Ухвала суду № 37540689, 06.03.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 819/3543/13-a

06 березня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючої судді Мірінович У.А.

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.

за участі:

представника позивача - Микитчака В.В.,

представника відповідача - Пиріжка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про розстрочення виконання судового рішення у адміністративній справі за позовною заявою Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільським окружним адміністративним судом, за результатами розгляду адміністративної справи № 819/3543/13-а за позовом Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1486781,82 грн., 20 січня 2014 року винесено постанову якою адміністративний позов задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" в користь Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області у рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб коштів на суму 1486781,82 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача у справі.

17.02.2014 року до Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про розстрочення виконання судового рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 819/3543/13-а про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1468781,82 грн. терміном на тридцять місяців.

До початку розгляду заяви по суті, заявником подано до суду письмову заяву від 24.02.2014 року та заявлено усно про уточнення до заяви про розстрочення виконання рішення суду, в якому просить розстрочити суму податкового боргу в розмірі 1486781,82 грн. терміном на тридцять місяців рівними частинами.

У судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав. В обґрунтування вказаної заяви посилався на те, що Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі, через що не має можливості погасити вищевказану заборгованість.

Додатково доповнив, що виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 819/3543/13-а одноразовим стягненням спричинить до виникненням нової заборгованості зі сплати податків та зборів, а також може спричинити повну зупинку підприємства, разом із припиненням виконання підприємством таких важливих функцій як охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. З огляду на вищевикладене представник відповідача просив суд задовольнити заяву та розстрочити виконання рішення суду на тридцять місяців рівними частинами.

Представник позивача щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечував. Вказав, що ДП "Бучацьке лісове господарство" відповідно до п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України уже зверталось до податкового органу із заявою про розстрочення податкового боргу за розглядом якої було прийнято рішення №32 від 30.08.2013р. про розстрочення податкового боргу в сумі 1 495 461,59 грн. та укладено договір від 30.08.2013р. №7 між ДП "Бучацьке лісове господарство" та Бучацькою ОДПІ про розстрочення податкового боргу з кінцевим терміном сплати до 27.12.2013р. Однак, відповідачем умови вказаного договору не були виконані, що мало наслідком звернення податкового органу з адміністративним позовом про стягнення вказаних сум в примусовому порядку за рахунок коштів на рахунках підприємства.

Також, представник позивача зазначив, що відповідачем в обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано беззаперечних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а тому просив у задоволені заяви відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача у їх сукупності, суд приходить до переконання про те, що подана заява задоволенню не підлягає з наступних мотивів:

З матеріалів справи слідує, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого станом на 30.12.2013 року у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1486781,82 грн. У зв'язку з несплатою податкового боргу згідно ст. 59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу форми Ю № 48 від 17.08.2012 року. Як слідує з матеріалів справи, з дати надіслання податкової вимоги, відповідачем податковий борг не погашався в повному обсязі, а отже, відповідно до ст. 60 ПК України вищевказана податкова вимога не відкликалася. Факт заборгованості ДП "Бучацьке лісове господарство" перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на доходи фізичних осіб на суму 1486781,82 грн. підтверджується належними доказами у справі та визнаний і відповідачем у справі.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно вимогам пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до вимог п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд зазначає, що при вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд задовольняє таку заяву лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Із матеріалів справи слідує, що у відповідача у справі відсутні кошти в національній валюті на двох рахунках. Поряд з цим, як слідує з наданих відповідачем до заяви про розстрочення виконання судового рішення договорів (контрактів) укладених з іноземними компаніями, розрахунки за товар, що поставляється відповідачем мають здійснюватись в іноземній валюті та на рахунок відповідача відкритий у Тернопільській філії ПриватБанка в іноземній валюті (а.с. 52, 60). Проте, доказів які б свідчили про відсутність коштів на інших рахунках, в тому числі в іноземній валюті відповідачем не надано.

Також, в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі та фінансово не спроможний погасити борг, на підтвердження чого надає баланс підприємства, звіт про фінансові результати та показники фінансово-господарської діяльності (а.с.63-66).

При цьому будь-якого аналізу фінансово-господарської діяльності необхідного для оцінки використання активів, доходів, витрат і результатів діяльності підприємства за звітний період, факторів, які негативно або позитивно можуть вплинути на кінцевий фінансовий результат, відповідачем надано не було, так як і доказів на підтвердження відсутності коштів або інших активів, достатніх для погашення заборгованості.

Більше того, аналіз ліквідності підприємства за даними балансу дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання, оскільки відношення оборотних активів до поточних та довгострокових зобов'язань підприємства показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його зобов'язань.

Заявником також не надано належних та достатніх доказів обґрунтування заяви щодо розстрочення виконання судового рішення саме на строк 30 місяців (термін дії наданих відповідачем контрактів закінчується у 2014 р.) та з яких саме джерел буде погашатися борг, чому саме необхідно надати розстрочення на вказаний період.

Таким чином, обставини, які можна вважати винятковими та такими, що утруднюють виконання судового рішення відповідачем не наведено.

Щодо посилання відповідача на п.100.4 ст.100 ПК України, то зазначена норма визначає, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Однак, відповідно до п.100.2 ст.100 ПК України, платник податків має право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, наведені норми врегульовують розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу виключно органами ДПС та не мають регулятивного відношення до відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст.263 КАС України.

Слід зазначити, що між ДП "Бучацьке лісове господарство" та Бучацькою ОДПІ уже було укладено договір про розстрочення даного податкового боргу від 30.08.2013р. №7 з кінцевим терміном сплати до 27.12.2013р. Проте, враховане позивачем та наведене відповідачем при укладені договору економічне обґрунтування про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, не призвело до позитивних наслідків і заборгованість не була погашена, що в свою чергу мало наслідком пред'явлення податковим органом позову про стягнення з ДП "Бучацьке лісове господарство" в користь Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області у рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб коштів на суму 1486781,82 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача у справі.

Також суд зазначає, що відстрочка і розстрочка виконання може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача, в даному випадку - держави. В даному випадку слід врахувати, що податковий борг у відповідача виник давно та постійно зростає. А тому, надання розстрочення виконання судового рішення в даному випадку може мати несприятливі наслідки для позивача.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що заявником на обґрунтування заявленого клопотання не надано належних доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення. Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки тяжке фінансове становище, не є винятковою обставиною, у розумінні ст. 263 КАС України.

Таким чином, у задоволенні заяви Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про розстрочення виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про стягнення заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про розстрочення виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Бучацькької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міністерства доходів у Тернопільській області до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.