Ухвала суду № 37549588, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/40730/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Лутугинському районі Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області звернулось до Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська" про стягнення пені зі сплати страхових внесків в розмірі 6258,69 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду попередніх інстанції, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Лутугинському районі Луганської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року і прийняти нову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини:

Відкрите акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська" є юридичного особою, зареєстровано Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00178502, є платником страхових внесків, перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Лутугинському районі Луганської області.

За наслідками перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем за період з 01.03.2010 р. по 31.05.2011 р. встановлено порушення сплати відповідачем страхових внесків, внаслідок чого позивачем нарахована пеня в розмірі 6258,69 грн.

Суть спору полягає у можливості стягнення з відповідача, як страхувальника, нарахованої у 2011 році пені по заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, яка виникла за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2011 року.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодилися суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Підприємства пені. При цьому виходив із того, що на час нарахування зазначеної пені втратила чинність норма закону, яка передбачала таке стягнення, оскільки з 1 січня 2011 року частину другу статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було скасовано відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. З прийняттям і вступом у дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 втратила чинність і Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134), відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Окрім того, частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Отже, нарахована Підприємству у зв'язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати за період з 1 березня по 31 грудня 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 лютого, 1 та 15 жовтня, 19 листопада 2013 року (№№ 432а12, 323а13, 332а13, 327а13 відповідно).

Проте, відповідно до акта перевірки заборгованість зі сплати пені у розмірі 6258,69 грн. виникла за період несплати страхових внесків з 01.03.2010 по 31.05.2011 року.

Оскільки розрахунком співставлення фактично сплачених страхових внесків, який міститься в матеріалах справи не розраховано різницю суми пені за несплату страхових внесків саме за період з 01.03.2010 по 31.12.2010 року, що має суттєве значення для визначення правових норм, які слід застосовувати до спірних правовідносин, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Лутугинському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

Ю.К. Черпак