Рішення № 37546545, 04.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 922/265/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Корпорації "Європейська енергетична компанія", м. Біла Церква до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків про стягнення 665652,67 грн. за участю представників:

позивача - Шаповал О.А., довіреність № 1-Д від 02.01.2014 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 665652,67 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про виконання робіт №473дп від 16 грудня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 596670,85 грн., 3 % річних в розмірі 24476,04 грн. та пеню в розмірі 44505,78 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 січня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/265/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 лютого 2014 року об 11:20.

11.02. 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від представника відповідача надійшов відзив (вх. № 4383), в якому викладена позиція відповідача у даній справі та полягає в тому, що відповідач дійсно укладав спірний договір з позивачем, але заперечує проти вимоги щодо стягнення з нього 44505,78 грн. пені, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено у справі №5023/10655/11. У наданому відзиві відповідач просить суд відмовити в частині позову щодо стягнення 44505,78 грн. пені та розглядати справу без особистої участі уповноваженого представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2014 року було відкладено розгляд справи на 04 березня 2014 року.

25.02.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява (вх.№6624), в якій позивач просить суд зменшити розмір заявлених позовних вимог на суму нарахованої пені в розмірі 44505,78 грн., оскільки ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства відповідача від 27 грудня 2011 року по справі №5023/10655/11 було введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 621097,14 грн., у тому числі, 596670,85 грн. основної заборгованості та 24426,29 грн. суми 3% річних.

Судом прийнято вищезазначену заяву до розгляду.

Позивач в призначене судове засідання з'явився та підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду та задовольнити викладені в ній вимоги.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог зазначає про наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, перевіривши повноваження представника позивача на підписання зазначеної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду та продовжує розгляд господарської справи № 922/265/14 з її урахуванням.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

16 грудня 2011 року між корпорацією "Європейська енергетична компанія" (позивачем) та державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" (відповідачем) було укладено договір №473дп про виконання робіт. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов вказаного договору, підрядник (позивач) зобов'язався у термін, передбачений п.5 договору, за завданням замовника (відповідача) виконати роботи по розробці та впровадженню локального економічного опалення виробничих та адміністративно-побутових приміщень відповідача по вулиці Плеханівській, 126 в місті Харкові, а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити відповідні роботи.

Перелік робіт, які зобов'язався виконати відповідач, конкретний склад та обсяги робіт визначається додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).

16 грудня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до основного договору на виконання будівельно-монтажної та пусконалагоджувальної частини робіт №1, корпус 100Н (цехи №№110, 130 і 150), якою погодили питання щодо виконання частини робіт. Крім того, сторонами були внесені зміни №1 від 22 березня 2012 року та зміни №2 від 30 квітня 2012 року до вищевказаної додаткової угоди №1, якими було встановлено загальний об'єм робіт, термін закінчення робіт по 30 серпня 2012 року включно. Відповідні додаткова угода та зміни до неї були підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств (арк. справи 22-23, 35, 36).

Також, 22 березня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до основного договору на виконання внутрішньої газопостачальної частини робіт №1 корпус 100Н (цехи №№110, 130 і 150), якою погодили питання щодо виконання частини робіт, а саме, сторонами було встановлено загальний об'єм робіт, термін закінчення робіт по 31 березня 2012 року включно. Відповідна додаткова угода була підписана з обох сторін та скріплена печатками підприємств (арк. справи 120-121).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов основного договору та додаткових угод №№1 та 2, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 4171670,85 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт, наявними у матеріалах справи:

- акт №1 за січень 2012 року на суму 1386474,00 грн.;

- акт №2 за січень 2012 року на суму 142092,05 грн.;

- акт №3 за березень 2012 року на суму 1755406,37 грн.;

- акт №4 за квітень 2012 року на суму 118970,39 грн.;

- акт №5 за квітень 2012 року на суму 322442,00 грн.;

- акт №6 за червень 2012 року на суму 19960,54 грн.;

- акт №7 за липень 2012 року на суму 292683,60 грн.;

- акт №1 за березень 2012 року на суму 133641,90 грн. (додаткова угода №2).

Крім того, факт приймання виконання вказаних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п.6.1.1 основного договору, замовник зобов'язався забезпечити фінансування будівництва відповідно до умов та у порядку, визначених даним договором та додатковими угодами на виконання частин робіт.

Відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача авансові платежі для частини "Будівельно-монтажні роботи" в розмірі 50% від договірної ціни, вказаної і погодженої в проектно-кошторисної документації як додатку до додаткової угоди на виконання окремої частини робіт (п.4.2. договору).

Відповідач, в свою чергу, здійснив частково оплату прийнятих робіт на суму 3575000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (арк. справи 138-150).

Суд, проаналізувавши обставини, зазначені в позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі.

Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 596670,85 грн., яка залишилась не сплаченою.

Більш того, між сторонами проведено звіряння взаємних розрахунків, про що складено відповідний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 24 вересня 2013 року, який підписаний між сторонами (арк. справи 155).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№2-юр) від 17 січня 2013 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується описом поштового вкладення (арк. справи154).

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 596670,85 грн. нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24426,29 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3% річних у розмірі 24426,29 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 12422,94 грн. за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 26003961052096 в Українському міжнародному банку, МФО 350385; р/р 26002000113470 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Корпорації "Європейська енергетична компанія" (09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 307-а, код ЄДРПОУ 36202540, р/р 260070478500 в АТ "БрокБізнесБанк", МФО 300249) - 596670,85 грн. суми основного боргу, 24426,29 грн. 3% річних, 12422,94 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя Жиляєв Є.М.