Постанова № 37535955, 10.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 р. Справа №805/13145/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13год.15хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представників позивача Кирадієвої І.Г.

представника відповідача Фабрій В.В.

представника третьої особи 1 Пальчика В.О.

представника третьої особи 2 не з'явився

представника третьої особи 3 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" за участю третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області, Міністерства Фінансів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення на користь Державного бюджету України пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пені за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пені за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн., -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013 року позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення на користь Державного бюджету України пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пені за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пені за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн.

24.09.2013 року ухвалою суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

06.11.2013 року ухвалою суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство фінансів України.

23.01.2014року ухвалою суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.11.1996 року між Міністерством фінансів України та Акціонерною генеруючою компанією «Донбасенерго» укладено договір про надання субкредиту №2014-2 стосовно використання коштів, наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098 UA від 01 листопада 1996 року) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії.

Згідно пункту 3.18 зазначеного договору, за прострочення виплат на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому Акціонерна генеруючи компанія «Донбасенерго» виплачує Міністерству фінансів України штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України.

П.п. 4.1.1 п.4.1 розділу 4 договору передбачено, що відповідач по справі зобов'язаний своєчасно здійснювати перерахування в рахунок погашення заборгованості по основній сумі субкредиту та відсоткам по ній.

20.12.2000року між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» укладено субкредитну угоду №101-04/57, відповідно до якої позичальнику надається частина коштів кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку та позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями цієї угоди.

Згідно з п.п. 13.2 п.13 розділу 4 угоди за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх обов'язків по своєчасному погашенню основної суми кредиту, сплати відсотків за користування нею та інших платежів за угодою він сплачує кредитору пеню з розрахунку 120% облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Органом казначейства внесені наступні подання до податкового органу з метою здійснення позивачем заходів щодо стягнення з ПАТ «Донбасенерго» суми пені:

-№31 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) в сумі 38035,22 грн.;

-№32 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за платою за надання позик за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) в сумі 49754,38 грн.;

-№33 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за основним боргом за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) у сумі 1086002,9 грн.;

-№34 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок) невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку) у сумі 798167,72 грн.

Пунктом 9 ст.17 Бюджетного кодексу України передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Порядком обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174 регламентовано дії органів виконавчої влади та банків - агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, встановлено механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Згідно п. 6 Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.

Відповідно до п.9 Порядку Державна казначейська служба на підставі інформації, що подана Міністерством фінансів України відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в п.8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Позивач зазначив, що ведення обліку заборгованості покладено на органи казначейства, а стягнення зазначеної заборгованості на органи державної податкової служби.

В додаткових поясненнях по справі позивач зазначив, що за договором від 26.11.1996року за №2014 передбачена відповідальність сторони за своєчасність повернення суми субкредиту, відсотків по ньому згідно з чинним законодавством України.

При цьому, в разі несвоєчасності сплати відповідних платежів приписами Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993року за №8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» та п.п.16.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено стягнення пені.

На підставі чого, з посиланням на приписи п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України пеню за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пеню за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пеню за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пеню на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що суми нарахованої пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн.(подання №31 від 19.08.2013року), за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн. (подання №32 від 19.08.2013року) та за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн.( подання №33 від 19.08.2013року) за Договором про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року була нарахована неправомірно, оскільки Донецьким окружним адміністративним судом постановою від 11.07.2010року по справі №2а/0570/9583/2011, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012року був розглянутий спір між відповідачем та позивачем про визнання недійсною податкової вимоги №4 від 27.04.2011року по стягненню заборгованості за субкредитними угодами, у тому числі за Договором про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року, за результатами якого зазначена вимога визнана недійсною.

Також, зазначеним рішенням суду встановлено, що відносини між сторонами за Договором про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року (Міністерством фінансів України та відповідачем) носять цивільно-правовий (господарський) характер.

З посиланням на приписи ст.ст.178, 179, 210 Цивільного кодексу УРСР, 1963року (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) зазначив про необґрунтованість нарахування пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн.(подання №31 від 19.08.2013року), за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн. (подання №32 від 19.08.2013року) та за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн.( подання №33 від 19.08.2013року) за Договором про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн. за Субкредитною угодою №101-04/57 від 20.12.2000року (подання №34 від 19.08.2013року) відповідач зазначив наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007року по справі №40/44 позовні вимоги відповідача до Міністерства фінансів України щодо наявності у ВАТ «Донбасенерго» права вимоги за Субкредитною угодою №101-04/57 від 20.12.2000року суми коштів в розмірі 436252,92грн. були задоволені.

На підставі рішення суду відповідачем було направлено Міністерству фінансів України заяву про проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 01.06.2010року за №19-2369 в порядку ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України з метою зменшення зобов'язань підприємства на суму 436252,92грн. за іншою угодою з Міністерством фінансів України - Договором про надання Субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року.

Отже, сума пені, яка вказана до стягнення у поданні №34 від 19.08.2013року не відповідає фактичній сумі заборгованості підприємства з урахуванням рішення суду та заяви від 01.06.2010року за №19-2369, які не враховані Міністерством фінансів України у обліку заборгованості за кредитними угодами.

Крім того, в додаткових поясненнях відповідач з посиланням на норми п.12 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011року за №174, зазначив про відсутність повноважень для нарахування спірної пені за кредитами у територіального органу Державної казначейської служби.

Також відповідач наголошував на невірному нарахуванні суми пені за Субкредитною угодою від 20.12.2000року за №101-04/57, а саме: Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області у період з 01.01.2004року по 12.12.2005року в порушення вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України неправомірно здійснювалось нарахування пені.

Відповідач в додаткових поясненнях по справі просив суд застосувати строки позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 798167,72грн. на заборгованість за відсотками за Субкредитною угодою від 20.12.2000року за №101-04/57, оскільки відповідно до приписів ст.ст.258, 267 Цивільного кодексу України строки позовної давності сплинули 12.12.2006року.

Стосовно строків для звернення позивача з зазначеним позовом до адміністративного суду, відповідач зазначив про необхідність застосування норм ст.ст.99, 100 КАС України в частині залишення позовної заяви без розгляду.

Представник третьої особи 1, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в разі несвоєчасності сплати відповідних платежів приписами Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993року за №8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» та п.п.16.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено стягнення пені.

Третя особа 2, Міністерство Фінансів України, в судове засідання не з'явилась, надала письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає з посиланням на приписи п.9 ст.17 Бюджетного кодексу України, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Також, посилався на приписи п.п.6, 11, 15 Порядку обліку заборгованості за №174 від 02.03.2011року, згідно з якими відповідач у зв'язку з накопиченням заборгованості перед державним бюджетом по пені за невиконання умов надання кредиту за Субкредитною угодою від 26.11.1996року за №2014-2 повинен сплатити 1173792,50грн., в тому числі 1086002,90грн. - пені за основним боргом; 49754,38грн. - пені за гарантіями; 38035,22грн. - пеня за відсотками, та за Субкредитною угодою від 20.12.2000року за №101-04/57 пені за невиконання умов надання кредиту в розмірі 798167,72грн.

Крім того, просив розглянути справу за відсутності представника Міністерства Фінансів України.

Третя особа 3, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне:

П.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 41.1.1. п.41 ст.41 Податкового кодексу України, - контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органом стягнення, у відповідності до приписів п.п. 14.1.137. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України, - органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, позивач - є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує повноваження надані їй Податковим кодексом.

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (ЄДРПОУ 23343582, 83048, м. Донецьк, пр. Тітова, буд.8 - б) зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.08.1998 року.

26.11.1996 року між Міністерством фінансів України та Акціонерною генеруючою компанією «Донбасенерго» укладено договір про надання субкредиту №2014-2 стосовно використання коштів, наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098 UA від 01 листопада 1996 року) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії.

Згідно пункту 3.18 зазначеного договору, за прострочення виплат на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому Акціонерна генеруючи компанія «Донбасенерго» виплачує Міністерству фінансів України штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України.

П.п. 4.1.1 п.4.1 розділу 4 договору передбачено, що відповідач по справі зобов'язаний своєчасно здійснювати перерахування в рахунок погашення заборгованості по основній сумі субкредиту та відсоткам по ній.

20.12.2000року між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» укладено субкредитну угоду №101-04/57, відповідно до якої позичальнику надається частина коштів кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку та позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями цієї угоди.

Згідно з п.п. 13.2 п.13 розділу 4 угоди за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх обов'язків по своєчасному погашенню основної суми кредиту, сплати відсотків за користування нею та інших платежів за угодою він сплачує кредитору пеню з розрахунку 120% облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням ПАТ «Донбасенерго» своїх фінансових зобов'язань за Субкредитною угодою від 26.11.1996року за №2014-2, станом на 01.10.2013року в рамках спільного з МБРР проекту «Розвиток ринку електроенергії» енергогенеруючою компанією була накопичена заборгованість перед державним бюджетом по пені за невиконання умов надання кредиту в розмірі 1173792,50грн., в тому числі 1086002,90грн. - пені за основним боргом; 49754,38грн. - пені за гарантіями; 38035,22грн. - пеня за відсотками (подання від 19.08.2013року за №31, 32, 33).

В рамках спільного з ЄБРР проекту «Кредит на закупівлю палива на зимовий період 2000/2001» за Субкредитною угодою від 20.12.2000року за №101-04/57 енергогенеруючою компанією була накопичена заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 798167,72грн.(пеня за невиконання умов надання кредиту)(подання від 19.08.2013року за №34).

У зв'язку з чим, органом казначейства внесені наступні подання до податкового органу з метою здійснення позивачем заходів щодо стягнення з ПАТ «Донбасенерго» суми пені:

-№31 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) в сумі 38035,22 грн. (т.1 арк.с.23);

-№32 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за платою за надання позик за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) в сумі 49754,38 грн. (т.1 арк.с.24);

-№33 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені за основним боргом за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних із Світовим банком проектів) у сумі 1086002,9 грн. (т.1 арк.с.25);

-№34 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості (суму пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок) невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку) у сумі 798167,72 грн. (т.1 арк.с.26).

Порядком обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174 регламентовано дії органів виконавчої влади та банків - агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, встановлено механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Згідно з п.11 вказаного Порядку нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що на прострочену заборгованість за кредитами пеня нараховується Міністерством фінансів України, а на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою - територіальними органами державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника.

З аналізу зазначених норм вбачається, що діючим законодавством передбачено розмежування повноважень щодо нарахування пені на суми простроченої заборгованості перед державою між Міністерством фінансів України та територіальними органами державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника.

Відповідно до п.2 Порядку кредит - сума коштів, надана боржнику за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення заборгованості перед державою, на яку нарахована пеня, послугували субкредитні угоди, укладені між відповідачем та Міністерством фінансів України.

Таким чином, з урахуванням п.12 вищенаведеного Порядку нарахування пені на прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, віднесено до повноважень Міністерсва фінансів України.

Доказів нарахування пені, яка є предметом розгляду даної справи, Міністерством фінансів України позивачем та третіми особами до суду не надано.

Суд зазначає, що за умовами п.3.18 Договору про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року за прострочку виплат на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому відповідач виплачує Міністерству фінансів України штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України.

Так, домовленістю між сторонами за зазначеною угодою було обумовлено, що за прострочку виплат на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому відповідач виплачує Міністерству фінансів України саме штраф.

Таким чином, умовами Субкредитної угоди №2014-2 від 26.11.1996року не передбачена неустойка у вигляді пені.

При цьому, органом казначейства внесені спірні подання до податкового органу з метою здійснення позивачем заходів щодо стягнення з ПАТ «Донбасенерго» суми пені, а саме: №31 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості в сумі 38035,22 грн.; №32 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості в сумі 49754,38 грн.; №33 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості у сумі 1086002,9 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець передбачив штраф та пеню як різні види неустойки.

Відповідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту Договору про надання субкредиту №2014-2 від 26.11.1996року не вбачається стягнення неустойки у вигляді пені, додаткових угод або доповнень стосовно виплати пені за прострочення погашення основної суми субкредиту та відсотків, сторонами укладено не було.

З чого вбачається, що позивачем правомірність нарахування відповідачу пені за невиконання умов надання кредиту в розмірі 1173792,50грн., в тому числі 1086002,90грн. - пені за основним боргом; 49754,38грн. - пені за гарантіями; 38035,22грн. - пеня за відсотками (подання від 19.08.2013року за №31, 32, 33) доведена не була.

Стосовно правомірності нарахування суми пені, що визначена в поданні №34 від 19.08.2013 року щодо стягнення простроченої заборгованості за невиконання своїх зобов'язань щодо погашення Субкредитної угоди №101-04/57 від 20.12.2000року, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку) у сумі 798167,72 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку пені по відсотках за кредити Європейського банку, вона була нарахована відповідачу за період з 06.07.2001року по 12.12.2005року.

При цьому, в поданні №34 від 19.08.2013 року в якості підстави нарахування спірної пені зазначена ст.17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010року за №2456-VI та Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011року за №174.

Відповідно до ч.3 ст.17 Бюджетного кодексу України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.

Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов'язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (відповідним місцевим фінансовим органом), та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов'язання суб'єкта господарювання, зокрема, сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені.

Разом з тим, суд зазначає, що норма закону в зазначеній редакції була прийнята Законом України від 07.07.2011року за № 3614-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України".

Порядком обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174 передбачений порядок нарахування пені і механізм її стягнення, при цьому не встановлена ставка пені.

З наведеного вбачається, що в періоді, за який відповідачу була нарахована пеня, була чинна редакція Бюджетного кодексу України від 21.06.2001року за №2542-ІІІ, в якій ставка пені за прострочення відшкодування своїх зобов'язань за субкредитними угодами не передбачена.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, позивачем та Головним управлінням Державної казначейської служби у Донецькій області не було наведено правових підстав нарахування позивачу пені за Субкредитною угодою №101-04/57 від 20.12.2000року в розмірі 798167,72грн.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

На підтвердження позовних вимог позивачем не надано необхідних доказів в правомірності нарахування спірної пені, та як наслідок наявності заборгованості у відповідача з пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пені за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пені за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст.99, 100 КАС України на підставі наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

З матеріалів справи вбачається, що спірні подання були винесені 19.08.2013року, при цьому, податковий орган звернувся до суду з зазначеним позовом 09.09.2013року, тобто в межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" за участю третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області, Міністерства Фінансів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення на користь Державного бюджету України пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пені за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пені за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-72, 86, 94, 122, 128, 138, 143, 153, 158-163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» за участю третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області, Міністерства Фінансів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення на користь Державного бюджету України пені за відсотками за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 38035,22грн., пені за платою за надання позик за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 49754,38грн., пені за основним боргом за субкредитними угодами з Міністерством фінансів України в розмірі 1086002,90грн., пені на заборгованість за відсотками, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо погашення субкредитів, наданих в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку в розмірі 798167,72грн. відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10.02.2014 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складений 17.02.2014р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.