Ухвала суду № 37548244, 06.12.2013, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа№484/5725/13-ц

Провадження№ 2/484/2148/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2013 року м.Первомайськ

суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А., розглянувши у м. Первомайську Миколаївської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

21.11.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

02.12.2013 року по справі будо відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду на 10.12.2013 року.

04.12.2013 року ОСОБА_1 до суду подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності назареєстрована за ОСОБА_2

Позивач мотивував свою заяву тим, що йому стало відомо, що відповідачка має намір продати вищезазначену квартиру а тому вважає за необхідне накласти арешт на не рухоме майно відповідачки.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.151 ЦПК України -суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст.151 ЦПК України -забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст.153 ЦПК України -про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст. 151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову,-єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, подаючи заяву про забезпечення позову позивач не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України -види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позивач не зазначив вартості квартири та не надав доказів на підтвердження вартості.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки позивачем не наведено обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, роз'яснивши йому, що він не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді.

Слід також роз'яснити позивачу, що ухвала про відмову в забезпеченні позову не підлягає оскарженню, про що зазначено у Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 (від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.151-153 ЦПК України суд,

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: