Ухвала суду № 37546731, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6449/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» звернулися в суд з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 08.11.2011 року №100000006/2011/113007/1.

Постановою Окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що згідно контрактом №ВО30-11-152 від 24.09.2011 року між Компанією «SIBUR International GmbH» (Австрія) (продавець) та ТОВ «ПФГ «Нафтахім» (покупець) і п.п. 1.2, 2.2 додаткової угоди №7 від 30.10.2011 року (позивачем серед іншого придбано 226,80 метричних тон нетто +/- 10% каучуку синтетичного бутадієн-метилстирольного СКСМ-30 АРКМ-15 2 група за ціною у розмірі 2500 доларів США за 1 метричну тону нетто; ФСА Тольятті (вивіз автотранспортом) (Інкотермс 2010). Відповідно до п. 3 додаткової угоди №7 від 30.10.2011 року товар, проданий за вказаною додатковою угодою поставляється в листопаді 2011 року.

Чергова поставка партії каучуку синтетичного бутадієн-метилстирольного СКСМ-30 АРКМ-15 (вага: нетто-18900 кг., брутто-20020 кг.; виробник: ООО «Тольяттикаучук» (Російська Федерація)) загальною вартістю 47250 до ларів США (377088,08 грн. за курсом 7,9807) відбулася 06.11.2011 року.

До митного оформлення подана ВМД від 07.11.2011 року №100200000/2011/015614.

Митна вартість товару відповідно до ст. 266 Митного кодексу України заявлена позивачем до митного оформлення за першим методом - за ціною договору. З урахуванням витрат на транспортування 5000 грн. заявлена до митного оформлення митна вартість товарів склала 47876,51 доларів США (382088,08 грн.), а відповідачу надані необхідні документи, підтверджуючі задекларовану митну вартість за ціною договору товарів, зокрема: вказані вище контракт та додаткові угоди до нього; інвойс ЗАО «СИБУР-Холдинг» (товаросупровідний інвойс) для Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) та одержувача -ТОВ «ПФГ «Нафтахім»; інвойс Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) (комерційний інвойс) для ТОВ «ПФГ «Нафтахім»; платіжне доручення в іноземній валюті на суму 211 680 доларів США; копія експортної декларації на товари країни-відправлення; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR); договір транспортного експедирування; довідка ТОВ «Автобум» про транспортні витрати на перевезення вантажу за маршрутом м. Тольятті, Російська Федерація - м. Бровари, включаючи завантаження, в т.ч.: до кордону України (м. Тольятті, Російська Федерація -м/п Суджа), в межах України (м/п Суджа -м. Бровари).

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару, при порівнянні заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України, у відповідача виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості імпортованого товару, який ґрунтувався лише тому, що заявлена митна вартість товару менша від митної вартості раніше ввезених товарів.

Для підтвердження заявленої митної вартості відповідачем запропоновано позивачу подати додаткові документи:

- заключення експертної організації щодо вартісних показників товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою, що має відповідні повноваження згідно із законодавством;

- договір та рахунки з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначалася;

- відповідну бухгалтерську документацію (податкові накладні на ідентичний та/або подібний (аналогічний) товар, 100% попередню оплату (п. 5 Контракту), страховий поліс (п. 4 Додаткової угоди №7);

- довідку підприємства-перевізника з реквізитами товарно-транспортного документа, відомостями про маршрут перевезення, розміром плати за надання послуг та підписами керівника і головного бухгалтера.

Оскільки під час митного оформлення декларантом таких документів надано не було, відповідачем самостійно визначено митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, яка склала 69 741 долар США (556 582 грн.) з розрахунку 3,69 доларів США за 1 кг. товару, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 08.11.2011 року №100000006/2011/113007/1.

Вирішуючи правомірність спірного рішення про визначення митної вартості товарів, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

За заявою позивача від 08.11.2011 року №09/1101 з урахуванням ст.264 Митного кодексу України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року №230, відповідачем випущено товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, про що повідомлено позивача листом від 09.11.2011 року №40/7-17/14803.

Виходячи з митної вартості, визначеної відповідачем, позивачем оформлено і надано до митного оформлення нову ВМД від 09.11.2011 року №100200000/2011/015789, ДМВ-2 від 09.11.2011 року.

Позивачем на підтвердження первісно заявленої до митного оформлення митної вартості товарів, окрім раніше наданих товаросупровідних документів, додатково направлено листами від 18.11.2011 року №1864/11 (вх. №37623 від 21.11.2011 року), від 23.11.2011 року №1897/11 (вх. №38071 від 23.11.2011 року), від 11.01.2012 року №0019/01 (вх. №1036 від 12.01.2012 року), від 26.01.2012 року №0072/01 (вх. №1856/15 від 27.01.2012 року), від 08.02.2012 року №0122/01 (вх. №2957/15 від 09.02.2012 року) до Київської регіональної митниці наступні документи, зокрема:

- проформа-інвойс Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) від 31.10.2011 року №SR-11-352;

- заключення ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 17.11.2011 року №403-2;

- лист Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) від 03.10.2011 року та його переклад;

- лист Citco Waren-Hendelsgesellschaft m.b.H від 08.09.2011 року №VV-09-2011 та його переклад;

- лист ЗАО «СИБУР-Холдинг» від 15.11.2011 року № 6918/2/2/СХ та додаток до нього;

- лист ЗАО «СИБУР-Холдинг» від 16.11.2011 року №6935/212/СХ ;

- прас-лист Компанії «SIBUR International GmbH» від 21.10.2011 року;

- інформація з мережі Інтернет стосовно дочірнього підприємства Сібур -ООО «Тольяттикаучук» та щодо падіння цін на бутадієн;

- пакувальний лист від 03.11.2011 року №11245;

- договір-заявка від 31.10.2011 року №21 про надання послуг по транспортуванню, а також рахунок ТОВ «Автобум» від 07.11.2011 року №129 за транспортні та транспортно-експедиційні послуги та акт від 07.11.2011 року №ОУ-00000129 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі рахунку від 07.11.2011 року №129.

Позивачем було надано додаткові документи на підтвердження рівня внутрішніх цін на ринку України, зокрема, договори з покупцями (ТОВ «Розма», ТОВ «Ерлайн», ЗАТ «Еластомер», ЗАТ «Берті») та первинна бухгалтерська документація про здійснення операцій з поставки товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Уразі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Таким чином, визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, може здійснюватись за іншими передбаченими законом методами тільки за умови неможливості її визначення за ціною договору.

Порядок та умови застосування та/або неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, встановлено ст. 58 МК України, згідно якої вони застосовуються у разі якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані

(відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару.

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МКУ).

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, декларант одночасно з митною декларацією подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів наведений в частині 2 ст. 53 МК України.

За умовами частин 1-2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом здійснюється митницею шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

За умовами ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митницею, якщо нею у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та здійснити коригування такої вартості виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості або відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом 2 даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 «для відміток митниці» декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із скла данням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис (п. 11 Порядку).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем представлено відповідачу для митного оформлення імпортованого товару перелік документів, який відповідає п. 7 Порядку. При цьому подані документи містили об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену ним митну вартість товару - 2500 доларів США за 1 тону, а всього - 47 250 доларів США, тобто за ціною договору, на підставі якого цей товар імпортуються (перший метод). Крім того, на виконання вимог митного органу позивачем подано запитувані додаткові документи у підтвердження первісно задекларованої митної вартості товару.

Зазначені документи підтверджують вартісні показники імпортованого позивачем у листопаді 2011 року товару, повноту і достовірність задекларованої позивачем митної вартості каучуку бутадієн-метилстирольного СКСМ-30 АРКМ-15, виробництва ООО «Тольяттикаучук», вагою нетто 18,90 тонн за ціною 2 500 доларів США за 1 тонну та загальною вартістю 47 250 доларів США, а також транспортних витрат на поставку товару до кордону України у розмірі 5 000 грн..

Надана апелянтом роздруківка з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів не підтверджує дійсну обґрунтованість сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору і не спростовує заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 47 250 доларів США.

Матеріали справи містять довідку про розрахунки з контрагентом - Компанією «SIBUR International GmbH» (Австрія) за контрактом № ВО30-11-152 від 24.09.2011 року, в якій зазначено відповідні платіжні доручення та суми передплати за поставку товарів, а також відповідні ВМД про фактичну поставку товарів і їх вартість, згідно платіжних доручень.

За таких обставин, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що подане до митного оформлення платіжне доручення № 25 від 01.11.2011 року на загальну суму 211 680 доларів США свідчить про здійснення позивачем передплати згідно загального проформи-інвойсу Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) від 31.10.2011 року № SR-11-352 і фактично стосується декількох партій товарів, включно з партією за комерційним інвойсом Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) від 07.11.2011 року №AR/11-00016.

Наведені обставини підтверджують контрактний рівень ціни на СКСМ-30 АРКМ-15 вагою нетто 18,90 тонн у розмірі 2 500 доларів США за 1 тонну та загальною вартістю 47 250 доларів США і задекларовану позивачем митну вартість товару за ВМД від 07.11.2011 року №100200000/2011/015614.

Посилання апелянта про ненадання позивачем запитуваних митницею документів колегія суддів оцінює критично, оскільки це не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта з приводу відсутності прибутку підприємства постачальника спростовуються листом Компанії «SIBUR International GmbH» (Австрія) від 03.10.2011 року.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт також зазначає про відсутність печаток ТОВ «Автобум» в акті від 07.11.2011 року № ОУ-00000129 здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте вказані обставини також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, про що свідчить наявна у в справі копія акта з відбитком печатки ТОВ «Автобум», яка міститься і поданому рахунку від 07.11.2011 року № 129 за транспортні та транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 11 000 грн..

Посилання апелянта на відсутність страхового полісу правомірно було відхилено Окружним адміністративним судом м. Києва, оскільки, як зазначили представники позивача, імпортований товар не підлягає обов'язковому страхуванню, а доводів протилежного апелянтом надано не було.

Наведене вище не дає підстав колегії суддів не погодитися з доводами суду першої інстанції, що заперечення щодо окремих документів у відповідях Київської регіональної митниці не є суттєвими, оскільки носять формальний характер, не впливають на рівень митної вартості товарів і не підтверджують обґрунтованість прийнятої відповідачем за основу ціни 3,69 доларів США за 1 кг. Дані обставини не викликали сумнівів під час митного оформлення товару і не були підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару і прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Київської регіональної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.