Ухвала суду № 37540744, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4724/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області (правонаступника Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 0018221700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17 925,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 11 950,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5975,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо не підтвердження реального здійснення операцій по придбанню у ТОВ «Донбас Інвест ВН» товару (оселедець) ґрунтується виключно на акті про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» по взаємовідносинам з ТОВ «М'ясний альянс України». При цьому зазначає, що при перевірці не досліджувалась фінансово-бухгалтерська документація щодо обліку та використання придбаного товару у господарській діяльності підприємця, проте товарність господарської операції підтверджується договором, видатковими, податковими накладними та переробкою придбаного оселедця у власному виробництві, що відповідає видам діяльності ФОП ОСОБА_1

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 09 листопада 2012 року №0018221700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17925,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 11950,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5975,00 грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області 02.10.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3, перебуває на податковому обліку в Бериславській МДПІ з 25.01.1996 року та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію від 10.10.1997 року №82433297, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_2.

Фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Донбас Інвест ВН», про що було складено акт від 31.10.2012 року № 352/17/НОМЕР_2.

Висновками вищевказаного акту перевірки було встановлено:

- порушення ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Донбас Інвест ВН» при придбанні та продажу товарів, внаслідок чого не підтверджено факт передачі товару по вказаних правочинах на адресу ФОП ОСОБА_1

- порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за лютий 2012 року на суму 11 950,00 грн., та в порушення п. 200.1-200.2 ст. 200 занижено задекларовану суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в лютому 2012 року на суму 11 950,300 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року за № 0018221700 щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11 950,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5 975,00 грн., яке є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 11950,00 грн. слугував висновок акту ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька 12.07.2012 року № 255/22-411/35204840 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-лютий 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «М'ясний альянс України», згідно якого встановлено, що операції з купівлі ТОВ «Донбас Інвест ВН» у постачальника ТОВ «М'ясний альянс України» ТМЦ (послуг, робіт) та подальший їх продаж покупцям у період січень-лютий 2012 року, у т.ч. ФОП ОСОБА_1, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», у зв'язку з відсутністю ТОВ «Донбас Інвест ВН», ТОВ «М'ясний альянс України» основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Ненадання ТОВ «Донбас Інвест ВН» до перевірки підтверджуючих документів щодо формування валових доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту. Анулювання 11.06.2012 року свідоцтва ПДВ ТОВ «М'ясний альянс України».

Що стосується правомірності прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення на предмет узгодженості фактичних обставин справи діючим нормам податкового законодавства, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підставами для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту є у продавця - факт відвантаження товару та отримання коштів від покупця, а у покупця - наявність належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів продавцю, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податкові зобов'язання та відповідно податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (за договором - покупець) та ТОВ «Донбас Інвест ВН» (за договором - постачальник) був укладений договір поставки № 100203, згідно умов якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати продовольчі товари згідно з замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формою, поставка товару здійснюється партіями, партією товару є кількість товару, що поставляється за окремою накладною, конкретні умови поставки визначаються сторонами в заявці, можливість вибору умов поставки обмежується самовивезенням покупцем зі складу постачальника власними силами і за власний рахунок покупця, асортимент товару, строк та умови оплати вказуються у видатковій накладній, оплата здійснюється на умовах попередньої оплати, термін дії договору - до 31.12.2012 року.

На виконання умов вказаного договору в лютому 2012 року ТОВ «Донбас Інвест ВН» було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар - оселедець 350+ у кількості 4500,00 кг всього на загальну суму 71 700 грн. в т. ч. ПДВ 11 950,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №00-0000334 від 13.02.2012 року, №00-0000381 від 20.02.2012 року та податковими накладними №137 від 13.02.2012 року та №186 від 20.02.2012 року, що не заперечується відповідачем.

Оплата отриманої продукції на загальну суму 71 700,00 грн. здійснена шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Донбас Інвест ВН» згідно банківських виписок за 13.02.2012 року та за 20.02.2012 року, про що зазначається на стор. 10 акту перевірки.

Перевезення товару від постачальника до покупця здійснювалось автомобілем Мercedes - Benz (вантажний), що перебуває у користуванні ОСОБА_1 згідно довіреності від 11.05.2008 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та тимчасового реєстраційного талону, та підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №816836 від 13.02.2012 року та №816838 від 20.02.2012 року.

Передача кожної партії товару супроводжувалась наступними документами: ветеринарним свідоцтвом, сертифікатами відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертними висновками, копії яких надано до матеріалів справи.

Згідно наданих пояснень представника позивача придбаний у ТОВ «Донбас Інвест ВН» товар - оселедець був перероблений на об'єкті, де здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 відповідно до зареєстрованих видів діяльності, а саме - цех по переробці риби, розташований за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: актом державної технічної комісії від 28.12.2002 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме - переробленого приміщення під цех по переробці риби; дозволом НОМЕР_4 від 15.05.2003 року на початок роботи з виду діяльності переробка рибної продукції в цеху за адресою АДРЕСА_1; санітарними дозволами; трудовими договорами з найманими працівниками; книгою вхідного контролю сировини та допоміжних матеріалів ФОП ОСОБА_1; картками складського та бухгалтерського обліку матеріалів на складі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом першої інстанції вірно встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, та підтвердженням розрахунків між позивачем та контрагентом, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН» безтоварними не вбачається. Так, у перевіреному періоді позивачем було отримано від ТОВ «Донбас Інвест ВН» товар - оселедець, за фактом отримання товару були надані податкові накладні, за рахунок яких був сформований податковий кредит у відповідному звітному періоді, вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Також, судом не встановлено анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних. Зокрема, відповідно до акту перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» від 12.07.2012 року за № 255/22-411/35204840 вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.06.2007 за №12661020000026020, та зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва за №100049457 від 27.06.2007 року по дату перевірки. Таким чином, на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ТОВ «Донбас Інвест ВН» мало право на оформлення податкових накладних. Основний вид діяльності ТОВ «Донбас Інвест ВН» - 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що відповідає змісту господарської операції з позивачем. Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення господарської операції ТОВ «Донбас Інвест ВН» знаходилось за адресою: м.Донецьк, вул. Охотська, 79.А, що підтверджується записом про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відносно ТОВ «Донбас Інвест ВН» відповідачем встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, основних фондів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, що господарські угоди, укладені з позивачем, є фіктивними. Проте відповідачем не враховано нічим не обмежену можливість цього підприємства (ТОВ «Донбас Інвест ВН») укладати угоди найму, оренди та залучати до господарської діяльності активи трудові ресурси інших суб'єктів господарювання; не враховано відсутність норми закону, яка б давала підстави для відповідальності позивача, як платника податків, за можливо вчинені контрагентами правопорушення. Вказані факти не є підставою вважати, що ТОВ «Донбас Інвест ВН» не веде господарської діяльності, а угоди, укладені з контрагентами, є безтоварними.

Що стосується твердження податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності поставки товару ТОВ «Донбас Інвест ВН» на адресу позивача з посиланням на ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зауважує про таке, з чим погоджується апеляційний суд.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Донбас Інвест ВН» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також суд першої інстанції вірно зазначив про те, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН» і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Жодних судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними суду не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладених між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН».

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит, оскільки сума ПДВ 11 950,00 грн. підтверджена наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

За таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов