Постанова № 37544657, 11.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р. Справа №805/1903/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка М.І.,

секретаря судового засідання Яценка І.А.,

за участі

представника позивача не з'явився,

представника відповідача Макуріної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН ПЛАСТ» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування рішення від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАН ПЛАСТ» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки (далі - Відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431767 позивача здійснює свою діяльність з 19.05.2009 року. Відповідачем 31.01.2014 року було прийнято рішення № 1 про застосування фінансових санкцій за ненадання, несвоєчасне надання, надання з порушенням встановленої форми звітності в органи Пенсійного фонду у сумі 23 553,41 грн. за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року.

Позивач не згоден з таким рішенням, оскілки вважає його таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та просить його скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав клопотання у якому позовні вимоги підтримав та просив розглянути адміністративну справу за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні надав письмові заперечення та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАН ПЛАСТ» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431767 за номером запису № 1 266 102 0000 033135, позивач здійснює свою діяльність з 19.05.2009 року (а.с.20).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалі справи відповідачем було винесене спірне рішення від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій за ненадання, несвоєчасне надання, надання з порушенням встановленої форми звітності в органи Пенсійного фонду у розмірі 23 553,41 грн. за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з рішення № 1 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України від 31.01.2014 року виданого відповідачем, останній на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував до позивача фінансові санкції у розмірі 23553,41 грн. у період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року.

Суд встановлено, що рішення № 1 від 31.01.2014 року винесене відповідачем на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України (а.с.26) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV п.5 ч.9 ст. 106 втратив чинність 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 року № 1-7/99 встановлено, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.

Згідно з частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З цього конституційного припису випливає, що діяння як певне правопорушення може визнаватись тільки законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Такий висновок підтверджується положеннями пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються засади цивільно правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 , що набрав чинності з 01.01.2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 20.11.2012 року.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки протиправно винесло рішення № 1 від 31.01.2014 року про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року у сумі 23553,41 грн. на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН ПЛАСТ» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування рішення від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій, - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки протиправним щодо прийняття рішення від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року у сумі 23553,49 грн.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки від 31.01.2014 року № 1 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року у сумі 23553,49 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН ПЛАСТ» судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 11 березня 2014 року у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови складений та підписаний 17 березня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бойко М.І.