Ухвала суду № 37540692, 07.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

07 березня 2014 року м. Київ № 826/2719/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представника позивача, без участі представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання уповноваженого представника Генеральної прокуратури України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 березня 2014 року надійшов позов Генеральної прокуратури України (далі - позивач) до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови відповідача від 06 березня 2014 року "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року (далі - оскаржуване рішення).

Одночасно з позовом (у його прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що призначення референдуму з порушенням норм чинного законодавства, у томі числі Конституції України, створює значну суспільну напругу та ставить під загрозу безпеку національних інтересів та, як наслідок, порушує державні інтереси у сфері забезпечення національної безпеки.

Ухвалою судді Амельохіна В.В. від 06 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3005/14, призначено судове засідання щодо розгляду заявленого клопотання на 11 год. 00 хв. 07 березня 2014 року, а також об'єднано в одне провадження вказану справу з адміністративною справою № 826/2719/14 та присвоєно об'єднаним справам загальний № 826/2719/14.

Ухвалою судді Данилишина В.М. від 07 березня 2014 року об'єднану адміністративну справу № 826/2719/14 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 07 березня 2014 року представник позивача підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити його, надавши суду письмові пояснення разом із роздрукованою з офіційного інтернет-сайту відповідача копією оскаржуваного рішення (з додатками), якому, як вбачається з його тексту, присвоєно номер 1702-6/14.

Представник відповідача у судове засідання 07 березня 2014 року не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду та вирішення заявленого клопотання відповідач, отримавши своєчасно копії позову та усіх доданих до нього документів, повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними доказами. Заява про розгляд та вирішення заявленого клопотання за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Поряд з цим, 07 березня 2014 року до суду від відповідача факсимільним зв'язком надійшли письмові заперечення на заявлене клопотання, у яких зазначено, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а саме згідно з п. 7 ч. 1 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23 грудня 1998 року № 350-XIV.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості поданих заперечень відповідач до суду не подав, причини неможливості їх подання не пояснив.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Розглянувши заявлене клопотання та заперечення на нього, заслухавши доводи присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу викладених у цьому судовому рішенні обставин та норм чинного законодавства України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 2, 132, 134 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року № 350-XIV, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Відповідно до ст. 137 Конституції України, Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань: 1) сільського господарства і лісів; 2) меліорації і кар'єрів; 3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва; 4) містобудування і житлового господарства; 5) туризму, готельної справи, ярмарків; 6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників; 7) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів; 8) мисливства, рибальства; 9) санітарної і лікарняної служб.

Тобто, як вбачається з викладених норм, Конституцією України визначено коло питань, нормативне регулювання яких віднесено до компетенції Автономної Республіки Крим. При цьому, питання щодо призначення референдуму, у тому числі загальнокримського, та зміни території України до компетенції Автономної Республіки Крим не віднесено.

Зокрема, згідно зі ст.ст. 73, 72, п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

До повноважень Верховної Ради України належить: призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 цієї Конституції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про всеукраїнський референдум", всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, з викладених норм вбачається, що проведення всеукраїнського референдуму призначається Верховною Радою України.

Проведення Автономною Республікою Крим місцевого референдуму з питань території України, її правового статусу та входження до складу іншої держави суперечить нормам Конституції України. До того ж, як зазначено вище, призначення такого референдуму, затвердження порядку його організації та проведення не відноситься до повноважень Автономної Республіки Крим.

Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", яким регулювались питання проведення всеукраїнських референдумів, референдумів Республіки Крим та місцевих (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдумів, втратив чинність 28 листопада 2012 року.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення щодо загальнокримського референдуму відсутня законодавча база, яка б регулювала питання призначення, організації та проведення такого референдуму.

До того ж, як вбачається з тексту наявного у матеріалах справи оскаржуваного рішення у вигляді роздруківки з офіційного інтернет-сайту відповідача, 06 березня 2014 року на позачерговому пленарному засіданні відповідача прийнято рішення про проведення загальнокримського референдуму 16 березня 2014 року.

Оскаржуваним рішенням відповідач постановив, зокрема:

1. Ввійти до складу Російської Федерації у якості суб'єкта Російської Федерації.

2. Призначити на 16 березня 2014 року загальнокримський референдум (включаючи місто Севастополь), на який винести альтернативні питання:

1) Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?

2) Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та за статус Криму як частини України?

Тобто, першим пунктом оскаржуваного рішення відповідач постановив ввести Автономну Республіку Крим до складу Російської Федерації у якості суб'єкта Російської Федерації, а уже наступним - призначити загальнокримський референдум, що, за переконанням суду, є нелогічним та непослідовним.

Відповідно до абзацу 9 ст. 4, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України", суб'єктами забезпечення національної безпеки є: прокуратура України.

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Згідно з ч. 1 ст. 117, ч.ч. 1, 3 ст. 118 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені обставини та норми чинного законодавства України, доводи представника позивача та заперечення на них, а також оцінивши докази, які містяться у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання та необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті, оскільки, за переконанням суду, представниками позивача обґрунтовано та доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди державним інтересам, у тому числі позивачу як суб'єкту забезпечення національної безпеки, правам, свободам та інтересам громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

До того ж, враховуючи, що питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який, згідно з нормами Конституції України, призначається Верховною Радою України, тому суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності в оскаржуваному рішенні ознак протиправності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання уповноваженого представника Генеральної прокуратури України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

2. До прийняття в адміністративній справі № 826/2719/14 судового рішення по суті зупинити дію постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року.

3. До прийняття в адміністративній справі № 826/2719/14 судового рішення по суті заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії на виконання постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали направити (вручити) уповноваженим представникам сторін, роз'яснивши, що ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, ухвала може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин