Рішення № 37546133, 06.03.2014, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-10/11

Провадження № 2/352/1/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Павликівської Т.В., Ленчук В.І., Гундич Г.В.

представників сторін - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивачка у вересні 2008 р. звернулася в суд з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, у якому просила провести поділ спільного майна подружжя, а саме будинковолодіння АДРЕСА_1, виділивши їй ? частини вказаного будинковолодіння.

Після уточнення позовних вимог 04.11.2013 р. просила визнати спірне будинковолодіння спільним майном подружжя та виділити їй 2/3 частини будинковолодіння згідно запропонованого висновком будівельно-технічної експертизи варіанту розподілу.

Заявлений позов обґрунтовувала тим, що з 06.05.1989 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2005 р. У шлюбі народилось троє дітей. Під час шлюбу сторони побудували житловий будинок з господарськими будівлями, забудівником якого є відповідач. Вона з дітьми користується частиною житлового будинку, оскільки більшу частину приміщень відповідач закрив на замки і не дозволяє їм користуватись. Тому вона змушена звернутись в суд з позовом про поділ майна подружжя. Просила при поділі відступити від рівності часток з урахуванням інтересів дітей.

Представник позивачки у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала і пояснила, що сторони в 1995 р. на місці старого дерев'яного будинку розпочали будівництво нового житлового будинку, який побудований їх спільною працею та коштами. На підставі рішення Слобідської сільської ради від 29.11.1994 р. відповідачу як забудівнику в грудні 1994 р. було виготовлено будівельний паспорт, оригінал якого втрачено. Тому під час проведення експертизи у березні 2010 р. Івано-Франківським ОБТІ виготовлено технічний паспорт на спірне будинковолодіння з відміткою про самочинне будівництво житлового будинку. Після цього позивачка отримала з архіву відділу архітектури і містобудування Тисменицької РДА належно засвідчену копію будівельного паспорту та дозволу на виконання будівельних робіт № 18 від 21.11.2005 р. відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 607/4 від 03.12.1994 р., на підставі чого Івано-Франківське ОБТІ зняло відмітку про самочинне будівництво спірного житлового будинку та підтвердило законність його будівництва, що доводиться оригіналом технічного паспорту. На обґрунтування виділення позивачці при поділі більшої частки посилалась на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей, заборгованість відповідача по аліментах згідно наданих ВДВС Івано-Франківського МУЮ довідок-розрахунків за період 2009-2012 р.р. становить 18055,80 грн. Просила задовольнити уточнені позовні вимоги.

Відповідач та його представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали і пояснили, що спірне будинковолодіння не є спільним сумісним майном колишнього подружжя відповідача та позивачки. Вказане будинковолодіння належало батькам відповідача ОСОБА_4 та було власністю колгоспного двору, головою якого був батько ОСОБА_5, який помер у 1991 р. Матір відповідача у 1995 р. розпочала реконструкцію старого будинку, для проведення якої були використані придбані батьками матеріали. На час трагічної смерті матері у жовтні 1995 р. реконструкція старого будинку була фактично завершена, відповідач із сім'єю (позивачкою і трьома малолітніми дітьми) у листопаді 1995 р. перейшов жити у цей будинок. Сторони не будували нового будинку згідно рішення Слобідської сільської ради від 29.11.1994 р. на власному городі, а закінчували реконструкцію старого будинку після смерті матері. Позивачка, яка станом на 15.04.1991 р., коли набрав чинності Закон України «Про власність», менше трьох років проживала у колгоспному дворі ОСОБА_5, не може претендувати на жодну частку в майні колишнього колгоспного двору. Просили у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що сторони - позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 06.05.1989 р. до 26.04.2005 р., коли набрало чинності рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2005 р. про розірвання між ними шлюбу (т.1, а.с.3).

Після одруження сторони проживали у старому житловому будинку по АДРЕСА_2. Як вбачається з копії рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів № 178 від 21.09.1990 р. та копії свідоцтва про право власності від 10.01.1991 р., наявних в матеріалах інвентаризаційної справи (т.2, а.с.14-15), оригіналів вказаних правоустановлюючих документів відповідач суду не надав, цей будинок належав колгоспному двору, головою якого був батько відповідача ОСОБА_5 Останній помер у серпні 1991 р., матір відповідача ОСОБА_4 померла у жовтні 1995 р.

У серпні 1995 р. на місці знесеного старого будинку сторони розпочали будівництво нового житлового будинку, в якому, а саме в одній готовій кімнаті, почали проживати з листопада 1995 р., при цьому продовжували спільною працею та за спільні кошти будівельні і опоряджувальні роботи решти житлових кімнат та підсобних приміщень.

Забудівником спірного будинку по вАДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_4, що підтверджується належно засвідченою копією будівельного паспорту, оригінал якого втрачено, на забудову земельної ділянки на ім'я відповідача, затвердженого рішенням виконкому Слобідської сільської ради від 29.11.1994 р., зареєстрованого у відділі архітектури і містобудування Тисменицької РДА за № 607/4 від 03.12.1994 р. (т.2, а.с.38-41).

Відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 607/4 від 03.12.1994 р., відповідач по факту отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № 18 від 21.11.2005 р. інспекції держархбудконтролю відділу містобудування і архітектури Тисменицької РДА (т.2, а.с.34).

На підставі вказаних документів Івано-Франківське ОБТІ зняло відмітку про самочинне будівництво спірного житлового будинку, яка була проставлена під час виготовлення 29.03.2010 р. технічного паспорту на спірне будинковолодіння (т.1, а.с.57-59), та підтвердило законність будівництва спірного житлового будинку, що доводиться оглянутим у судовому засіданні оригіналом технічного паспорту, копія якого міститься на а.с.221-223 т.1.

Як пояснила допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_6, вона на підставі технічного паспорту вказала у висновку експертизи про те, що спірний житловий будинок збудований самочинно з порушенням встановленого законом порядку; зняття Івано-Франківським ОБТІ відмітки «самочинне будівництво» означає, що спірний будинок не слід вважати побудованим самочинно.

Наведених обставин будівництва спірного житлового будинку, встановлених у ході судового розгляду даної цивільної справи, що підтверджуються вказаними вище документами, сторона відповідача не спростувала. Тому суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що спірний будинок на місці старого будинку будувала його матір для себе. Тим більше необґрунтованими видаються посилання сторони відповідача на те, що взагалі мала місце реконструкція старого будинку, розпочата матір'ю відповідача у 1995 р. та фактично завершена на час її смерті. Належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин сторона відповідача суду не надала.

При цьому суд не бере до уваги показання свідків відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8 - рідних сестер відповідача, які пояснили у судовому засіданні, що сторони нічого не будували, а мама після смерті батька почала реконструкцію свого старого будинку, оскільки вказаних свідків як близьких родичів відповідача можна вважати заінтересованими у результаті розгляду справи. Так само критично оцінюються показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 - старшого сина сторін, який на даний час проживає у спірному будинку разом з батьком, від якого є матеріально залежним; крім того, видається сумнівним, що шестирічний (станом на 1995 р.) хлопчик міг запам'ятати, що баба проводила реконструкцію свого старого будинку.

Свідок відповідача ОСОБА_9 підтвердив у судовому засіданні, що мурував із цегли нові стіни спірного будинку на новому фундаменті, із старої хати залишилась лише частина фундаменту.

У відповідності з вимогами ДБН, а саме ВБН - відомчих будівельних норм - 61-89(р) «Реконструкція і капітальний ремонт жилих будинків. Норми проектування», затверджених Державним комітетом по архітектурі і містобудуванню при Держбуді СРСР у 1989 р., що є чинними на даний час, реконструкція жилого будинку - це комплекс будівельних робіт і організаційно-технічних міроприємств, пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників жилого будинку (кількості і площі квартир, будівельного об'єму, загальної і житлової площі будинку), що проводяться з метою поліпшення умов проживання і приведення експлуатаційних показників жилого будинку до рівня сучасних вимог; реконструкція жилого будинку може включати: зміну планування приміщень, зведення надбудов, вбудов, прибудов, а при наявності обґрунтувань - «частичную разборку здания» (мовою оригіналу); заміну зношених і морально застарілих конструкцій.

Виходячи з наведених вимог ДБН до реконструкції житлового будинку, враховуючи встановлений судом факт знесення старого дерев'яного будинку площею забудови 78,5 кв.м об'ємом 283 куб.м, на місці якого зведений спірний цегляний будинок площею забудови 141,3 кв.м об'ємом 740 куб.м, суд критично оцінює висновок додаткової будівельно-технічної експертизи, проведеної у вересні 2013 р. експертом ОСОБА_10 згідно ухвали суду.

Вказаний експертний висновок (т.1, а.с.204-208) є суперечливим з огляду на те, що у п.1 своїх висновків експерт стверджує про те, що спірний будинок є зведеним на місці старого будинку, а в п.2 посилається на те, що відбулася реконструкція старого будинку, що призвело до зміни геометричних параметрів будинку та збільшення його житлової площі. Незрозуміло, на підставі чого експерт досліджував старий технічний паспорт за 1990 р., який в матеріалах справи відсутній, на дослідження експерту не надавався, копію якого експерт до висновку не долучив.

Голослівним суд вважає твердження експерта про те, що при реконструкції будинку частково збережені внутрішні цегляні перегородки, оскільки наявним в матеріалах інвентаризаційної справи оціночним актом на старий житловий будинок (т.2, а.с.6, зв.ст.) підтверджено, що всі стіни і перегородки у ньому були дерев'яні із пластин в каркасі. А часткове використання старої дерев'яної підлоги, дерев'яного перекриття, крокв, старого кахлю при облицюванні печі, на що посилається експерт, не може слугувати підтвердженням проведення реконструкції з огляду на достовірно встановлений факт знесення старого дерев'яного будинку.

Суд вважає, що участь матері відповідача у будівництві спірного житлового будинку, яка мала місце не на підставі відповідної законодавству угоди про створення спільної власності, не впливає на статус створеного під час шлюбу сторін майна.

При цьому суд враховує, що відповідач під час призначення судом будівельно-технічної експертизи погоджувався зі статусом спірного будинковолодіння як спільного майна подружжя, був згідний на його розподіл, за клопотанням відповідача суд поставив перед експертом запитання про можливі варіанти розподілу спірного будинковолодіння в натурі на 2/3 та 1/3 частини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірне будинковолодіння слід визнати спільним сумісним майном подружжя.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок не був своєчасно зданий в експлуатацію, право власності на нього не оформлено. У даному будинку згідно інформації сільської ради проживають та зареєстровані сторони і троє їхніх дітей (т.1, а.с.117).

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 20.09.2010 р., проведеної експертом ОСОБА_6 на виконання ухвали суду (т.1, а.с.28-53), готовність основної частини житлового будинку становить 96,1%, готовність веранди житлового будинку - 64,1%. Вартість спірного будинковолодіння складає 386403 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, житловий будинок на даний час знаходиться у такому ж стані, як і на момент огляду експертом та проведення експертизи.

Суд дійшов висновку про можливість поділу незакінченого будівництвом будинку з урахуванням ступеню його готовності, підтвердженої висновком будівельно-технічної експертизи можливості визначення окремих частин, що підлягають виділу, і технічної можливості доведення до кінця будівництва окремими власниками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За змістом ч.3 ст.70 СК України суд може відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити частку майна дружини, якщо з нею проживають неповнолітні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку.

З огляду на те, що діти сторін досягли повноліття, суд критично оцінює посилання сторони позивача на наявність підстав для відступу від засади рівності часток у зв'язку з існуючою заборгованістю відповідача по аліментах, не вбачаючи підстав для відступу від засади рівності часток подружжя.

Суд вважає найбільш прийнятним запропонований експертом другий варіант реального розподілу будинковолодіння у співвідношенні ? та ?, згідно якого частки сторін є найбільш наближеними до ідеальних. Тому розподіл будинковолодіння слід провести згідно вказаного варіанту (т.1, а.с.46-48, схема розподілу на а.с.65).

Позивачці як першому власнику слід виділити: коридор 1-1 площею 2,9 кв.м вартістю 9389 грн., ванну 1-2 площею 3,7 кв.м вартістю 10940 грн., кухню 1-3 площею 6,3 кв.м вартістю 18839 грн., житлову 1-8 площею 23 кв.м вартістю 64320 грн., житлову 1-9 площею 10,8 кв.м вартістю 34965 грн., веранду а вартістю 5283 грн., сарай В вартістю 4230 грн., сарай Г вартістю 44426 грн., вбиральню Д вартістю 3433 грн., а всього на загальну суму 202792 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 52 % від загальної вартості будинковолодіння.

Відповідачу як другому власнику слід виділити: коридор 1-4 площею 17,5 кв.м вартістю 56637 грн., житлову 1-5 площею 10,2 кв.м вартістю 33023 грн., житлову 1-6 площею 12,7 кв.м вартістю 41117 грн., житлову 1-7 площею 11,2 кв.м вартістю 36260 грн., літню кухню Б вартістю 9587 грн., а всього на загальну суму 183611 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 48 % від загальної вартості будинковолодіння.

У спільному користуванні сторін залишаються господарські будівлі і споруди на загальну суму 13934 грн., по 6967 грн. кожному власнику, а саме: ворота N1вартістю 1245 грн., криниця N2 вартістю 3721 грн., огорожа N3 вартістю 6819 грн., огорожа N4 вартістю 291 грн., огорожа N5 вартістю 1858 грн.

Позивачку слід зобов'язати провести наступні переобладнання вартістю 1544 грн.: демонтувати дверні блоки з приміщення 1-4 у приміщення 1-9 та 1-8, з яких одну штуку демонтованих дверей залишити собі, а іншу віддати відповідачу; замурувати цеглою прорізи у стінах, що утворилися після демонтажу дверей.

Позивачку слід зобов'язати привести виділену їй частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, влаштувати після виготовлення та погодження відповідних проектів автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення, влаштувати дверний проріз між кімнатами 1-8 та 1-9 і змонтувати дверний блок.

Відповідача слід зобов'язати привести виділену йому частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, провівши після виготовлення та погодження відповідних проектів наступні переобладнання, а саме: влаштувати в частині коридору 1-4 санвузол, у приміщенні 1-5 - кухню, влаштувати автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення.

При поділі судом врахована наявність у спірному будинку двох окремих входів, позивачці виділена частина будинку із входом через веранду з двору, а відповідачу - частина будинку із входом з головного фасаду.

З позивачки слід стягнути на користь відповідача 8818,50 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.

З відповідача слід стягнути на користь позивачки 1850 грн. судових витрат по оплаті за проведення експертизи (т.2, а.с.52-53).

З обох сторін слід стягнути судовий збір в дохід державного бюджету за виділену частину будинковолодіння, а саме: з позивачки, яка сплатила 100 грн., - недоплачену суму 1928 грн., а з відповідача - 1836 грн.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ст.ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Провести реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 386403 грн.

Виділити ОСОБА_3:

- коридор 1-1 площею 2,9 кв.м вартістю 9389 грн.,

- ванну 1-2 площею 3,7 кв.м вартістю 10940 грн.,

- кухню 1-3 площею 6,3 кв.м вартістю 18839 грн.,

- житлову 1-8 площею 23 кв.м вартістю 64320 грн.,

- житлову 1-9 площею 10,8 кв.м вартістю 34965 грн.

- веранду а вартістю 5283 грн.,

- сарай В вартістю 4230 грн.,

- сарай Г вартістю 44426 грн.,

- вбиральню Д вартістю 3433 грн.,

а всього на загальну суму 202792 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 52 % від загальної вартості будинковолодіння.

Виділити ОСОБА_4:

- коридор 1-4 площею 17,5 кв.м вартістю 56637 грн.,

- житлову 1-5 площею 10,2 кв.м вартістю 33023 грн.,

- житлову 1-6 площею 12,7 кв.м вартістю 41117 грн.,

- житлову 1-7 площею 11,2 кв.м вартістю 36260 грн.,

- літню кухню Б вартістю 9587 грн.,

а всього на загальну суму 183611 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 48 % від загальної вартості будинковолодіння.

У спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити господарські будівлі і споруди на загальну суму 13934 грн., а саме:

- ворота N1вартістю 1245 грн.,

- криницю N2 вартістю 3721 грн.,

- огорожу N3 вартістю 6819 грн.,

- огорожу N4 вартістю 291 грн.,

- огорожу N5 вартістю 1858 грн.

Зобов'язати ОСОБА_3 провести наступні переобладнання вартістю 1544 грн.:

- демонтувати дверні блоки з приміщення 1-4 у приміщення 1-9 та 1-8, з яких одну штуку демонтованих дверей залишити собі, а іншу віддати ОСОБА_4;

- замурувати цеглою прорізи у стінах, що утворилися після демонтажу дверей.

Зобов'язати ОСОБА_3 привести виділену їй частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, влаштувати після виготовлення та погодження відповідних проектів автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення, влаштувати дверний проріз між кімнатами 1-8 та 1-9 і змонтувати дверний блок.

Зобов'язати ОСОБА_4 привести виділену йому частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, провівши після виготовлення та погодження відповідних проектів наступні переобладнання, а саме: влаштувати в частині коридору 1-4 санвузол, у приміщенні 1-5 - кухню, влаштувати автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення.

Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_4 за відхилення від ідеальної частки грошову компенсацію в сумі 8818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 1850 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 1928 (одну тисячу дев'ятсот двадцять вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 1836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець