Постанова № 37545874, 06.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2014 року 08:40 № 826/1535/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300280/2 від 03.09.2013;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару № 100270000/2013/01669.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п’яти методів. Посилався на наявність усіх, передбачених Митним кодексом України, документів, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом. При цьому, відповідач посилається на з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, у якій аналогічні ввезеним позивачем товари було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (Покупець) та фірмою «Ningbo Oulai Hardware Co.,LTD» (КНР) (продавець) було укладено Контракт №12/2012 від 16.08.2012 (далі – Контракт №12/2012), згідно з яким продавець продавав, а покупець купував алюмінієві ручки під торговою маркою «INTERNIKA», зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту №12/2012, Продавець зобов'язаний поставити товар у відповідності з рахунками та специфікаціями на кожну партію товару, які є невід’ємними частинами даного Контракту.

Пунктом 3.2 Контракту №12/2012 встановлено, що сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС 2000 Міжнародної торгової палати та поставка здійснюється на підставі FОВ-Нінгбо (Китай). На кожну партію товару, що постачається, складається окрема специфікація, в якій сторони узгоджують кількість, асортимент, умови поставки та ціну товару.

Оплата за Контрактом №12/2012 здійснюється шляхом передплати у розмірі 100% від вартості партії товару (пункт 4.2 Контракту №12/2012).

Суд встановив, що з метою митного оформлення зазначеного товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №100270000/2013/176160 з документами щодо здійснення поставки товару. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме: 3,9041 дол. США за кг.

Як вбачається з митної декларації №100270000/2013/176160, на підтвердження митної вартості товару, що постачався, позивач надав наступні документи:

- зовнішньоекономічний Контракт від 16.08.2012 № 12/2012;

- додаткова угода № 1 від 05.11.2012;

- додаток № 4 до контракту (специфікація);

- платіжне доручення про оплату партії товару від 09.07.2013;

- довідка про транспортні витрати від 29.08.2013 № 0590;

- висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/412 від 29.08.2013;

- прайс-лист виробника;

- бухгалтерська документація(видаткові накладні);

- накладна СМК 001005 від 28.08.2013;

- коносамент КОВЬЕО 1307077 від 28.08.2013

- рахунок-фактура (інвойс) №2013017 від 08.07.2013 пакувальний лист до інвойсу;

- договір на перевезення;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами;

- інформація про позитивні результати СЕС контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Держави екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено» сертифікат походження товару ССРІТ125227433 від 16.07.2013;

- копія митної декларації країни відправлення № 310120130518647518 від 16.07.2013;

- рішення Укрметрстандарту від 28.08.2013.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 03.09.2013 №100270000/2013/300280/2 та за наслідками цього, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01669.

Згідно вказаного рішення, заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано у бік її збільшення, а саме до 6,05 дол. США.

В графі 33 вищезазначених рішень відповідача про коригування митної вартості вказано, що митна вартість визначена за резервним методом у зв’язку з неможливістю застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості.

Представник ТОВ «Т.Б.М.-Україна» зазначив, що після здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач скористався своїм правом та здійснив випуск товарів у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Не погоджуючись із рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості від 03.09.2013 №100270000/2013/300280/2 та карткою відмови №100270000/2013/01669, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Положеннями статті 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як зазначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органом доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» оскаржуваного рішення від 03.09.2013 №100270000/2013/300280/2 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу, відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких здійснювалось за митними деклараціями від 02.04.2013 №100270000/2013/197025, від 28.02.13 № 125120006/2013/171040, від 28.08.13 №1002700000/2013/175627.

Представник відповідача посилався на те, що в поданих ТОВ «Т.Б.М.-Україна» до митного оформлення документах виявлено розбіжності, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості, а саме:

- до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати №0590 від 29.08.2013, у якій відсутня інформація про вартість розвантаження та навантаження понесені покупцем до митного кордону України;

- відповідно до поданих до митного оформлення документів, а саме: інвойсу №W2013017 від 08.07.2013 вказана вага БРУТТО 25507 кг, проте в коносаменті №NGBLEG1307077 від 28.08.2013 та СМR №001005 від 28.08.2013 вказана вага 25505 кг;

- наданий до митного оформлення експертний висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (далі - ДП «Держзовнішінформ») від 29.08.2013 №12/412 містить інформацію, що надана Ningbo Oulai Hardware Co.,LTD без наведення конкретних джерел інших постачальників та виробників. Відповідач зазначив, що такий експертний висновок прийнятий до уваги, проте не може бути підтвердженням митної вартості товару.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з умов Контракту №12/2012, поставка здійснюється на умовах FOB.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000, термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Умовами Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс передбачено наступне: А.4 «Поставка» Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту, А. 6 «Розподіл витрат» продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Таким чином, відповідно до умов Контракту №12/2012, позивач не ніс витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товару, з огляду на що, доводи відповідача про відсутність у довідці про транспортні витрати №0590 від 29.08.2013 інформації про вартість розвантаження та навантаження понесені покупцем до митного кордону України, як доказ розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, є безпідставними.

Стосовно посилання відповідача на розбіжності у вагових показниках партії товару, а саме: в інвойсі вказана вага БРУТТО 25507 кг, проте в коносаменті вказана вага 25505 кг, тобто різниця складає 2 кг, суд зазначає, що розбіжність у 2 кг, що від загальної ваги товару складає 0,002% могла бути викликана різними методами зважування товару та з урахуванням загальної ваги товару є незначною.

Крім того, митна вартість товару визначається з ваги НЕТТО, яка відповідно до документів, якими супроводжувалась партія товару, склала 23 274 кг, що відповідає вазі, зазначеній у митній декларації.

Стосовно зауважень відповідача до наданого до митного оформлення експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» від 29.08.2013 №12/412, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 310 від 29.03.2001 ДП «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Відповідно до абзаців 11, 25 підпункту 6 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №777 від 26.05.2007, Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України, аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Як вбачається зі змісту висновку ДП «Держзовнішінформ» від 29.08.2013 №12/412, в ході експертного аналізу цін на ручки віконні алюмінієві білі TM INTERNIKA, крім наданих позивачем документів була використана інформація з мережі Інтернет щодо діяльності фірми-виробника Ningbo Oulai Hardware Co.,LTD, лист фірми-виробника, а також інформація щодо цін на аналогічну продукцію, яка наявна в мережі Інтернет із зазначенням переліку сторінок веб-сайтів, з яких було взято відповідну інформацію.

Таким чином, доводи відповідача про не наведення конкретних джерел інших постачальників та виробників у висновку ДП «Держзовнішінформ» від 29.08.2013 №12/412, спростовуються змістом даного висновку.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

У відповідності до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зауваження відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості у відповідності до вимог Митного кодексу України.

Представник відповідача зазначив також, що митна вартість імпортованого товару була визначена за ціною, нижчою за ціну оформлення ідентичного чи подібного (аналогічного) товару митними органами, що підтверджується витягами з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (а.с. 129-134).

Водночас, з наявних в матеріалах справи витягів вбачається, що вони містять інформацію щодо різних видів фурнітури та деталей, що вирисовуються для зачинення вікон з різними характеристиками та різних виробників. При цьому, митна вартість таких товарів за одиницю варіюється від 3,44 дол. США до 45,06 дол. США.

Обґрунтувань щодо визначення позивачу митної вартості на імпортований товар у розмірі саме 6,05 дол. США за кілограм, відповідач не надав.

Суд також зазначає, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, суд встановив, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на що, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування картки відмови №100270000/2013/01669 від 03.09.2013 та рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300280/2 від 03.09.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 №21-326а13.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300280/2 від 03.09.2013, прийняте Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару № 100270000/2013/01669, видану Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.

4. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 560,28 (п’ятсот шістдесят гривень 28 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (код ЄДРПОУ 31111213) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський