Постанова № 37537806, 18.02.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року справа № 823/148/14

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Охват В.П. (за довіреністю),

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мельниківський тваринницький комплекс» про стягнення боргу на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на загальну суму 2 177 грн. 94 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мельниківський тваринницький комплекс», в якому просить стягнути борг на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 на загальну суму 2177 грн. 94 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строк до 25-го числа поточного місяця не відшкодував позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 2 177 грн. 94 коп. за період з грудня 2013р. по січень 2014р., тому просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у наданих до суду письмових запереченнях вказав, що колишньому працівникові відповідача ОСОБА_2 призначено пільгову пенсію згідно пункту «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як жінці, яка постійно працювала в сільському господарстві і виховала п'ять дітей до 14-річного віку, а тому не входить до вичерпного переліку застрахованих осіб, передбачених пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. З огляду на вказане обов'язок компенсувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно пункту «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у відповідача відсутній.

У судове засідання відповідач не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується реєстрами на відправлення простої кореспонденції Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року та 11.02.2014 року.

Оскільки відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, та подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у його відсутність та у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мельниківський тваринницький комплекс» зареєстроване як юридична особа 20.12.2005р., ідентифікаційний код 33978709, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.12.2013р.

Позивачем на адресу відповідача були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за грудень 2013р. та на 2014 рік, згідно з якими позивач поніс витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_2, у сумі 1088 грн. 97 коп. за кожний місяць, всього на загальну суму 2177 грн. 94 коп.

Згідно з розрахунком стажу із пенсійної справи ОСОБА_2, зробленим управлінням Пенсійного фонду у Чигиринському районі Черкаської області, та копією трудової книжки ОСОБА_2 її загальний трудовий стаж склав 32 роки 8 місяців 1 день, із яких стаж роботи у колгоспі склав 11 років 2 місяці 11 днів та стаж роботи у відповідача склав 2 місяці 29 днів.

Згідно з довідкою Мельниківської сільської ради від 17.07.2007р. ОСОБА_2 народила і виховала п'ятьох дітей до досягнення ними 14-річного віку.

Згідно з письмовими поясненнями позивача ОСОБА_2 призначено пенсію як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві і виховала п'ятьох дітей до 14-річного віку відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991р (у подальшому Закон № 1788).

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (у подальшому - Закон № 1058), згідно з частиною першою статті 26 якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з цим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне страхування».

Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788 (у подальшому - Закон №1788) передбачає умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професі, посад і показників , затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей,- незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 p. №244 та передбачає, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (у подальшому - Закон №400) встановлено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організації, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону №400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно абзацу третьому пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2004р.

Згідно абзацу четвертому підпункту 1 пункту 2 Перехідних положень підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно абзацу п'ятому підпункту 1 пункту 2 Перехідних положень виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, законодавчо встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, які використовують працю найманих працівників, відшкодовувати фактичні витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» та «з» статті 13 Закону №1788.

Натомість пенсії, призначені відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788, з 01.01.2005р. виплачуються за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок Пенсійного фонду, тому відшкодуванню не підлягають.

Оскільки пенсія ОСОБА_2І призначена відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788, відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на її виплату та доставку.

Суд не погоджується з доводами позивача, про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств-платників сільськогосподарського податку» від 31.015.2005р. №2613-1У (у подальшому - Закон №2613) внесено зміни до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону №400, згідно з якими від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788, звільняються лише платники фіксованого сільськогосподарського податку. Оскільки відповідач перебуває на загальній системі оподаткування, таке звільнення на нього не розповсюджується.

Суд не погоджується з вказаними доводами позивача та зазначає, що Законом №2613, який набрав чинності з 01.01.2006р., були внесені такі зміни до законів:

- абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону" доповнити словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку";

- абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнити словами "та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Після внесення змін абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону № 400 діє у редакції, згідно з якою для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тобто за змістом вказаної норми лише платники фіксованого сільськогосподарського податку не здійснюють відшкодування пенсії, призначеної відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788.

Таким чином, Закон №400 визначає джерелом відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788 суб'єкта господарювання, який використовує найману працю, а Закон №1058 визначає таким джерелом Державний бюджет України. Тобто вказані закони по-різному регулюють одні і ті ж спірні правовідносини.

Суд виходить з того, що за загальним правилом теорії права застосуванню підлягає закон, який прийнятий пізніше, тому приходить до висновку, що застосуванню підлягають норми абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко