Постанова № 37539089, 06.03.2014, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/311/14

Провадження № 2-а/192/2/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Омелюх В.М.,

при секретарі - Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку, визнання рішення протиправним та його скасування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання противоправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 серпня 2013 року, зазначивши на обґрунтування позову, що рішенням Солонянського районного суду від 23 травня 2011 року у справі №2а-3/11 було визнано протиправною бездіяльність голови Солонянської районної ради та зобов'язано його підписати з ним договір купівлі-продажу гаражу та акт приймання-передачі, на виконання якого було видано виконавчий лист, відповідно до якого 18 липня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Антоновим Є.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

23 серпня 2013 року головним державним виконавцем цього ж відділу Дрижирук О.О. була прийнята, з посиланням на положення п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з тих підстав, що 19 серпня 2013 року на адресу відділу на подання в порядку ст. 214 КПК України та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» надійшов лист прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року, відповідно до якого прокуратурою внесена заява до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 420130405700000024 та розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 382 КК України.

Вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому має бути визнана протиправною та скасована, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до вимог ст.89 цього Закону та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

06 червня 2013 року він, як сторона виконавчого провадження, самостійно звернувся до прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області із заявою про відкриття кримінального провадження відносно голови Солонянської районної ради ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, яка 07 червня 2013 року була внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №420130405700000024 та розпочато досудове розслідування, однак 12 червня 2013 року постановою заступника прокурора Солонянського району провадження у справі було закрито. Ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду від 01 жовтня 2013 року, яку суд апеляційної інстанції 11 жовтня 2013 року залишив без змін, його заява про скасування постанови заступника прокурора від 12 червня 2013 року була залишена без задоволення.

В той же час, 02 липня 2013 року головним державним виконавцем Дрижирук О.О. до прокуратури Дніпропетровської області було направлено подання в порядку ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», на яке прокуратурою Солонянського району 24 липня 2013 року було надано відповідь про те, що заява ОСОБА_1 07 червня 2013 року внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №420130405700000024 та розпочато досудове розслідування та підставі чого держаний виконавець прийняла постанову про закриття виконавчого провадження, яка не відповідала дійсності, оскільки ще 12 червня 2013 року кримінальне провадження відносно голови Солонянської РДА - ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, було закрито, в зв'язку з чим у державного виконавця Дрижирук О. О. на день винесення нею оскаржуваної постанови були відсутні законні підстави для її прийняття, а внаслідок неправомірного рішення державного виконавця рішення суду до часу звернення з даним позовом до суду залишається невиконаним.

Прохав поновити визначений ч. 2 ст.181 КАС України строк на звернення з позовом до суду як пропущений ним з поважних причин, оскільки своєчасно, але помилково звернувся зі скаргою на постанову про закриття виконавчого провадження до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, який ухвалою від 25 листопада 2013 року повернув її в зв'язку з непідсудністю даному суду. Після цього він в порядку ст.383 ЦПК України звернувся з аналогічною скаргою до Солонянського районного суду, яким ухвалою від 04 лютого 2014 року було відмовлено в у відкритті провадження, оскільки скарга не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року на підставі ст.52 КАС України за згодою позивача до участі у справі було залучено замість первинного відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з зазначених у позові підстав та прохав його задовольнити, при цьому пояснив, що в процесі виконання судового рішення державним виконавцем не прийняті всі передбачені законом заходи по виконанню рішення суду, що привело до того, що з 2011 року рішення суду тривалий час не виконується, так як двічі за ухвалами суду його виконання відстрочувалось, а боржником за зазначений період не вчинено будь-яких дій щодо реального виконання судового рішення, яке набрало законної чинності. Закриття державним виконавцем виконавчого провадження та повернення виконавчого листа позбавляє його можливості реалізувати своє право на виконання рішення суду та захист своїх порушених прав. Прохав поновити строк на звернення з позовом до суду як пропущений з поважних причин, визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 23 серпня 2013 року серії ВП № 27682010.

Представник відповідача - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, надавши і письмові заперечення (а.с.32-36), що підстави для скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження відсутні, оскільки при виконанні судового рішення останній діяв у межах наданих йому повноважень та вжив встановлені законодавством та необхідні на його думку заходи для виконання рішення суду, про що свідчить те, що з моменту відкриття виконавчого провадження і до прийняття постанови про закриття провадження державним виконавцем двічі накладався штраф на боржника в розмірі 680 гривень та 1 360 гривень, які були стягнуті на користь держави 10 жовтня 2012 року, двічі голова Солонянської районної ради викликалася для надання письмових пояснень, двічі виконавче провадження зупинялося на підставі ухвал Солонянського районного суду від 21 грудня 2011 року у справі №5-а-5/11 про відстрочення виконання рішення суду до 01 червня 2012 року та від 17 жовтня 2012 року про надання відстрочки у виконанні рішення суду на строк до 01 травня 2013 року. Оскільки станом на 02 липня 2013 року будь-якої інформації від боржника про виконання вимог виконавчого листа Солонянського районного суду від 06 червня 2011 року по справі №2-а-3/11 так і не надійшло, державним виконавцем до прокуратури Дніпропетровської області було направлено подання для розгляду питання про надання правової оцінки діям посадових осіб Солонянської РДА та прийняття рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку, яке в подальшому було направлено прокурору Солонянського району Дніпропетровської області для перевірки наведених в поданні доводів та прийняття рішення відповідно до вимог ст. 214 КПК України, а тому 23 серпня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Солонянського районного суду від 06 червня 2011 року по справі №2-а-3/11на підставі вимог п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.32-36).

Оцінюючи надані сторонами в судовому засіданні пояснення, досліджені у справі докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Примусове виконання судових рішень відповідно до положень ст.257 КАС України здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом «Про державну виконавчу службу», при цьому згідно ст.6 та ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, використовуючи надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

В судовому засіданні встановлено, що у справі №2а-3/11 за позовом ОСОБА_1 до голови Солонянської районної ради про визнання протиправною бездіяльності голови районної ради, зобов'язання голови районної ради Солонянського району Дніпропетровської області виконати рішення Солонянської районної ради від 04 лютого 2009 року № 9-25/V «Про продаж об'єкта спільної власності територіальних громад району» - гаражів та котельні АДРЕСА_1, 23 травня 2011 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області було прийнято постанову про задоволення позову в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність голови Солонянської районної ради щодо відмови виконати рішення Солонянської районної ради від 04 лютого 2009 року № 9-25/V «Про продаж об'єкта спільної власності територіальних громад району» - гаражів та котельні по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в частині підписання договору купівлі-продажу об'єкта аукціону - будівлі гаражу Г-2 зі ОСОБА_1 та зобов'язано голову Солонянської районної ради Дніпропетровської області виконати рішення Солонянської районної ради від 04 лютого 2009 року № 9-25/V «Про продаж об'єкта спільної власності територіальних громад району» - гаражів та котельні по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в частині підписання договору купівлі-продажу об'єкта аукціону - будівлі гаражу Г-2 зі ОСОБА_1 за ціною 6258 гривень та акту приймання передачі (а.с.4-5,40).

Рішення суду набрало законної сили 03 червня 2011 року, а 06 червня 2011 року на виконання зазначеної постанови судом було видано ОСОБА_1 виконавчий лист №2-а-3/11, який було передано ОСОБА_1 на примусове виконання 08 липня 2011 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.6,38-39).

18 липня 2011 року згідно вимог ст.ст.17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеної постанови суду та надано боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови серії ВП №27682010 для добровільного виконання (а.с.7-8,42), копія якої за супроводжувальним листом від 19 липня 2011 року(вих. №11-14/18639) була направлена сторонам, в тому числі Солонянській районній раді відповідно до поштового повідомлення - 30 серпня 2011 року, а вручена лише 06 вересня 2011 року, тобто фактично більш, ніж через місяць після закінчення визначеного державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду (а.с.41,43).

Оскільки боржник в зазначений строк добровільно не виконав постанову, то 25 серпня 2011 року на його адресу було направлено вимогу з пропозицією у триденний строк виконати вимоги виконавчого документу суду, про що повідомити підрозділ примусового виконання (а.с.44).

На підставі відсутності будь-якої відповіді від боржника та відповідно до вимог ст.ст.75,89 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 28 жовтня 2011 року було винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 гривень (а.с.46), а також повторно направлено вимогу про виконання рішення суду (а.с.47,48).

02 листопада 2011 року на адресу відділу надійшов лист від боржника, в якому повідомлялося про те, що голова Солонянської районної ради станом на 20 вересня 2011 року готова підписати договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 (а.с.50), але такий договір до районної ради боржником не надавався, а зазначене свідчить про те, що боржник будь-яких заходів, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснив, у зв'язку з чим 22 листопада 2011 року державним виконавцем було прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі в сумі 1 360 гривень (а.с.52), а також направлено письмовий виклик голові Солонянської районної ради ОСОБА_5 до відділу примусового виконання рішень для надання письмових пояснень стосовно невиконання вимог суду (а.с.53-54), на який голова Солонянської районної ради до державного виконавця не з'явилася, після чого до управління державної казначейської служби України в Солонянському районі Дніпропетровської області була направлена платіжна вимога на примусове списання суми штрафів на користь держави (а.с.55), яка 10 січня 2012 року повернулася без виконання (а.с.56).

Також судом встановлено, що 06 січня 2012 року до відділу примусового виконання рішень боржник надав копію ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року у справі №6-а-5/11 про відстрочення виконання рішення суду до 01 червня 2012 року (а.с.57,58,59,60), в зв'язку з чим державний виконавець згідно п. 13 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 31 січня 2012 року прийняла постанову про зупинення виконавчого провадження на строк до 01 червня 2012 року (а.с.61), а 01 червня 2012 року відновила його (а.с.63,62,64), після чого 05 вересня 2012 року вдруге направила виклик голові Солонянської районної ради ОСОБА_5 для надання письмових пояснень стосовно невиконання вимог суду (а.с.65,66), а до управління державної казначейської служби України в Солонянському районі Дніпропетровської області вдруге була направлена платіжна вимога на примусове списання суми штрафів на користь держави (а.с.67,68), яка вдруге повернулася без виконання (а.с.70).

18 вересня 2012 року голова Солонянської районної ради ОСОБА_5 на прийомі у державного виконавця надала письмові пояснення (а.с.71) з посиланням на лист від 17 вересня 2012 року за вих. №02-18-552/0/2-12 (а.с.72), яким було повідомлено, що Солонянською районною радою проводиться робота в частині зібрання доказів, які нададуть можливість звернутися до суду із заявою про перегляд постанови Солонянського районного суду від 23 травня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

20 вересня 2012 року на адресу відділу виконання рішень від боржника надійшов лист (а.с.75), в якому зазначалося, що голова Солонянської районної ради ОСОБА_5 підписала договір купівлі-продажу, однак ОСОБА_1 для підписання цього договору не з'явився, а тому два оригінали договору були направлені на адресу відділу примусового виконання рішень (а.с.78-79), в якому чомусь об'єктом купівлі-продажу зазначено не будівлю гаража Г-2, а будівля гаража Г-3 загальною площею 55,1 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1, при цьому державний виконавець на зазначені розбіжності уваги не звернув, а в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 пояснив, що цей договір не відповідає нормам Цивільного кодексу, а тому він відмовився від його підписання.

10 жовтня 2012 року на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшли суми штрафів, які накладалися на боржника (а.с.73,80), а 22 жовтня 2012 року надійшла ухвала Солонянського районного суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 0438/2674/2012 про надання відстрочки у виконанні рішення суду на строк до 01 травня 2013 року (а.с.84), у зв'язку з чим 07 листопада 2012 року виконавче провадження було зупинено постановою державного виконавця до 01 червня 2013 року (а.с.87), а 03 червня 2013 року після закінчення зазначеного в ухвалі суду строку, поновлено (а.с.89).

Державним виконавцем втретє було направлено боржнику вимогу в порядку ст.ст.5,11,89 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.90,91) про виконання рішення суду, однак станом на 02 липня 2013 року будь-якої інформації від боржника про виконання вимог виконавчого листа Солонянського районного суду від 06 червня 2011 року по справі №2-а-3/11 так і не надійшло, тому державним виконавцем було направлено до прокуратури Дніпропетровської області подання (а.с.94-95) для розгляду питання про надання правової оцінки діям посадових осіб Солонянської районної ради Дніпропетровської області щодо не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та прийняття рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку, про що прохали повідомити до відділу примусового виконання рішень.

17 липня 2013 року на адресу відділу примусового виконання рішень надійшло повідомлення від прокуратури Дніпропетровської області, у відповідності до якого, вказане вище подання направлено прокурору Солонянського району Дніпропетровської області для перевірки наведених в поданні доводів та прийняття рішення відповідно до вимог ст. 214 КПК України (а.с.96).

19 серпня 2013 року з прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області до відділу примусового виконання рішень надійшла письмова відповідь від 24 липня 2013 року (а.с.97), згідно якої було зазначено, що 06 червня 2013 року аналогічна заява надійшла від ОСОБА_1, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013040570000024 та розпочато досудове розслідування за ч.2 ст.382 КК України, яке після проведення необхідних процесуальних дій було закрито у зв'язку з відсутністю в діях голови Солонянської районної ради ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, в той же час з даного листа вбачається, що по розгляду подання державного виконавця будь-якого рішення прийнято не було.

23 серпня 2013 року державним виконавцем Дрижирук О.О., з посиланням на п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Солонянського районного суду від 06 червня 2011 року по справі №2-а-3/11, оскільки направлене державним виконавцем подання в порядку ст.214 КПК України та ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013040570000024 та розпочато досудове розслідування за ч.2 ст.382 КК України та копію постанови з оригіналом виконавчого листа направлено на адресу суду, при цьому зазначені в постанові підстави суперечили матеріалам виконавчого провадження та листу прокурора Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.99). Копія постанови державного виконавця за супроводжувальним листом від 23 серпня 2013 року була направлена сторонам, але в матеріалах виконавчого провадження мається повідомлення про вручення копії лише боржнику Солонянській районній раді Дніпропетровської області (а.с.98,100), а з пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що копія постанови ним була отримана лише 08 листопада 2013 року після його письмового звернення до державного виконавця.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем, при виконанні судового рішення, з передбачених законом заходів було застосовано до боржника для примусового виконання рішення суду лише накладення штрафу та виклик до державного виконавця, що суперечить вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч.1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не було надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були прийняті всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а прийняття постанови про закриття виконавчого провадження, згідно вимог ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним, оскільки державний виконавець достеменно знаючи про те, що за результатами розгляду подання державного виконавця прокуратурою Солонянського району Дніпропетровської області взагалі не прийнято будь-якого рішення, а за результатами розгляду заяви стягувача ОСОБА_1 прийнято постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю в діях боржника складу кримінального правопорушення, в зв'язку з чим він не буде притягнутий до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, що є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Разом з тим, як встановлено судом в ході з'ясування обставин по справі, державним виконавцем після отримання листа прокуратури Солонянського району Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження, не вживались будь-які подальші заходи щодо виконання виконавчого листа №2-а-3/11, виданого 06 червня 2011 року, а взагалі було закрито виконавче провадження, при цьому відповідно до вимог ст.259 КАС України судом не приймалось рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а державним виконавцем в процесі виконання виконавчого листа не вичерпано всіх передбачених законом заходів для примусового виконання рішення суду.

Так, згідно з положеннями частини 1 статті 263 КАС України та статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно і без достатніх підстав закінчив виконавче провадження та повернув виконавчий документ до суду, який його видав. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а, відтак, позивач позбавлений можливості повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

Також суд виходить із визначеного частиною першою та другою статті 8 КАС принципу верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а застосування судами при розгляді справ Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду, як джерела права, передбачене статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Оскільки стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження, невиконання судового рішення є порушенням прав позивача, проголошених статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім цього, суд приходить до висновку, що є визначені законом підстави для поновлення позивачу встановлених ст.2 ст.181 УАС України строку на подачу позову до суду як пропущений з поважних причин, оскільки відповідачем, всупереч вимог ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», не надано суду доказів вручення стягувачу копії постанови про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа, яка повинна надсилатися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, тому суд виходить з того, що позивач дізнався про прийняте державним виконавцем рішення лише 19 листопада 2013 року (а.с.101), після чого у визначений законом десятиденний строк він спочатку помилково звернувся з відповідною скаргою до Кіровського районного суду міста Дніпропетровськ, який ухвалою від 25 листопада 2013 року повернув її в зв'язку з непідсудністю даному суду, після цього він в порядку ст.383 ЦПК України звернувся з аналогічною скаргою до Солонянського районного суду, яким ухвалою від 04 лютого 2014 року було відмовлено в у відкритті провадження, оскільки скарга не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.19-25).

На підставі зазначеного, суд вважає, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 серпня 2013 року державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу адміністративного судочинства України, а отже вона є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.64, ст.124 Конституції України, ст.49, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 11, 70, 71, 99-103, 160, 181 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення з адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку, визнання рішення протиправним та його скасування задовольнити.

Визнати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. у виді постанови від 23 серпня 2013 року про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 27682010 з примусового виконання виданого 06 червня 2011 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області виконавчого листа № 2-а-3/11 по виконанню рішення Солонянського районного суду від 23 травня 2011 року про зобов'язання голови Солонянської районної ради Дніпропетровської області виконати рішення Солонянської районної ради від 04 лютого 2009 року №9-25/V «Про продаж об'єкта спільної власності територіальних громад району» - гаражів та котельні по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в частині підписання договору купівлі-продажу об'єкта аукціону - будівлі гаража Г-2 зі ОСОБА_1 за ціною 6258 гривень та акту прийому-передачі протиправними.

Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. від 23 серпня 2013 року про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 27682010 з примусового виконання виданого 06 червня 2011 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області виконавчого листа № 2-а-3/11 скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Головуючий: суддя