Ухвала суду № 37546056, 11.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/257/14-ц Головуючий у 1-й інст. Комісарчук Оксана Василівна

Категорія 45 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухна О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Крижанівської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом військової частини А1910 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди за нестачу військового майна за апеляційною скаргою військової частини А1910 на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 13 січня 2014 року,-

встановила:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь військової частини А1910 по 705,60 грн., з кожного, та стягнути з ОСОБА_5 на користь військової частини А 1910 708,00 грн.. Зазначав, що відповідачі проходять службу на підставі Контрактів про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України. По прибуттю до військової частини на збори відповідачі одержали військову форму, яка після закінчення зборів повинна бути повернута на склад військової частини, проте відповідачі військову форму не повернули, чим завдали державі матеріальних збитків на суму 2824,80 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 січня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду по суті до суду першої інстанції. Зазначає, що ухвала є незаконною та ухвалена з порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Так, відмовляючи у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства, суддя вважав, що між сторонами існують адміністративні правовідносини, пов'язані із проходженням публічної служби, а тому спір повинен розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується із такою думкою суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За визначенням у ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема :

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно із ст.50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, із змісту даних норм вбачається, що до підсудності адміністративних судів відносяться спори із суб'єктом владних повноважень, в т.ч. і з приводу проходження публічної служби.

Позов суб'єкта владних повноважень до фізичної особи може бути пред'явлений лише у випадках, визначених ст.50 КАС України.

Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень у відповідності до визначення, зазначеному у ст.3 КАС України, а тому посилання суду на п.2 ч.2 ст.17 КАС України є передчасним.

Суддею не зазначено, яким законом передбачено право звернення суб'єкта владних повноважень до фізичної особи про стягнення шкоди.

Із змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини регулюються Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженому постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, яка містить норми щодо випадків звернення до суду саме з цивільним позовом про стягнення шкоди (п.1 та 31).

Вказані обставини не були враховані суддею під час винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у порядку цивільного судочинства і підлягають дослідженню в ході розгляду справи, а тому, оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, ухвала підлягаю скасуванню, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі, із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу військової частини А1910 задовольнити.

Скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 січня 2014 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді