Рішення № 37546247, 05.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2014 р. Справа № 902/30/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі -Україна" (просп. Кірова, 107-Г, м. Дніпропетровськ, 49000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта - Фарм" (вул. Леніна, 68, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)

про стягнення 8920,62 грн. заборгованості за договором поставки №1082/К від 20.10.2010 р.

Представники сторін не з''явились

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі -Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта - Фарм" про стягнення 8920,62 грн. заборгованості за договором поставки №1082/К від 20.10.2010 р., з яких: 6225,16 грн. основного боргу, 2005,62 грн. - 30% річних та 689,77 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою суду від 11.01.14 р. порушено провадження за вказаним позовом та призначено засідання на 03.02.14 р.

Ухвалою суду від 03.02.14 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 05.03.14 р.

Сторони в судове засідання не з''явились, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи приписи ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта - Фарм" (за договором - покупець) укладено договір № 1082/К, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. предметом договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних та/або товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару в кожній партії визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (п. 2.2 договору).

В п.п. 4.3, 4.4 договору сторони погодили, що покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 40 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. При заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховані як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні.

Відповідно до п. 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 18333,14 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 2876,11 грн.

Окрім того, за отриманий товар були здійснені часткові розрахунки на загальну суму 9231,87 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Відповідач остаточний розрахунок за отриманий товар не провів.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 6225,16 грн. (18333,14 грн. - 2876,11 грн. - 9231,87 грн.).

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 2005,62 грн. - 30% річних та 689,77 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 6225,16 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 2005,62 грн. - 30 % річних, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.5. договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, в договорі сторони погодили інший розмір річних, а саме 30%, таким чином зазначена вимога є обґрунтованою та правомірною, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

З аналізу ч.1 ст.530, ст. ЦК України та ч.1 ст. 692, вбачається, що відповідач вважається таким, що порушив строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 689,77 грн. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, в п. 5.6. договору, сторони погодили, що в разі якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Відповідно до ст. 3 закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений за прострочку платежу грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, тобто своїх зобов'язань за договором не виконав і відповідно договір продовжує діяти та позивач має право нараховувати пеню згідно визначених договором умов та вимог чинного законодавства.

Провівши перерахунок пені окремо по кожній поставці з урахуванням кінцевої дати нарахування визначеної позивачем у розрахунку (оскільки вона є виключною прерогативою останнього) сума пені склала 689,77 грн., що і підлягає до стягнення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта - Фарм" (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 01974997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі -Україна" ( 49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) 6225,16 грн. основного боргу, 2005,62 грн. - 30% річних, 689,77 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання та 1720,50 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 11 березня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (просп. Кірова, 107-Г, м. Дніпропетровськ, 49000)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 68, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)