Рішення № 3753900, 21.05.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2009 р. Справа № 18/53

За позовом Закрите акціонерне товариство "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

про стягнення заборгованості в сумі 375 010 грн. 97 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Торорощенко А.В. дов. в справі

Від відповідача : представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 360560,73 грн. основного боргу, пені - 10738,83 грн., індекс інфляції –2369,87 грн., 3% річних - 1341,54 грн., державне мито в сумі 3750,11 грн. та 118 грн.00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого ст.22 ГПК України, підтвердив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає.Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно з пунктами 13.1, 13.2 договору купівлі-продажу № 14Д(6) від 10.03.06, термін дії договору встановлено до 31.12.06, а у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 календарних днів до моменту закінчення строку його дії, він вважається пролонгований на такий же термін.В такому ж порядку дія договору продовжується або припиняється в наступних періодах. 31.01.07 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 10.03.06 до договору купівлі-продажу № 14Д(6), згідно з якою в т.ч. встановлено строк дії до 31.12.07. При цьому сторонами було погоджено і графік закупок товару на 2007 рік. 29.12.07 сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 14 (6), згідно з якою встановлено строк дії договору до 31.12.08. Графіків закупок сторонами погоджено не було. Після цього жодних інших додаткових угод між сторонами не укладалося і не підписувалося. Відповідно строк дії договору на 2009 рік не продовжувався. Таким чином, оскільки відповідач після закінчення строку дії даного договору жодного письмового замовлення позивачу на поставку товару не направляв і авансових проплат не здійснював, а погодження строків та обсягів поставок між сторонами договору на2009 рік не відбулося, відтак, даний договір, в силу ч.3 ст.267 ЦК України, вважається таким, що укладений на один рік, тобто зобов»язання сторін по ньому припинилися. Відповідно до цього, господарські правовідносини з поставки продукції ЗАТ «Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів»для ТзОВ «Фудз Трейд»в 2009 році здійснювалися не на підставі договору купівлі-продажу № 14Д (6) від 10.03.06, а у спрощений спосіб –шляхом усної домовленості сторін та прийняття покупцем здійсненої постачальником поставки товарів, в тому обсязі, який був необхідний покупцю у відповідний проміжок часу. Зважаючи на це, немає правових підстав вважати вартість поставленого позивачем і неоплаченого відповідачем товару, сумою заборгованості останнього, а отже і задовольняти вимоги позивача в частині 3% річних та інфляційних та пені. Просить в позові відмовити.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд виходив з такого.

Між ЗАТ «Дніпропетровський комбінат харчових екстрактів»та ТзОВ «Фудз Трейд»було укладено договір купівлі-продажу № 14Д (6) від 10.03.06. Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобв»язується в порядку та на умовах, встановлених даним договором, передати у власність відповідача, а відповідач зобов»язується в порядку і на умовах, встановлених даним договором, прийняти і оплатити продукцію. Асортимент і ціни зазначаються в накладній на товар. Згідно із п.3.1 відповідач зобов»язується прийняти товар і оплатити , відповідно до накладної. До даного договору було укладено додаткову угоду від 31.07.06. Даною додатковою угодою було змінено та викладенов новій редакції зокрема: пункт 3.5, яким визначено, що відповідач зобов»язується купувати товар щомісячно в об»ємах не менше чим зазначено в додатку№ 2, який є невід»ємною частиною даного договору. Додаток № 2 складається до кінця календарного року, з правом сторін на його коригування , за 10 днів до початку квартала, про що складається відповідна угода до даного договору». Даний договір доповнено п.3.7 щодо додатків № 1 та №2 про стимулювання продажу товару позивача та графік закупок на 2007 рік в тоннах викладено в новій редакції, який є невід»ємною частиною даного договору. Даною додатковою угодою п.13.1 викладено в новій редакції:»Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.07, але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань. Пунктом 1.2 договору визначено, що при відсутності письмових повідомлень сторін про припинення дії даного договору, за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на той же строк. В такому ж порядку дія договору продовжується чи припиняється і в послідуючих періодах. Таким чином, вищевикладене спростовує доводи відповідача що постапвка товару була здійснена на позадоговірній основі, оскільки доказів, які визначені пунктом 13.2, а також щодо укладення додаткової угоди про об»єми поставки товару, які передбачені п.3.5 додаткової угоди від 31.07.06 даного договору відповідач суду не надав.

Поряд з цим відповідно до ч.1 -2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документ, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на пілставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних а здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції. Вказаний перелік обов»язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів не містить посилання на обов»язкове зазначення умови або підстави здійснення господарської операції. Крім того, пунктом 1.1 договору передбачено, що асортимент товару, і ціна зазначається в накладній на товар згідно із якою відповідач зобов»язується прийняти і оплатити поставлений товар, згідно накладної (п.1.3 договору), але в об»ємах не менших ніж визначено додатком № 2 до договору та його змінами, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Враховуючи вищевикладене, а також те що договір не містить умови про загальну кількість товару, яка повинна бути поставлена,підставою здійснення відповідачем оплати за товар є накладні та отримання харчової продукції №: 2900093 від 16.01.09 на суму 85940,50 грн. № 2900094 від 16.01.09 на суму 0,12 грн.; № 2900166 від 22.01.09 на суму 87352,50 грн., № 29000168 від 22.01.09 на суму 0,02 грн.; № 2900280 від 28.01.09 на суму 87399,08 грн.; № 2900389 від 04.02.09 на суму101888,23 грн.; № 2900391 від 04.02.09 на суму 0,01 грн.; № 2807574 від 25.12.08 на суму 93839,68 грн., кожна з яких містить посилання на вказаний договір. Інших договорів щодо купівлі-продажу харчової продукції між сторонами у даній справі не укладалось , а тому всупереч твердженням відповідача, поставку харчової продукції слід вважати договірною, тобто такою, що здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №14Д (6) від 10.03.06 та додаткової угоди до даного договору, укладеної 31.07.06.

Поряд з цим, слід зазначити, що ст..670 ЦК України встановлено правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме: якщо продавець передав покупцеві більше товар, ніж це встановлено договором купівлі-продажу , покупець зобов»язаний повідомити про це продавця. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов»язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що жодних повідомлень від відповідача з приводу поставки харчових товарів більше, ніж сторонами було обумовлено при укладанні договору купівлі-продажу № 14 Д(6) від 10.03.06 та додаткової угоди до нього від 31.07.06 з додатками № 1, №2, до позивача не надходило. Натомість відповідач без заперечень прийняв товар, про що свідчать підписані обома сторонами накладні та довіреності на отримання на отриманні товару від позивача згідно вищевказаних накладних.

На виконання умов договору позивачем на підставі вищевказаних накладних було поставлено харчової продукції на суму 362580,48 грн.

В свою чергу відповідач, частково здійснив оплату поставленого товару по накладній № 2900093 від 16.01.09 на сум 2019,75 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.(так як було сплачено залишок суми по накладній № 2807574 від 25.12.08 і частково сплачено по вказаній накладній).

Таким чином, сума основного боргу становить 360560,73 грн.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 509,525,526 Цивільного кодексу України зобов"язаням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу обґрунтовані і підлягають стягненню на пілставі ст..ст. 525,626,692 Цивільного кодексу України, ст..ст.173,193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф,пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойокою ( штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення зобов"язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за просторчення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктами 9.1.та 9.3 договору визначено, що сторони несуть відповідальність при несвоєчасній оплаті відпущеної партії товару позивачем, відповідач сплачує йому пеню, із розрахунку 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочки оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а також відшкодовує збитки, штрафну санкцію і упущену вигоду. Сплата неустойки (штрафів, пені) і відшкодування збитків, спричинених порушенням сторін своїх зобов»язань, не звільняє її від необхідності виконання зобов»язань на даному договору.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення оплати отриманого товару, керуючись зазначеними умовами договору та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення виконання зобов»язання відповідачем за періоди: з 07.02.09 по 02.04.09 в сумі 3037,94 грн. по накладній № 2900093 від 16.01.09; з 13.02.09 по 02.04.09 в сумі 2812,75 грн. по накладних № 2900166 та № 2900168 від 22.01.09; з 19.02.09 по 02.04.09 в сумі 2473,39 грн. по накладній № 2900280 від 28.01.09; з 26.02.09 по 02.04.09 в сумі 2414,75 грн. по накладних № 2900389 та № 2900391 від 04.02.09. Загальна сума пені становить 10738,83 грн. ( розрахунок доданий).

Суд приходить до висновку, що розмір нарахованої пені має бути зменшено з огляду на таке.

Відповідно до п.3.4, п.3,6, п.7.4 даного договору передача кожної партії товару здійснюється після поступлення 30% передоплати за кожну партію товару на розрахунковий рахунок позивача; відповідач сплачує 30% вартості партії товару за один банківський день до передачі товару і 70% вартості протягом 15 банківських днів від дня поставки товару. При не оплаті відповідачем товару в строки, визначені п.7.3 даного договору, його заявка на поставку товару позивачем не приймається, а товар не відгружається до повного розрахунку по неоплаченій відгрузці.

Таким чином, вбачаючи на відсутність попередньої оплати в розмірі 30%, позивач мав право призупинити передачу товару з метою недопущення порушення зобов»язання по його оплаті і,як наслідок, нарахування неустойки. Однак вказаного зроблено не було. Відтак порушення зобов»язання відбулося частково з вини позивача.

За умовами ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов»язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи викладене, суд зменшує розмір нарахованої пені на 70%. Задоволенню підлягає пеня в сумі 3221,65 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, задоволенню підлягають нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 2369,87 грн.( за лютий 2009 року)та 1341,54 грн. –3% річних за періоди: з 07.02.09 по 02.04.09 по накладній № 2900093 від 16.01.09; з 13.02.09 по 02.04.09 по накладних № 2900166 та № 2900168 від 22.01.09; з 19.02.09 по 02.04.09 по накладній № 2900280 від 28.01.09; з 26.02.09 по 02.04.09 по накладних № 2900389 та № 2900391 від 04.02.09. Додані розрахунки судом перевірено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обгрунтовуючи заперечення, відповідач зобов"язаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його заперечень. Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано господарському суду належних доказів в обгрунтування заперечень. Доводи відповідача не заслуговують уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та нормами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково сумі 367493,79 грн. ( 360560,73 грн.+3221,65 грн.+2369,87 грн.+1341,54 грн.=367493,79грн.) Понесені позивачем судові витрати по справі, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції складає 97,99%

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.44,ст..49, ст..ст.81-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»( 33009, м.Рівне, вул.Князя Володимира, буд.112-А, код ЄДРПОУ 32230375) на користь Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових екстрактів (49800, мДніпропетровськ, вул.Молодогвардійська,1, р/р26001002250100 в ДО Райффайзенбанк «Аваль»м.Дніпропетровськ, МФО 305653, код ЄДРПОУ 00374048) 360560 грн.73коп. - основного боргу, 3221 грн.65 коп.- пені, 2369 грн.87 коп.- збитків від інфляції, 1341 грн.54 коп. - 3% річних, 3674 грн.73 коп. витрат по сплаті державного мита та 115грн.63коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гудак А.В.

Повний текст рішення суддею підписано "01" червня 2009 р.