Рішення № 37540493, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/356 04.03.14

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий дім» про стягнення 185 480, 55 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Кирищук В.П.(довіреність № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий дім» 185 480, 55 грн., (у тому числі: 128 661, 41 грн. - основного боргу, 14 180, 76 грн. - пеня, 36 168, 01 грн. - інфляційні втрати та 6 470, 37 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 21.12.1998.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 порушено провадження у справі № 23/356 та призначено її розгляд на 19.11.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 зупинено провадження у справі № 23/356 до остаточного розгляду справи № 8/586 Окружним адміністративним судом м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 поновлено провадження у справі № 23/356 та призначено її розгляд на 11.02.2014.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подала заяву, відповідно до якої просила змінити назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Ухвалою суду від 11.02.2014 змінено назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 04.03.2014 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310371 від 21 грудня 1998 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 1310371 від 21.12.1998 Позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 1310371 від 21.12.1998 зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Договір № 1310371 від 21.12.1998 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно розрахунку до позовної заяви, даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.11.2006 по 01.10.2009, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію за твердженням Позивача Відповідачу поставлено теплову енергію вартістю 409 478, 30 грн.

Додатком № 4 до договору № 1310371 від 21.12.1998 сторони погодили, що Відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул. Драгоманова, буд. № 40-в розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки останній повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними документами Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо останній розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідач за період з 01.11.2006 по 01.10.2009 несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості, яка згідно розрахунку до позовної заяви на момент звернення Позивача до суду з позовом склала 128 661, 41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснював нарахування за постачання теплової енергії за період з 01.12.2006 згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007, з 01.02.2007 згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007, з 01.12.2008 згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 визнано, що з набуттям чинності тарифів, затверджених встановлених (погоджених) цим розпорядженням, втрачає чинність розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86.

Указом Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 скасовано як таке, що суперечать Конституції, Законам України, актам Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, нарахування Позивачем за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених розпорядженням № 1662 від 27.11.2008, суперечить законодавству.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється Позивачем були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 року з 10 лютого 2009 поновлено дію розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007.

Таким чином, здійснивши перерахунок за період з грудня 2008 по лютий 2009 за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007, вартість поставленої Позивачем у період з 01.11.2006 по 01.10.2009 теплової енергії складає 403 478, 29 грн., з яких Відповідач частково розрахувався за використану теплову енергію, заборгованість складає 82 264, 49 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки доказів погашення заборгованості Відповідачем у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 82 264, 49 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору № 1310371 від 21.12.1998 сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Позивач нараховує Відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи, що на момент звернення Позивача до суду фактична заборгованість Відповідача складала 127 178, 49 грн., позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 007, 60 грн. за період з квітня 2009 по вересень 2009.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, тому до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 6 440, 74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 35 732, 00 грн. за період з грудня 2006 по вересень 2009. Крім того, суд зазначає, що Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійсненні розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 138 444, 83 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру позовних вимог та наявної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий дім» (02140, м. Київ, вулиця М. Гришка, 10, ідентифікаційний код 25397398) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 82 264 (вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 49 коп. - основного боргу, 14 007 (чотирнадцять тисяч сім) грн. 60 коп. - пеня, 35 732 (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 6 440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 74 коп. - 3 % річних, 1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 59 коп. - державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 30 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 07.03.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк