Ухвала суду № 37538563, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13488/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Юркової Г.Г., Йосипенко С.О., представника відповідача - Диби Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» до державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 33326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за жовтень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.07.2013 р. № 152/26-55-22-07, який містить висновки про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 198.3 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року за № 1401/18696, в результаті чого завищено р.19 декларації «Від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у жовтні 2011 року на загальну суму 526 664 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 33326552207, відповідно до якого ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 526 664 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» укладено договір поставки зернових № 12/10-01 від 12.10.2011 р., предметом якого є поставка пшениці, врожаю 2011 року, країна походження - Україна, в кількості відповідно до додатків (+/- 5%) за заліковою вагою.

Умови поставки - EXW - франко-склад (елеватор) ДП «Кіровоградський КХП № 2».

Згідно з додатком № 1 від 12.10.2011 р. обумовлено постачання позивачу: пшениці м'якої 2 класу врожаю 2011 р. в кількості 651,360 т., по ціні 1 458,33 грн. без ПДВ, з ПДВ - 1 750 грн., а всього вартістю 1 139 877,39 грн. з ПДВ, а також постачання пшениці м'якої 3 класу врожаю 2011 року в кількості 668 т., по ціні 1 458,33 грн. без ПДВ, з ПДВ 1 750 грн. за тону, вартістю 1 168 997,33 грн.

Також, згідно з додатком № 2 від 18.10.2011 р. сторони обумовили поставку позивачу пшениці м'якої 3 класу врожаю 2011 року в кількості 500,650 т., по ціні 1 416,67 грн. без ПДВ, з ПДВ 1 700 грн. за 1 тону, а всього на суму 851 107 грн.

Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується наступними первинними та розрахунковими документами, наявними в матеріалах справи: податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, виписками по рахунках.

При цьому, за участю ДП «Кіровоградський КХП № 2», а також сторін договору складено акт від 14.10.2011 р. відповідно до якого позивач прийняв, а його контрагент передав позивачу на елеваторі пшеницю 3 кл. в кількості 668 т. та пшеницю 2 кл. в кількості 651 т. 360 кг., що підтверджується ДП «Кіровоградський КХП № 2».

В акті міститься посилання на складські квитанції: АУ № 866237 від 14.10.2011 р. та АУ № 866238.

Окрім того, за участю елеватора (ДП «Кіровоградський КХП № 2») сторонами складено акт від 19.10.2011 р. про передачу позивачу пшениці на елеваторі, що підтверджується власне і елеватором із зазначенням про оформлення складської квитанції АУ № 866240 від 19.10.2011 р.

Відносно зберігання зернових, позивачем надано договір № 05/140 від 30.06.2011 р., який укладений з ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» Державного агентства резерву України, відповідно до якого зберігач зобов'язався прийняти на зберігання на зерновий склад зернові. Договором визначено умови прийняття та зберігання зернових позивача.

Крім того, матеріали справи містять повідомлення елеватора (ДП «Кіровоградський КХП № 2») від 11.09.2013 р. № 05/988, в якому за підписом директора зазначено, що між елеватором та ТОВ «Саноіл Торг» було укладено договір зберігання № 09/196 від 03.08.2011 р.

Згідно даних складського обліку зерно пшениці, що зберігалося на елеваторі відповідно до зазначеного договору, згідно з листами ТОВ «Саноіл Торг», актів приймання-передачі, було переоформлено у власність ТОВ «ВКП «СКБ», з яким у свою чергу також укладено договір зберігання № 05/140 від 30.06.2011 р.

У повідомленні елеватора зазначається про переоформлення вищезгаданих обсягів пшениці за позивачем та оформлення вищезгаданих складських квитанцій.

Крім того, зазначається, що зерно пшениці зберігалось знеособлено, із зерна позивача формувались помольні партії та зерно перероблялось у борошно ті ін. у відповідності до договору по переробці № 09/208 від 18.08.2011 р.

До зазначеного листа елеватора надано Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 4363 від 29.06.2011 р. строком дії до 15.07.2012 р.

Крім того, до зазначеного листа елеватора надано розпорядження ТОВ «Саноіл Торг» від 14.10.2011 р. № 368-10 та від 18.10.2011 р. № 374-10 про переоформлення у власність позивача вищезгаданих обсягів пшениці, копія довіреності на отримання матеріальних цінностей, складські квитанції від 14.10.2011 р. № 1945 (866237), від 14.10.2011 р. № 1946 (866238), від 19.10.2011 р. № 1948 (866240), копії актів про передачу, форма обліку № 36, копії аналізних карток з відмітками про аналізи та переоформлення пшениці з третьої особи на позивача. Надано також і копію договору від 18.08.2011 р. № 09/208 по переробці зерна в борошно, який був укладений між позивачем та ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2».

Аналогічні документи надано товарним складом на запит суду першої інстанції.

При цьому, контрагент позивача ТОВ «Саноіл Торг» (третя особа) в суді першої інстанції надав пояснення по суті позову від 05.09.2013 р. № 1054-09, в яких деталізував характер відносин з позивачем, підтвердивши постачання пшениці позивачу згідно вищевказаних первинних документів.

Ним також надано первинні документи по взаємовідносинах з позивачем та з елеватором, а також: матеріали бухгалтерського обліку; акти виконаних робіт елеватором; список співробітників в кількості 34 осіб із деталізацією посад та професій; договір від 09.08.2011 р. № АК-64 з ТОВ «Автокар-777» на здійснення перевезень з додатковою угодою № 1 від 09.08.2011 р., яких обумовлено перевезення вантажу від ПАТ «Кам'яномостівське Хлібоприймальне підприємство» до ДП «Кіровоградське КХП №2» та актами про виконання робіт. До цього надано додатки до актів від 23.08.2011 р. де деталізовано вид культури (пшениця), № авто, № причепу, № ТТН, пункт відвантаження (Миколаївська обл., Кам'яний міст (елеватор); Миколаївська обл., Підгірна (ПРАТ «Підгороднянський елеватор»), пункт призначення (елеватор) щодо перевезення протягом серпня 2011 року на користь контрагента загалом пшениці в кількості 1374,20 т. та 528,58 т.

До договору перевезення надано податкові накладні на вартість перевезення.

Крім того, контрагентом надано товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення пшениці з відмітками елеватора.

При цьому, ТОВ «Саноіл Торг» на підтвердження наявності у нього ресурсів пшениці, які надалі передавалися позивачу, та в контексті дотримання вимог п. 15 Підрозділу 2 Перехідних положень ПК України надано договори, специфікації та первинні документи щодо придбання у серпні - вересні 2011 р. ресурсів пшениці 2 та 3 класу: у Сільського фермерського господарства Кучера В.В. (383,785 т., 100,15 т.-2 кл.); у Селянського (фермерського) господарства «Кожухиря А.Д.» 34,19 т. - 2 кл.; у ТОВ «Вентура» 250 т., 24,56 т., 1662,400 ц. (2 класу); у Фермерського господарства «Вікторія Агро» 31,250 т. - 2 кл.; у Фермерського господарства «Меркурій Б» 320,330 т., 355,887 т., 268,302 т., 297,871 т., 213,414 т., 320,117 т.; з ТОВ «Благо» (2 кл.) 110,85 т., 35,610 т., 72,25 т.

До цих документів також надано свідоцтва податкових органів щодо реєстрації цих постачальників як сільськогосподарських підприємств, довідки з управлінь Деркомзему щодо обліку за даними підприємства відповідних земель, статистична звітність «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», картки рахунку 631, акти передачі сільськогосподарськими підприємствами на товарному складі пшениці та її прийняття третьою особою (з відомостями щодо постачальника як першого власника) та її обліку за ТОВ «Саноіл Торг», складські квитанції щодо обліку з ТОВ «Саноіл Торг» придбаних ресурсів пшениці на товарному складі. З наведених матеріалів, що зазначені підприємства є виробниками та першими постачальниками пшениці ТОВ «Саноіл Торг».

Розглядаючи дану справу, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Саноіл Торг» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 р. № 788/22-20/37269136 про результати перевірки ТОВ «Саноіл Торг» за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. У вказаному акті зазначається, що оскільки, ТОВ «Саноіл Торг» до перевірки не надано документів, а проведені заходи не підтверджують фактичного постачання товарів, ТОВ «Саноіл Торг» порушено ст. 185, ст. 198. ПК України, в результаті чого не підтверджено задекларований податковий кредит.

У взаємозв'язку з вищевикладеним також ДПІ зазначається, що до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 р. № 164/22-200/37585953 про результати перевірки ТОВ «Инфинити» за період з 21.03.2011 р. по 30.09.1012 р.

Згідно із зазначеним актом перевіряючий орган аналізує ланцюг господарчих операцій контрагентів позивача з приводу придбання насіння соняшника та подальше перероблення його в олію та шрот, аналізуються взаємовідносини ТОВ «Инфинити» з ТОВ «Кристал-Стар» та іншими його контрагентами. У своєму висновку ДПІ зазначає, що контрагенти ТОВ «Инфинити» фактично не мали можливості здійснювати постачання насіння соняшнику на адресу ТОВ «Инфинити», оскільки не мали можливості самостійно виростити (посіяти, обробити та зібрати) соняшник за відсутності власних чи орендованих земельних ділянок та спеціальної техніки.

У той же час, зазначається, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що ТОВ «Инфинити» здійснювало реалізацію олії та макухи та надавало послуги по зберіганню, зокрема, ТОВ «Саноіл Торг».

Відтак, зазначаючи про неможливість постачання вищевказаними товариствами на користь ТОВ «Инфинити» насіння соняшнику у періоди, більшість яких не співпадає з періодом взаємовідносин позивача з його безпосереднім контрагентом, ДПІ приходить до висновку, що ТОВ Саноіл Торг» не могло здійснювати постачання пшениці на адресу позивача (ТОВ «ВКП «СКБ»).

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що доводи ДПІ ґрунтуються на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами та надалі («по ланцюгу») щодо поставки насіння соняшнику, однак, жодним чином не проаналізовано відносини з постачання контрагенту та надалі позивачу пшениці від сільськогосподарських підприємств.

Крім того, статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг», останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Також, колегія суддів зазначає, що за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Податковим органом також не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з ТОВ «Саноіл Торг» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно.

Таким чином, суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх рішень.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 04.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Федотов І.В.