в ході проведення перевірок контрагентів позивача - ПП «Приматех» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям, по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру. Окрім того, товарно-транспортні накладні, що були надані позивачем, не відповідають порядку їх заповнення, оскільки в них не зазначено конкретної адреси місця навантаження товару, та з них вбачається, що навантаження та розвантаження товару здійснювала одна особа, що є неможливим, а з видаткових накладних неможливо встановити особу, що отримувала продукцію.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції позивача з контрагентами ПП «Приматех» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» були направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки матеріалами справи підтверджується зв'язок між понесеними витратами та фактичним придбанням товару, який було використано у господарській діяльності платника податку, внаслідок чого відбулись зміни у власному капіталі позивача та фактичний рух активів.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками попередніх судових інстанцій, враховуючи наступне.

У спірному періоді порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток був врегульований як Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податковим кодексом України, а порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість - Податковим кодексом України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей з ПП «Приматех» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», виконання яких підтверджено матеріалами справи. Відповідно до умов укладених договорів всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товарно-матеріальних цінностей, включені в ціну договору; поставка товару здійснювалась на склад покупця - Харківська обл., смт. Пісочин, вул. Технологічна, 5, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судами також встановлено, що розрахунки з ПП «Приматех» здійснено у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками, а з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» розрахунки здійснювались з використанням векселів ТОВ «ГСМ - Дніпро» АА №1038666 номіналом 100 168 грн., ПП «Протор» АА №2354398 номіналом 2 000 000 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що суми, сплачені позивачем за придбані товарно-матеріальні цінності, віднесені до складу валових витрат, а суми сплаченого в ціні товару податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту, що відображено в деклараціях з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди та не заперечується сторонами по справі.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач є виробником липкої пакувальної стрічки (скоч), виробничі потужності якого знаходяться за адресою Харківський район, смт. Пісочин, вул. Технологічна, 5. Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримано від контрагентів позивача уповноваженою на те особою (Хоролец А.Ю.) за довіреностями, зареєстрованими в журналі виданих довіреностей за відповідні періоди, оприбутковано на складі за вказаною адресою та використано в процесі виробництва липкої пакувальної стрічки, матеріал списано з 201 рахунку в собівартість липкої пакувальної стрічки, що підтверджено звітом про переміщення номенклатури на складі за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 наявним в матеріалах справи.

Крім того, судами встановлено, що ні за результатами проведеної перевірки, ні в ході судового розгляду, у податкового органу не виникло жодних зауважень щодо податкової правосуб'єктності сторін здійснених господарських операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність доводів відповідача, які ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача, складених іншими податковими органами, з огляду на те, що платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність ведення податкового обліку і не може нести відповідальність за несплату податків своїми контрагентами та порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне донарахування відповідачем позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, що внаслідок господарських операцій, проведених позивачем з ПП «Приматех» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», відбулись зміни у його майновому стані та фактичний рух активів.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний