Постанова № 37545843, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року 15:12 № 826/1795/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якій просить суд:

- визнати дії відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 незаконними та протиправними;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у розмірі 51 136,43 грн., з яких: ввізного мита – 9 833,93 грн., ПДВ – 41 302,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п’яти методів. Посилався на наявність усіх, передбачених Митним кодексом України, документів, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначив, що у зв’язку з тим, що позивач надмірно сплатив суму ввізного мита та податку на додану вартість до Державного бюджету України, дана сума має бути повернута позивачу.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом. При цьому, відповідач посилається на з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, у якій аналогічні ввезеним позивачем товари було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Софіт-Люкс» (Покупець) та фірмою «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» (КНР) (продавець) було укладено Контракт №SEL11 від 17.03.2011 (далі – Контракт №SEL11), згідно з яким продавець зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар (світлотехніка) за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджених сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

Суд встановив, що з метою митного оформлення товару, поставленого NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD на адресу позивача на суму 62 255,50 дол. США на виконання вказаного контракту, позивач подав до митного органу електронну митну декларацію №100270000/2013/076062 з документами щодо здійснення поставки товару. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації №100270000/2013/176160, на підтвердження митної вартості товару, що постачався, позивач надав наступні документи:

- контракт №SEL11 від 17.03.2011;

- інвойс EX13UA6232 від 18.09.2013;

- прас-лист від виробника Б/Н від 18.09.2013;

- довідка про транспортні витрати Б/Н від 28.10.201З, (з посиланням, що вантаж додатково не страхувався);

- додаткова угода № 2 від 12.10.2011;

- додаткова угода № 11 від 19.07.2013;

- договір про транспортно-експедиційні послуги 08/01/2103 від 08.01.2013;

- інвойс за транспортно-експедиційні послуги НК1167 від 30.10.2013;

- СМR 1786 від 04.11.2013;

- коносамент ZENNLAQB338331 від 24.09.2013;

- пакувальний лист ЕХ13UА6232-5 від 18.09.2013;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-5535/1 від 31.10.2013;

- калькуляції від виробника від 18.09.2013/

На вимогу митного органу надати додаткові документи , відповідач надіслав відповідачу лист від 05.11.2013 №05-11-13/4, де зазначив, що усі витребувані документи вже подані разом із митною декларацією.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 та за наслідками цього, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/01901.

Згідно вказаного рішення, заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано у бік її збільшення, а саме до 4,20 дол. США за кг.

В графі 33 вищезазначеного рішення відповідача про коригування митної вартості вказано, що митна вартість визначена за резервним методом у зв’язку з неможливістю застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості.

Представник ТОВ «Софіт-Люкс» зазначив, що після здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач скористався своїм правом та здійснив випуск товарів у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Не погоджуючись із рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до частини 2 вказаної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органом доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» оскаржуваного рішення від 06.11.2013 №100250000/2013/600908/2 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, пунктом 2.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 №08/01/2013, який надано до митного оформлення, передбачено що виконавець організовує перевезення і здійснює ТЕО перевезень вантажів замовника за заявками, яких декларант не надав. Неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу органу доходів і зборів згідно статті 53 Митного кодексу України: копію МД країни відправлення. Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України на письмову вимогу органу доходів і зборів декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; копію МД країни відправлення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта. Митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервний метод), з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (МД від 17.09.2013 №100250000/2013/070731, рішення від 17.09.2013 №100250000/2013/600733/2). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4, 5 – через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Представник відповідача посилався на те, що в поданих ТОВ «Софіт-Люкс» до митного оформлення документах разом з митною декларацією виявлено розбіжності та неповні відомості, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості, а саме:

- поставка здійснюється на умовах FOB Ningbo. За даними коносаменту від 24.09.2013 №ZENNLAQB338331, фрахт переплачений. Для здійснення підтвердження транспортних витрат ТОВ «Софіт-Люкс» надало довідку про транспортні витрати підприємства «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада). Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу декларантом не надано відповідні банківські платіжні документи;

- пунктом 2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 №08/01/2013, передбачено що «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада) організовує перевезення і здійснює транспортне обслуговування перевезень вантажів ТОВ «Софіт-Люкс» за заявками, які декларант не надав;

- у наданому експертному висновку Житомирської ТПП від 31.10.2013 №В-5535/1 не зазначені конкретні джерела інформації, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації згідно пункту 5 статті 54 Митного кодексу України. Тому вказаний документ носить виключно інформаційний характер;

- у наданому прайс-листі виробника «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» не зазначено одиницю виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент та ціну товару що стосується конкретної поставки;

- надана виписка з бухгалтерської документації дублює дані, що вже є у розпорядженні органу доходів і зборів та не розкриває суму платежів, що були здійснені або повинні бути здійснені на користь «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD». Крім того, документи в якості виписки з бухгалтерської документації не відображають додавання інших складових митної вартості товарів, у тому числі на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже, надана виписка з бухгалтерської документації не може бути підставою для визнання заявленої митної вартості товарів.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.8 Контракту №SEL11, якщо не буде домовлено інше, базисом поставки є СІР Kiev або FOB Ningbo.

Згідно з інвойсом від 18.09.2013 №EX13UA6232 поставка здійснюється на умовах FOB Ningbo та загальна вартість поставки складає 62 255,50 дол. США.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000, термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Умовами Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс передбачено наступне: А.4 «Поставка» Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту, А. 6 «Розподіл витрат» продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Таким чином, відповідно до умов Контракту №SEL11, позивач не ніс витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товару, з огляду на що, доводи відповідача про не надання банківських платіжних документів щодо оплати транспортування товару є безпідставними.

Щодо ненадання позивачем заявок, передбачених пунктом 2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 №08/01/2013, суд зазначає, що відповідно до умов Контракту №SEL11, відповідач не оплачував вартість транспортування товару від постачальника до порту Одеса, Україна. Таким чином, вартість транспортування не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару, а тому надання заявок на транспортування є необов’язковим.

Стосовно зауважень відповідача до наданої позивачем виписки з бухгалтерської документації, суд зазначає, що надання такої документації відповідно до положень Митного кодексу України не є обов'язковим. Крім того, відсутність у ній деталізації суми платежів не може бути підставою для неприйняття задекларованої митної вартості товару.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у наданому прайс-листі виробника «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» одиниць виміру товару, терміну дії, а також зазначення асортименту та ціни товару, що стосується конкретної поставки, оскільки чинним законодавством України не визначені вимоги до прайс-листів. Крім того, відповідачем не доведено впливу відсутності такої інформації на митну вартість імпортованого товару.

Щодо зауважень відповідача до змісту експертного висновку Житомирської ТПП від 31.10.2013 №В-5535/1, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, суд зазначає, що частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Таким чином, зауваження відповідача до вказаного експертного висновку не можуть бути взяті до уваги.

Суд зазначає, що подання митному органу для митного оформлення товару прайс-листів виробника, експортних декларацій продавця, висновків експертних організацій відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зауваження відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості у відповідності до вимог Митного кодексу України.

Представник відповідача зазначив також, що митна вартість імпортованого товару була визначена за ціною, нижчою за ціну оформлення ідентичного чи подібного (аналогічного) товару митними органами, що підтверджується витягами з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (а.с.248-260).

Водночас, з наявних в матеріалах справи витягів вбачається, що вони містять інформацію щодо різних видів електротоварів з різними характеристиками та різних виробників. При цьому, митна вартість таких товарів за кілограм, зокрема з країни постачання – Китай варіюється від 0,58 дол. США до 57,48 дол. США.

Обґрунтувань щодо визначення позивачу митної вартості на імпортований товар у розмірі саме 4,20 дол. США за кілограм, відповідач не надав.

Суд також зазначає, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, суд встановив, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно визначив митну вартість за резервним методом, з огляду на що, позовні вимоги щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 №21-326а13.

Щодо позовної вимоги визнати дії відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 незаконними та протиправними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є дискреційним повноваженням.

Позивач не надав належних доказів та обґрунтувань того, що дії відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 були незаконними. Факт протиправності прийнятого відповідачем рішення не є свідченням протиправності дій щодо прийняття такого рішення.

Стосовно вимоги позивача стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у розмірі 51 136,43 грн., з яких: ввізного мита – 9 833,93 грн., ПДВ – 41 302,50 грн., суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, приймаючи рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ чи мита, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12, де зазначено, що саме митні органи мають виняткову компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» задовольнити частково.

2.Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» решту суми судового збору у розмірі 420,01 грн. (чотириста двадцять гривень 01 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський