Рішення № 37537415, 05.03.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів: Максимчук З.М., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Пиляй І.С., з участю представника позивача Мазурка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду від 14 січня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

10 грудня 2013 року ПАТ КБ ПриватБанк" звернулося у Володимирецький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.07.2007 року в розмірі 25844 грн. 25 коп.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що 11.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається із Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому, станом на 26.11.2013 року, у нього утворилася заборгованість в розмірі 25844 грн. 25 коп., що складається з наступного: 7631,37 грн. - заборгованість за кредитом; 9908,52 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6597,49 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1206,87 грн. - штраф (процентна складова).

Із цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 25844 грн. 25 коп. та судові витрати по справі.

__________________

Провадження № 22-ц/787/535/2014 Головуючий у 1 інстанції : Котик Л.О.

Доповідач : Григоренко М.П.

Рішенням Володимирецького районного суду від 14 січня 2014 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк" - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору в сумі 25844 грн. 25 коп. та судові витрати в сумі 258 грн. 44 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що 11.07.2007 року вона отримала кредит в розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Зазначає, що поданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту станом на 26.11.2013 року не відповідає вимогам щодо оформлення документів закріплених в ДСТУ 4163-2003 „Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року, оскільки даний розрахунок не містить прізвища посадової особи, яка має право складати такий документ та не містить підпису цієї особи.

Крім того, вказує, що на умовах та правилах надання банківських послуг відсутній її підпис, зазначений документ підписаний лише головою правління ПАТ КБ „ПриватБанк" без зазначення дати. Дані Умови не зазначені в заяві № б/н від 11.07.2007 року, як додаток. ЇЇ, як позичальника не ознайомлювали з Умовами та правилами надання банківських послуг. Тому вважає, що Умови є недопустимими доказами у справі.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні строків позовної давності.

Зазначає, що термін дії договору № б/н від 11.07.2007 року є 12-місячний строк з моменту підписання договору, тобто до 11.07.2008 року. При цьому, якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про завершення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк, тобто ще на 12 місяців, до 11.07.2009 року. Подальша пролонгація кредитного договору № б/н від 11.07.2007 року його Умовами та правилами не передбачена. Доповнення до кредитного договору з продовженням строку його дії так само як і договір про збільшення строків позовної давності між нею та позивачем не укладалося.

Банк знав про наявність заборгованості, платіжна картка була заблокована.

Навіть враховуючи п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг строк дії кредитного договору закінчився 11.07.2009 року (з врахуванням пролонгації договору), тому 11.07.2012 року сплив строк позовної давності.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи було встановлено факт не виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк", суд першої інстанції вказав, що останнє не пропустило строк позовної давності, оскільки відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг укладений між сторонами договір кожні 12 місяців автоматично переукладався на новий строк.

Проте, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

По справі встановлено, що 11.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, який є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, даний договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна і з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на той же строк.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії кредитної картки, яка була видана відповідачу 11 липня 2007 року, остання отримувала іншу кредитну картку із новим строком дії і вона здійснювала будь-які операції по картковому рахунку після 11 липня 2008 року.

ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду із своїм позовом до ОСОБА_2 10 грудня 2013 року.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Як убачається із змісту п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань повністю чи у визначеній банком частині у випадку невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором. При цьому Банк має право призупинити здійснення розрахунків по кредитній картці та або визнати цю картку недійсною до моменту усунення порушень.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

На розсуд колегії суддів, умова укладеного кредитного договору, щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов'язки за цим кредитним договором.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ „ПриватБанк" пропустило строк позовної давності для звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 і цей строк поновленню не підлягає, так як цей строк позивачем пропущено із причин, які не є поважними, а тому в задоволенні позову останньому має бути відмовлено саме із цих підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Володимирецького районного суду від 14 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути із публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 129 грн. 22 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Максимчук З.М.

Ковальчук Н.М.