Рішення № 37547536, 05.03.2014, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

к.36

Справа № 106/642/14-ц

2/106/277/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючої судді Кротової Л.В.

при секретарі Чернюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання документу - заповіту про спадкування недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання документу - заповіту про спадкування недійсним. Вимоги мотивує тим, що у січні 2012 року хворою ОСОБА_3 , що проживала за адресою АДРЕСА_1 був укладений документ про спадкування на ім.,я ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився спадок - зазначена квартира. Вважає, що документ про спадкування, а саме заповіт, слід визнати недійсним, на її думку він був складений з порушенням умов про вільне волевиявлення, оскільки померла хворіла, страдала склерозом. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 написала в державну нотаріальну контору м. Євпаторії заяву про відмову від заповіту на ім'я ОСОБА_2, але не встигла подати її у державну нотаріальну контору м. Євпаторії тому що на наступний день померла. Зазначає, що коли вона до неї приходила, то відповідачка ОСОБА_2 намагалася не залишати їх наодинці, постійно намагалася бути поруч, а у короткі проміжки часу її відсутності, ОСОБА_3 розповідала їй про знущання з боку ОСОБА_2 Перед самою смертю ОСОБА_3 розповіла їй, що заповіт вона написала оскільки боялася залишитися без догляду з боку ОСОБА_2. Вона завжди хотіла сама доглядати померлу, яку знала 40 років, але сім'я ОСОБА_2 перешкоджала цьому. Вважає, що ці обставини є підставою вважати, що ОСОБА_2 не має права на спадок після смерті ОСОБА_3, а заповіт повинен бути визнаний недійсним. Зазначає, що відповідачка порушила її право на спадщину, у зв'язку з чим просить визнати документ - заповіт про спадкування на ім'я ОСОБА_2, недійсним та стягнути з відповідачки на її користь виплати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, уточнила, що ОСОБА_2 погано доглядала ОСОБА_3 та робила все можливе для її якнайшвидшої смерті, вона бачила як мати ОСОБА_2 робила ОСОБА_3 якісь уколи. Крім того, згідно до чинного законодавства, тобто Закону України "Про Нотаріат", а саме ст. 36, заборонено приватним нотаріусам засвідчувати свідоцтва про право на спадщину за законом, в заповіті не має двох підписів свідків, що суперечить закону, а крім того є другий заповіт на її користь , який продиктувала ОСОБА_3 в присутності двох свідків.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення. ОСОБА_2 пояснила , що більше 30 років вона та її мати знали та дружили з ОСОБА_3, жили на одній сходовій площадці, тривалий час доглядали за нею, оскільки вона була літньою людиною , залишилася одна після смерті сина, та потребувала допомоги. Вони це робили по домовленості із нею та її сестрою та племінницею. Всі обвинувачення позивачки є безпідставними. Заповіт ОСОБА_3 склала у нотаріальній конторі добровільно та по своїй волі. Позивачка у родинних відносинах з померлою не перебувала, її ніколи не доглядала, таким чином право ОСОБА_1 на спадщину відсутнє, вона не володіє правом пред'явлення позову про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним. На підставі чого просила в позові відмовити.

Вислухавши сторони , свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 39). Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру за адресою АДРЕСА_1, про належність якої свідчить довідка КРП «БРТІ м. Євпаторії» від 29.11.2013 року та свідоцтво про право власності на житло (а. с. 52, 74). 23.01.2012 року спадкодавцем був укладений заповіт на ім'я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.58), що відображається у спадковому реєстрі № 35840217 від 22.11.2013р.( аркуш спадкової справи 9).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною.

Згідно спадкової справи № 38/2013, що була заведена після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_5( а. с. 29-86), відповідачка ОСОБА_2 22.11.2013 року звернулася до приватного нотаріусу ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту ОСОБА_3

У спадковій справі № 38/2013 мається інформаційна довідка зі спадкового реєстру № 35840217 з датою видачі 22.11.2013р., яка свідчить, що за вказаними параметрами у спадковому реєстрі є інформація про заповіт ОСОБА_3, що посвідчений 23.01.2012р. приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_5, який є єдиним від її імені.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що заповіт на ім'я ОСОБА_2 від 23.01.2012 року єдиний та чинний на момент відкриття спадщини ОСОБА_3, яким вона заповіла своє майно відповідачці ОСОБА_2 і на підставі якого видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, засвідчене 28.01.2014р. приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу на квартиру АДРЕСА_1

Згідно із ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Оцінюючі надані позивачкою докази, суд вважає не доведеним факт того, що заповіт на ім'я ОСОБА_2 був укладений з порушенням норм діючого законодавства виходячи с наступного.

Заповіт ОСОБА_3 на ім.,я ОСОБА_2, як встановлено в судовому засіданні, був єдиним нотаріально посвідченим та зареєстрованим у спадковому реєстрі, а тому він є чинним на момент відкриття спадщини. Доводи позивачки про те, що порушено її право на спадщину нічим не підтверджені. Доказів того, що вона є спадкоємицею померлої за законом або заповітом суду не надано, позивачка також не є родичкою померлої. Жодного доказу того , ОСОБА_1 має право для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надано, а то тому дані доводи суд вважає такими, що нічим не підтверджені.

Ствердження позивачки , що померла ОСОБА_3 на момент оформлення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, правилами ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ним, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Але жодного письмового доказу, який би свідчив про правдивість зазначених у позовної заяві обставин позивачкою до матеріалів справи не долучено, її усні пояснення у судовому засіданні не підтверджені фактами, а тому судом не приймаються до уваги. Крім того, вважаючи, що померла хворіла склерозом, тому її заповіт у січні 2012р. не відповідає її вільному волевиявленню, позивачка у судовому засіданні наполягає , що новий заповіт у липні 2013 року на її ім.,я вже цім нормам відповідає.

Стаття 1247 ЦК пред'являє наступні вимоги до форми та змісту заповіту: 1) письмова форма; 2) нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (ст. ст. 1251, 1252 ЦК); 3) зазначення у заповіті місця та часу його складення; 4) підписання заповіту заповідачем.

На підставі чого, заява від 25.07.2013р., що написана ОСОБА_1 та підписана напередодні смерті ОСОБА_3, яка адресована в Першу Євпаторійську державну нотаріальну контору , в якої ОСОБА_3 змінює спадкоємця (а. с.101) судом не може бути прийнята як належний та допустимий доказ по справі.

Наявність другого легітимного заповіту від імені ОСОБА_3 спростовується повідомленням Першої держаної нотаріальної контори від 16.01.2014р. №; 47/01-16, з якого вбачається, що при перевірці спадкової справи у Спадковому реєстрі було виявлено, що єдина спадкова справа до майна померлої 26.07.2013р. ОСОБА_3 була заведена у приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу АРК ОСОБА_5(а. с. 18).

Пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в присутності яких ОСОБА_3 заповідала свою квартиру ОСОБА_1 та підписала про це заяву, а також про те, що вона скаржилася на неналежний догляд за нею з боку ОСОБА_2, не є рішучими для визнання заповіту недійсним. Всі ці пояснення свідків не відносяться до факту про визнання нотаріально посвідченого заповіту недійсним, та спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_8, яка зазначила, що її мама є двоюрідною сестрою ОСОБА_3, вони дали згоду на те , щоби тітку доглядала сім,я ОСОБА_2, що останні і робили, ОСОБА_1 вона не бачила ні жодного разу у ОСОБА_3 Ніяких претензій до ОСОБА_2 вони не мають, оскільки ухід був належний та достатній. Вона та її мама є єдиними спадкоємцями, але вони не претендують на спадок та вважають , що ОСОБА_2 є єдиним та законним спадкоємцем.

На ствердження позивачки про те, що приватний нотаріус ОСОБА_5 не мала права посвідчувати заповіт за законом, що суперечить вимогам ст. 220 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 1 Закону України «Про Нотаріат» закріплено вчинення нотаріальних дій в Україні . Ці дії покладаються на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Згідно ст. 56 Закон України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку.

Таким чином приватний нотаріус ОСОБА_5, яка посвідчила заповіт ОСОБА_3, діяла в межах своїх повноважень та порушень законодавства не допустила. Необхідності підписувати заповіт двома свідками закон не передбачає, а тому доводи позивачки не засновані на законі та суперечать чинному законодавству.

Жодна сторона, як то передбачено с ч.2 ст.35 ЦПК України, не подала клопотання про залучення в якості третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_5,тому посилка на неї в уточненому позові ОСОБА_1 ( а.с.20) є зайвою.

Отже, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачка, відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України, не надала доказів того, що її права порушені і підлягають захисту судом у спосіб вказаний в позовній заяві. Оцінюючи належність та допустимість доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1258, 1262, 1263, 1266 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214 - 215,256 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання документу - заповіту про спадкування недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Євпаторійський міський суд в 10 - денний строк з дня його проголошення.

Під час судового засідання , яке відбулося 05.03.2014 р. було оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Відповідно до ст.209 ЦПК України рішення складено 11.03.2014р.

Суддя Л.В.Кротова