Рішення № 37547420, 18.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1462/13-ц 18.02.2014 18.02.2014 18.02.2014

Провадження №22-ц/784/251/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 37 Головуючий у першій інстанції : Губанова В.М.

Доповідач у апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів - Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Богатирьовій В.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання, догляд та поховання спадкодавця,

в с т а н о в и л а :

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання, догляд та поховання спадкодавця.

В обгрунтування позову позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, спадщину після смерті якого прийняв його брат ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги.

З січня 2006 року вона фактично проживала з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 однією сім'єю, несла витрати на утримання їх майна та його ремонт, сплачувала комунальні послуги, доглядала за спадкодавцем та його дружиною, займалася похованням останніх.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати у розмірі 21 687 грн. 44 коп., а саме:

- 774 грн. 64 коп. - абоненської плати за телефон з січня 2011 року по березень 2013 року;

- по 150 грн. за кожного транспортні послуги на поховання ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_9;

- 700 грн. за послуги по облаштуванню ями для поховання ОСОБА_7;

- 600 грн. за послуги по облаштуванню ями для поховання ОСОБА_9;

- 3000 грн. витрат на поминальний обід ОСОБА_7;

- 3800 грн. витрат на поминальний обід ОСОБА_9;

- 1170 грн. витрат на придбання необхідних речей для ритуалу поховання ( одяг, труна, рушники, ікони);

- 6626 грн. витрат на проведення ремонту у будинку.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року, ухвалою суду від 15 січня 2014 року про виправлення описки, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивачки стягнуто 9589 грн. 98 коп. витрат на утримання, догляд та поховання спадкодавця та 101 грн.44 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильну оцінку наявних по справі доказів, невірне застосування норм матеріального права та допущені порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково вимоги щодо відшкодування витрат, понесених позивачкою на поховання ОСОБА_7 у розмірі 3187 грн. 44 коп. та стягуючи вказану суму на користь позивачки, суд першої інстанції виходив з доведеності понесених нею витрат : 150 грн. транспортних послуг; 700 грн. за послуги по облаштуванню ями для поховання, 3000 грн. витрат на поминальний обід, 1170 грн. витрат на придбання необхідних речей для ритуалу поховання ( одяг, труна, рушники, ікони) та вважав, що є підстави для стягнення вказаних сум з спадкоємця на підставі ст.1232 ЦК України.

Між тим, з даним висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.133).

Спадщину після його смерті прийняв брат - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 травня 2013 року ( а.с.138).

Відповідно до даних управління Пенсійного фонду в Братському районі Миколаївської області ОСОБА_3 було виплачено допомогу на поховання у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на день смерті ( 916 грн. 28 коп.), а саме: 1832 грн. 56 коп. Проти чого не заперечувала позивачка у судовому засіданні у суді першої інстанції ( а.с.35-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодовувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та на поховання спадкодавця.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, зокрема, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до Закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

З буквального тлумачення та системного аналізу виписаних норм можна зробити висновок про те, що спадкоємці померлого відшкодовують особі, яка поховала спадкодавця, її витрати на поховання лише у разі, якщо вони вчинені в строк, початком якого є момент смерті спадкодавця, а закінченням - поміщенням труни з тілом в могилу, а також, витрати понесені на облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавства.

Наведений перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а відтак стягненню не підлягають. А тому у суду першої інстанції не було підстав для стягнення витрат позивачки на проведення поминального обіду у розмірі 3000 грн.

За приписами ст.ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені повними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з наданих позивачкою квитанцій, розписок, нею на поховання ОСОБА_7 (окрім поминального обіду) понесено витрат на загальну суму 2020 грн., а саме: 150 грн. транспортних послуг; 700 грн. за послуги по облаштуванню ями для поховання, 1170 грн. витрат на придбання необхідних речей для ритуалу поховання ( одяг, труна, рушники, ікони).

Проте, суд не звернув увагу на те, що надані позивачкою документи - розписки ( на підтвердження витрат на облаштування ями - 700 грн. та транспортування -150 грн.) не можна в даному випадку вважати належним доказом. Будь-яких інших достовірних, належних і допустимих доказів (касові чеки, квитанції тощо) на підтвердження саме цих витрат і саме в такій сумі позивачка суду не надала.

Що ж стосується відшкодування їй 1170 грн. витрат на придбання необхідних речей для ритуалу поховання, то вказана сума повністю покривається отриманою ОСОБА_3 від управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області допомоги на поховання у розмірі -1832 грн.56 коп. (а.с.35-36).

За таких обставин відсутні підстави для відшкодування вказаних сум з відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат, понесених позивачкою на проведення ремонту та сплату нею абонентської плати за телефон, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач як спадкоємець другої черги майна померлого ОСОБА_7, зобов'язаний відшкодувати вказані витрати, які були зроблені позивачем, в порядку передбаченому ст. 1232 ЦК України, та стягнув ці кошти.

Але даний висновок суду є невірним, оскільки постановлений з порушенням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підтвердження понесених нею витрат на утримання будинку, а саме: придбання будівельних матеріалів для проведення ремонту у домоволодінні спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1, ще за його життя, надала :

- накладну №347 від 10 серпня 2008 року ( шифер, цвяхи, камінь, цемент) на загальну суму 2725 грн.;

- накладну від 20 листопада 2010 року ( фарби, шифер, шпалери, клей, лінолеум та інше) на загальну суму 2901 грн. 90 коп.;

- розписку ОСОБА_8 про сплату їй за проведення ремонтних робіт у помешканні ОСОБА_7 - 1000 грн. А всього на суму 6626 грн.90 коп.;

Також позивачкою надано довідку ПАТ «Укртелеком» Братський ЦТП №11 від 25 березня 2013 року про сплату нею за телефон абонента ОСОБА_7 за період з січня 2011 по березень 2013 року - 774 грн. 64 коп. ( а.с.18).

Виходячи зі змісту ч.1 ст.1232 ЦК України до витрат, понесених на утримання можна віднести, зокрема, витрати на оплату одягу, продуктів харчування, преси, електроенергії для спадкодавця; до витрат, понесених на догляд - витрати на оплату послуг доглядальниці для спадкодавця, безпосередній його догляд, приготування їжі, прибирання, прання. При цьому потрібно надати докази, що ці витрати дійсно понесені, і те, що вони були розумними, тобто доцільними.

З врахуванням обставин справи та наданих письмових доказів, понесені позивачкою вищевказані витрати не є такими, які підлягають стягненню зі спадкоємця в порядку ст.1232 ЦК України, оскільки нею не доведено використання та необхідність цих витрат на цілі, визначені вищевказаною нормою.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та безпідставно стягнув з відповідача ці кошти.

За такого, рішення суду в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в їх задоволенні.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" на вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 ЦК), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 ЦК) не поширюються правила статті 1281 цього Кодексу про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому доводи апеляційної скарги щодо застосування в даному випадку положень ст.1281 ЦК України є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2013 року, в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання, догляд та поховання спадкодавця - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: