Ухвала суду № 37549484, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/14592/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі № 2а-534/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагмат»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прагмат» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Прагмат») звернулось до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, Феодосійська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 02.10.2009 проведено перевірку АЗС №14, розташованої за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2 «а», що орендується позивачем, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №000743.

Відповідачем прийнято рішення від 15.10.2009 №0006422303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,50 грн. за порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР), а саме: не забезпечення відповідності готівки на місті проведення розрахунків сумі, вказаної в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту - РРО).

Проте, зазначене рішення прийнято на підставі акту перевірки від 08.10.2009 №0725/01/11/23/36014091.

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.10.2009 №0006422303 прийнято відповідачем на підставі зовсім іншого акту перевірки, а саме на підставі акту № 0725/01/11/23/36014091 від 08.10.2009, а не акту № 000743 від 02.10.2009.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем акту перевірки від 08.10.2009 № 0725/01/11/23/36014091.

За результатами оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.10.2009 №0006422303 в адміністративному порядку, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що оператор АЗС ОСОБА_2 здійснила «службові видачі» з місця проведення розрахунків грошових коштів у сумі 3400,00 грн. для покладення у сейф з наступною інкасацією у банк. «Службові видачі» були зареєстровані через РРО, що підтверджується чеками Z - звіту, окрім того, виписано прибутковий касовий ордер №574 та зроблені відповідні записи до касової книги та книгу реєстрацію прибуткових та видаткових касових документів.

Проте, дані готівкові кошти у сумі 3400,00 грн., які зберігалися у сейфі, були враховані та зафіксовані у акті перевірки як ті, що знаходяться у місці проведення розрахунків, що не відповідає дійсності, так як сейф не є місцем проведення розрахунків, а місцем проведення розрахунків є РРО.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі ст. 2 цього Закону місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні розрахунків за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.02.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 № 107/5298 (далі по тексту - Порядок №614), унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».

Як встановлено судами та не спростовується матеріалами справи, сума у розмірі 3400,00 грн. знаходилась у сейфі, що підтверджується контрольною стрічкою про проведення службової видачі та реєстром опису вкладень грошових купюр.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку, викладені у акті перевірки висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.10.2009 №0006422303, є протиправним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров