Рішення № 3754054, 26.05.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2009 р. Справа № 3/117/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»

м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1

До: Фермерського господарства «Агро Інвест»

57060, Миколаївська область, Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15

Про: стягнення заборгованості в сумі 1 517 187,56 грн. за договором лізингу

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Заворотній А.В., за довіреністю;

Від відповідача: Герман О.С., за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість по договору фінансового лізингу № 262 від 06.06.08 р. в сумі 1 517 187,56 грн., яка складається з суми основного боргу –1 261 881,55 грн.; пені –137 603,56 грн.; 3% річних –15 859,65 грн. та інфляційних витрат –101 842,80 грн. Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі норм цивільного та господарського законодавства.

26.05.2009 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам за період з 26.09.08 р. по 27.11.08 р. в розмірі 1 261 881,55 грн. є безпідставними, так як сплата позивачем лізингових платежів в сумі 1 472 832,00 грн. підтверджується актом звірення взаєморозрахунків за період з 01.01.08 р. по 30.11.08 р. складений позивачем. Також нарахування штрафних санкцій є безпідставними.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Так, згідно наданих відповідачем документів, а саме статуту та довідки АБ № 058455 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій вбачається, що Фермерське господарство «Агро Інвест»є правонаступником Селянського (фермерського) господарства «Агро».

Отже, враховуючи вищенаведене суд здійснює процесуальне правонаступництво Селянського (фермерського) господарства «Агро»на Фермерське господарство «Агро Інвест».

В судовому засіданні на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

06 червня 2008 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів за № 262. Предметом договору є комбайн КЗС-1218 «Полессе GS-1218»в кількості дві одиниці.

Згідно з п.1.1 та п. 1.2 договору лізингодавець зобов’язаний набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, комісії та страхового платежу наступне майно, а лізингоотримувач сплатити авансовий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у додатку № 1 до цього договору. Вартість предмету лізингу 1 837 290,00 грн.

На підставі актів приймання-передачі № 262-1 та № 262-2від 12.06.2008р. вищезазначені предмети лізингу були передані в користування відповідачу.

Відповідно до п.п. 2.2 та 2.3 договору розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця, зазначений в розділі 16 цього договору. Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

Так, в порушення вищезазначених умов договору відповідач з 26.07.08 р. не сплачував в повному обсязі щомісячні лізингові платежі.

На підставі п.п. 9.1 та 9.1.1 договору між сторонами 27.11.08 р. було укладено додаткову угоду № 1, в якій останні дійшли згоди про розірвання договору лізингу № 262 від 06.06.08 р. та повернення позивачу предмету договору.

На виконання додаткової угоди № 1 від 27.11.08 р. позивачу відповідачем було повернуто обидва комбайни, що підтверджується актом прийому-передачі № 262і1 та актом прийому-передачі № 262і2 від 27.11.2008 року.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. 3 статті 285 Господарського кодексу України та умовами договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів в строки визначені договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 1 261 881,55 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.5 договору за порушення лізингоодержувачем зобов’язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останній сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, а також сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 2% від суми зазначеної в пункті 1.2 даного договору.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно до вимог чинного законодавства України у встановлений строк, передбачений п.10.5 договору №262 від 06.06.08р. боржнику нарахована пеня за період з 26.09.2008 р. по 31.03.2009 р. в сумі 137 603,56 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 26.09.2008 р. по 31.03.2009 р. в розмірі 15 859,65грн. та збитки, пов’язані з інфляцією за період з 26.09.08 р. по 28.02.09 р. в розмірі 101 842,80 грн.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, загальна заборгованість за розрахунком позивача обґрунтовано склала 1 517 187,56 грн.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача по справі - Селянського (фермерського) господарства «Агро»на відповідача Фермерське господарство «Агро Інвест».

2. Позов задовольнити в повному обсязі.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Агро Інвест»(57060, Миколаївська область, Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15, код №20890817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»(м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628) заборгованість в сумі 1 261 881,55 грн., пеню в розмірі 137 603,56 грн., 3% річних в розмір 15 859,65 грн., інфляційні витрати в розмірі 101 842,80 грн., 15 171,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова