Рішення № 37548157, 17.02.2014, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/5725/13-ц

Провадження №2/484/81/14

Рішення

Іменем України

17.02.2014 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Максютенко О.А.

при секретар Завірюха В.Ю. ,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дійсним нікчемний договір купівлі продажу та визнання права власності , -

встановив:

21.11.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що у вересні 2012 року між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про купілю-продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності на дану квартиру власником квартини є ОСОБА_4 при укладені угоди вони погодили всі належні умови купівлі-продажу житлового приміщення. Зокрема, щодо ціни, передачі квартири у власність, оформлення договору нотаріально, тощо. Відразу ж договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був, так як у нього не було повної суми грошей на оформлення нотаріального посвідчення. На підтвердження укладення угоди 10.09.2012 року ОСОБА_3 сплатив 40500 грн. Зазначена передача грошей була нотаріально посвідчена. 20.09.2012 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 162000 грн. за повний розрахунок за квартиру. Зазначена передача грошей також була нотаріально посвідчена. У зв'язку з тим, що в нього не вистачало грошей на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, вони домовились, що зазначений договір купівлі-продажу буде нотаріально посвідчено до 01.10.2012 року, про що було зазначено в нотаріальній угоді від 20.09.2012 року. Таким чином, ОСОБА_3 повністю виконав усі зобов'язання покупця. Проте, ні в жовтні 2012 року ні в послідуючому, ОСОБА_4 договір купівлі-продажу не посвідчила, від зустрічі уникає.

04.12.2013 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання про залучення у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5, оскільки в нотаріально посвідчених заявах від 10.09.2012 року та 20.09.2012 року зазначено, що кошти за продаж квартири отримали відповідачка та ОСОБА_5

10 січня 2014 року представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову, де просив визнати дійсним договорі купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 20.09.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем. З посиланням на те, що між ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було досягнуто згоди стосовно вартості квартири, а також сторонами було здійснено всі дії на виконання домовленості, а саме: відповідачі передали а ОСОБА_3 отримав в володіння, користування та розпорядження квартиру АДРЕСА_1 , сплативши їм договірну вартість майна в сумі 25 тис. дол.., що підтверджується нотаріально посвідченими заявами. Крім того, з моменту передачі повної вартості квартири ОСОБА_3 з вересня 2012 року проживає в придбаній квартирі, що підтверджується актом, складеним з сусідами та книжками по оплаті комунальних послуг, газо-, водо, електропостачання та це є доказом того, що сторони домовились щодо істотних умов договору і відбулось його повне виконання. Але в зв'язку з недодержанням нотаріальної форми посвідчення договору ОСОБА_3 немає змоги отримати свідоцтво про право власності на квартиру та провести державну реєстрацію свого речового права. Відповідачі від нотаріального посвідчення укладеного договору на даний час безпідставно відмовляються.

16.01.2014 року представник позивача адвокат ОСОБА_1 суду подав уточнюючу заяву та просив визнати дійсним нікчемний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 20.09.2012 року між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем. Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судових засіданнях ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 змінений та уточнений позов підтримали в повному обсязі та просили суд визнати дійсним нікчемний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 20.09.2012 року між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем та визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, з підстав, передбачених ст. 220 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 в судових засіданнях позовні вимоги позивача та його представника не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Суду пояснила, що дійсно з ОСОБА_3 було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 сплатив всі кошти за домовленістю, а вона йому передала квартиру. У нотаріуса було посвідчено заяви про передачу коштів разом з її чоловіком ОСОБА_5 оскільки вони вважають дану квартиру сумісною власністю, хоча квартира зареєстрована на ній особисто. Претензій до ОСОБА_3 з приводу продажу йому квартири вона немає, оформити договір купівлі-продажу квартири не заперечує, однак не бажає оформляти договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_3 погрожує її сім»ї, від зустрічі відмовляється. Їй потрібні якісь гарантії.

Відповідач ОСОБА_5 в судових засіданнях позовні вимоги не визнав суду пояснив, що дійсно 20.09.2012 року від ОСОБА_3 було отримано грошові кошти в сумі 25 тис. дол.. США за продаж квартири, а договір не було нотаріально посвідчено оскільки ОСОБА_3 домовляється від зістрічів.

Представник відповідачів в судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, до суду подав заперечення де зазначив, що ОСОБА_3 не є і не може бути покупцем вище зазначеної квартири або стороною купівлі-продажу цієї квартири. Відповідачі по справі через агентство нерухомості здійснювали продаж квартири. Покупцем стала ОСОБА_7, з якою і велись всі переговори стосовно продажу квартири. ОСОБА_7 на той час вже не перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, вона продала на вул.. Дзержинського в м. Первомайську квартиру та передала через ОСОБА_3 грошові кошти відповідачам за квартиру по вул.. Революції в м. Первомайську.

Суд заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1

10.09.2012 року та 20.09.2012 року між ОСОБА_3 та відповідачами по справі було досягнуто домовленості щодо продажу квартири АДРЕСА_1 а саме: ОСОБА_3 сплатив в повній сумі грошові кошти за вище зазначену квартиру, відповідачі отримали ці кошти, претензій матеріального та фінансового характеру не мають. Дане підтверджується нотаріально посвідченими заявами, що знаходяться в матеріалах справи та поясненнями позивача та відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Тобто, відбулося виконання договору купівлі- продажу, але ОСОБА_4. ухилилася від нотаріального посвідчення зазначеного договору, дане підтвердила сама ОСОБА_4, оскільки суду пояснила, що хоча і отримала грошові кошти за квартиру та немає претензій до ОСОБА_3, але оформляти договір купівлі - продажу квартири не бажає.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК).

Отже, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Судом встановлено, що 20.09.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформили договір купівлі-продажу квартири в м. Первомайську шляхом нотаріального складання заяви про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 суми за продану квартиру.

Згідно з вимогами ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 цього Кодексу такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Отже, до моменту державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири юридично не є укладеним.

За змістом ч. 2 ст. 220 ЦК суд може визнати дійсним нікчемний договір, саме на це звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

За такого позов є обгрунтованим та підлягає задоволнню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним нікчемний договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.09.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С У Д Д Я: