Постанова № 37542612, 04.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року 810/653/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Конончука В.М.,

представника відповідача - Юрченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Констракшн» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними і скасування рішень та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

29 січня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеко Констракшн» (ТОВ «Інтеко Констракшн», товариство) із позовом до Київської митниці Міндоходів (Київська митниця, митниця, орган доходів і зборів, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та стягнення із Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за митне оформлення.

Зазначали, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні дані заявлялися у деклараціях митної вартості, до яких було додано усі необхідні документи для підтвердження ціни. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Звертали увагу на відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, вказали, що у цьому випадку мало місце витребування додаткових документів з формальних підстав для застосування резервного методу. Наголошували, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого товариством, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень із боку позивача і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просили: визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року, №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року; стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 33633 грн. 70 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити. Вказала, у тому числі і в письмових запереченнях, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався у попередні періоди за більшою вартістю, ніж заявлена позивачем, тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Зауважила, що надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні. Стверджувала правомірність дій органу доходів і зборів, а також те, що відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначила, що підставою для витребування додаткових документів у позивача слугували розбіжності у поданих первинно документах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеко Констракшин» є юридичною особою, зареєстроване Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 25 лютого 2008 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтеко Констракшн» укладено прямі зовнішньоекономічні контракти №749ODD83 від 9 вересня 2013 року та №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року із словацькою компанією U.S. Steel Kosice s.r.o., згідно із якими позивачу вказаним вище підприємством поставлено із Словаччини оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах.

З метою митного оформлення такого імпортованого товару ТОВ «Інтеко Констракшн» подало до Київської митниці Міндоходів перераховані нижче документи:

1. Митна декларація №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року (т.1 а.с.213-215); зовнішньоекономічний контракт 749ODD83 від 9 вересня 2013 року (т.1 а.с.15-18); інвойси від 23 листопада 2013 року №113/L0343201, №113/L0343202, №113/L0343203, №113/L0343204 (т.1 а.с.35-38,224-227); платіжні доручення в іноземній валюті №144 від 16 жовтня 2013 року, №145 від 17 жовтня 2013 року, №147 від 21 жовтня 2013 року, №149 від 29 жовтня 2013 року, №150 від 30 жовтня 2013 року, №151 від 31 жовтня 2013 року, №153 від 14 листопада 2013 року (т.1 а.с.45-51,217-222); прайс виробника від 9 вересня 2013 року (т.1 а.с.59,223); накладна №48657 від 25 листопада 2013 року (а.с.60,216); рахунок-проформа №920965 від 16 вересня 2013 року (т.1 а.с.66); біржові котирування від 2 грудня 2013 року (т.1 а.с.68,234-236). Зокрема, було оформлено товар - оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах вагою нетто 54725 кг, виробник U.S. Steel Kosice s.r.o. із заявленою митною вартістю 64297,57 грн.

2. Митна декларація №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року (т.1 а.с.242-243); зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року (т.1 а.с.19-21); інвойс від 23 листопада 2013 року №113/L0343205 (т.1 а.с.39,246); платіжне доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року (т.1 а.с.53,244); прайс виробника від 9 вересня 2013 року (т.1 а.с.59,245); накладна №48657 від 25 листопада 2013 року (т.1 а.с.60); рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року (т.1 а.с.67); біржові котирування від 2 грудня 2013 року (т.1 а.с.68). Так, оформлено оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах вагою нетто 10500 кг, виробник U.S. Steel Kosice s.r.o. із заявленою вартістю 11970 доларів США.

3. Митна декларація №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року (т.1 а.с.165); зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року (т.1 а.с.19-21); інвойси від 09 грудня 2013 року №113/L0359501, №113/L0359502 (т.1 а.с.40-41); платіжні доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року, №153 від 3 грудня 2013 року, №156 від 4 грудня 2013 року, №157 від 5 грудня 2013 року, №158 від 12 грудня 2013 року, №159 від 17 грудня 2013 року (т.1 а.с. 53-58 ); прайс від виробника від 9 вересня 2013 року (т.1 а.с.59); накладна №51642 від 13 грудня 2013 року (т.1 а.с.62,167); рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року (т.1 а.с.67,178); біржові котирування від 02 грудня 2013 року (а.с.68,180-182).

Оформлено оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах вагою нетто 56700 кг, виробник U.S. Steel Kosice s.r.o.

4. Митна декларація №125130000/2013/928002 від 30 грудня 2013 року (т.1 а.с.188-189); зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року (т.1 а.с.19-21); інвойси від 18 грудня 2013 року №113/L0369501, №113/L0369502, №113/L0369503 (т.1 а.с.42-44,198-200); платіжні доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року, №153 від 3 грудня 2013 року, №156 від 4 грудня 2013 року, №157 від 5 грудня 2013 року, №158 від 12 грудня 2013 року, №159 від 17 грудня 2013 року (т.1 а.с.53-58,191-196); прайс від виробника від 9 вересня 2013 року (т.1 а.с.59,197); накладна №52682 від 20 грудня 2013 року (т.1 а.с.62,190); рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року (т.1 а.с.67); біржові котирування від 2 грудня 2013 року (т.1 а.с.68).

Оформлено оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах вагою нетто 58950 кг, виробник U.S. Steel Kosice s.r.o.

Посадові особи митного органу, що здійснювали митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів, витребували від декларанта додаткові документи, а саме: прайс-листи, експортні митні декларації, відомості щодо оплати товару за попередні поставки, висновок експертної організації, видаткові накладні, біржові ціни, додаткову цінову інформацію (а.с.163,186,211,240).

Як встановлено судом, приводом для витребування додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Позивачем подано до митниці додаткові документи, проте оскільки, за твердженням митного органу, відомості стосовно біржових котирувань надані не за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури, відповідач прийшов до висновку, що декларантом не було у повному обсязі подано документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.

У зв'язку із такими обставинами відповідачем 1 прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме:

- №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року - ціна після коригування 69856,46 доларів США (т.1 а.с.23);

- №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року - ціна після коригування 13403,25 доларів США (т.1 а.с.24);

- №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року - ціна після коригування 72377,55 доларів США (т.1 а.с.25);

- №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/928002від 30 грудня 2013 року - ціна після коригування 75249,67 доларів США (т.1 а.с.26).

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено 4 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: від 3 грудня 2013 року №125130000/2013/00966 (т.1 а.с.27-28); від 3 грудня 2013 року №125130000/2013/00967 (т.1 а.с.29-30); від 20 грудня 2013 року №125130000/2013/00988 (т.1 а.с.31-32); від 30 грудня 2013 року №125130000/2013/01002 (т.1 а.с.33-34), згідно з якими позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаних вище митних декларацій.

Суд звертає увагу, що у якості підстави для витребування додаткових документів митним органом вказано розбіжність у поданих для митного оформлення документах.

У судовому засіданні представник органу доходів і зборів пояснила, що під розбіжностями відповідач мав на увазі надання інформації біржових котирувань за період з 1 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року, у той час як такі відомості повинні охоплювати собою період з 1 листопада 2013 року по 20 грудня 2013 року (за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури (інвойсу).

У свою чергу, представник ТОВ «Інтеко Констракшн» пояснив, що інформація стосовно біржових котирувань не була обов'язковою для подання задля підтвердження митної вартості, наголошував, що під час митного оформлення та проведення процедури консультацій відповідачем не було вказано на те, у чому саме полягає розбіжність у поданих документах.

При цьому, судом також встановлено, що інформація про біржові котирування надана із митними деклараціями №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року, №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року та №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року охоплювала собою період 10 днів перед складанням рахунків-фактур.

Крім того, до суду були подані примірники митних декларацій, за якими у попередніх періодах оформлювався подібний товар (т.2 а.с.1-6) і у зв'язку із відомостями у яких спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками. Так, досліджуючи такі документи, суд звертає увагу, що вони датовані липнем та серпнем 2013 року, інформація щодо вартості товару, зазначеного у них, за одиницю виміру, - відсутня, характеристики оформлюваного товару за такими деклараціями і товару у випадку, який розглядається, не є ідентичними, зокрема різняться марки сталі, кількість цинку, колір, на що звертав увагу і представник позивача у судовому засіданні.

В обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних рішень відповідач 1 зазначив, що метод за ціною договору не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а також документи містять розбіжності. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі статтями 62 та 63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за такими методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі.

Для випуску товарів у вільний обіг позивач звернувся до митного органу із заявою про їх митне оформлення в режимі «під гарантійне зобов'язання» та подав до Київської митниці Міндоходів нові митні декларації №125130000/2013/869115 (т.1 а.с.75-77), №125130000/2013/869117 (т.1 а.с.78-79), №125130000/2013/927380 (т.1 а.с.80-81), №125130000/2013/928012 (т.1 а.с.82-83), в яких задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

У зв'язку із цим Київською митницею Міндоходів прийняті рішення про завершення митного оформлення товарів позивача, пропуск їх на митну територію України та випуск у вільний обіг.

Різниця між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною договору, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, склала 33633,70 грн.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, рішеннями про відмову у прийнятті митної декларації (карткою відмови) та переплатою коштів до Державного бюджету України, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпція невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За правилами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

У той же час, як випливає зі змісту положень частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України, цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Виходячи із встановлених обставин справи та аналізу викладених законодавчих приписів суд констатує, що у випадку, який розглядається, мало місце витребування додаткових документів без наявності належних для того підстав. Так, митний орган стверджував існування розбіжностей у поданих товариством документах, однак такий факт було спростовано у ході судового розгляду. Зокрема, відповідач у якості розбіжностей послався саме на надання інформації біржових котирувань за період, що становить понад 10 днів між ними та датою складання інвойсів. Суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки, по-перше, відомості щодо біржових котирувань не є обов'язковими для подання документами для підтвердження митної вартості товару (у відповідності із положеннями частини першої статті 53 Митного кодексу України), по-друге, подання інформації про біржові котирування за період, який перевищує проміжок 10 днів із датою інвойсів не може трактуватися як розбіжність, так як не є нею; по-третє, інформація про біржові котирування надана із митними деклараціями №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року, №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року та №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року охоплювала собою період 10 днів перед складанням рахунків-фактур.

Стосовно доводів митного органу про спрацювання під час митного оформлення автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, суд зазначає наступне.

Так, за нормами статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд звертає увагу, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). У свою чергу, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

При чому, суд звертає увагу, що декларації митної вартості, які використовувалися для порівняння ціни товарів датовані липнем і серпнем 2013 року, товари, ввезення яких оформлювалося цими деклараціями, різняться за своїми характеристиками від тих, які придбавалися позивачем, не вбачається і вартість одиниці виміру відповідної продукції зі змісту таких документів.

Суд враховує, що за нормами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, у випадку, який розглядається, судом також не встановлено наявності підстав для витребування додаткових документів у позивача для підтвердження митної вартості, як й існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору.

Крім того, митний орган не довів і правомірності застосування резервного методу митної вартості та, відповідно, неможливості застосувати інші методи.

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, тому такі рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно вимоги про стягнення суми надмірно сплачених за митне оформлення коштів, суд звертає увагу на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області наголошено, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у цій частині.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та необхідність їх скасування; а також про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми надмірно сплачених за митне оформлення коштів.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

За положеннями частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки у задоволенні вимоги щодо стягнення надмірно сплачених за митне оформлення коштів, яка є майновою і судовий збір за яку складає 1827 грн., суд відмовляє; позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. (платіжне доручення №4709 від 28 січня 2014 року) та 255,78 грн. (платіжне доручення №4674 від 21 січня 2014 року), то недоплачена сума судового збору становить 1388 грн. 52 коп. (1827-182,7-255,78=1388,52), яка і підлягає стягненню до державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року, №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року щодо коригування митної вартості.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Констракшн» до Державного бюджету України 1388 (одну тисячу триста вісімдесят вісім) грн. 52 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 березня 2014 р.