Рішення № 37534645, 05.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24852/13 05.03.14

за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком-3" простягнення 50201,76 грн., розірвання договорів, виселення з приміщення.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Костильов В.А. - представник за довіреністю № 2-Н від 02.01.14;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 05.03.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком-3" про стягнення 50201,76 грн., розірвання договорів, виселення з приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.08.2007 між сторонами був укладений договір оренди № 116-Упр(Дв)-07, згідно умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу)), загальною площею 8,08 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Палац Спорту". Даний договір був укладений на 364 дні та неодноразово продовжувався на це же термін. У період з 10.04.2013 по 17.12.2013 відповідачем порушувались умови договору щодо здійснення орендної плати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 43922,09 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором оренди, відповідачу нарахована пеня у розмірі 2393,27 грн. та 3% річних у розмірі 501,94 грн.

На виконання умов договору оренди сторонами був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-97-10 від 16.07.2010., у зв'язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у останнього виникла заборгованість у розмірі 3384,46 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, розірвати договір оренди № 116-Упр(Дв)-07 від 10.08.2007 та договір № В-97-10 від 16.07.2010 та виселити відповідача із займаного приміщення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2014 порушено провадження у справі № 910/24852/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.01.2014.

У судовому засіданні 29.01.2014 у зв'язку з задоволенням клопотань сторін про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву в судовому засіданні до 19.02.2014.

У судове засідання, призначене на 19.02.2014, з'явився представник позивача, який подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості. У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди № 116-Упр(Дв)-07 від 10.08.2007 у розмірі 12168,55 грн. та заборгованість по договору № В-97-10 від 16.07.2010 у розмірі 155,84 грн., немайнові вимоги залишити незмінними.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

19.02.2014 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти поданого клопотання не заперечував та подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 19.02.14 було продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 05.03.14.

У судовому засіданні 05.03.14 представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 01032 м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 19 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 серпня 2007 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техноком-3» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 116-Упр(ДВ)-07 (далі - договір), згідно умов якого орендодавець передав а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря) (далі - об'єкт оренди) за адресою: станція метро "Палац Спорту" для торгівлі товарами народного споживання (п. 1.1. Договору).

Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна площа об'єкта оренди згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ складає 8,08 кв.м.

За умовами п. 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Факт передачі об'єкта оренди за договором № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.2007 підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду б/н від 10.08.2007, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить 378,06 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на липень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по червень 2007 року) складає 3054,72 грн без ПДВ.

Додатково Орендар сплачує Орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума до відшкодування згідно з розрахунком (Додаток № 2) на момент укладення договору складає 91,96 грн (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для Орендодавця (п. 3.4. Договору).

Всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунком (Додаток № 2) з розрахунку на липень 2007 р. складає 3776,02 грн. Оплата по договору проводиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5. договору).

У п. 4.14. договору сторони визначили, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

У разі припинення дії цього Договору Орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Палац Спорту" в термін, визначений п. 4.14. цього Договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні Орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, Орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском) (п. 8.5.4. договору).

Згідно з п. 9.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.06 № 23/3114 діє з 10.08.07 до 08.08.08 (364 дні). Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору неодноразово продовжувався за згодою сторін шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору оренди.

11.02.08 сторони уклали Додаткову угоду № 79, відповідно до умов якої внесли зміни в розмір орендної плати за договором № 116-Упр(ДВ)-07, визначивши розмір орендної плати з урахуванням ПДВ з розрахунку за лютий 2008 року на рівні 4358,61 грн.

01.06.09 сторони уклали Додаткову угоду № 590, відповідно до умов якої внесли зміни в розмір орендної плати за договором № 116-Упр(ДВ)-07, визначивши розмір орендної плати з урахуванням ПДВ з розрахунку на червень 2009 року на рівні 5543,91 грн.

01.04.10 сторони уклали Додаткову угоду № 317, відповідно до умов якої внесли зміни в п.3.4 договору № 116-Упр(ДВ)-07, передбачивши, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором укладеним з орендодавцем. Також сторони дійшли згоди, що орендар протягом 20 календарних днів після підписання цієї додаткової угоди зобов'язується укласти з орендодавцем окремий договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

На виконання п. 3.4 договору 16.07.2010 року між КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Фірма "ТЕХНОКОМ-3" було укладено договір № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору від 16.07.2010 № В-97-10 Орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих балансоутримувачем (орендодавцем) розрахунків, розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ на момент укладання цього договору становив 232 (двісті тридцять дві) грн. 75 коп. на місяць.

Пунктом 2.4 договору № В-97-10 від 16.07.2010 передбачено, що остаточний розрахунок витрат балансоутримувача з утримання об'єктів оренди проводиться станом на 31 грудня та складається акт звіряння розрахунків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 116-Упр(ДВ)-07 та договором № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12168,55 грн. за договором № 116-Упр(ДВ)-07 та у розмірі 155,84 грн. за договором № В-97-10 від 16.07.2010. Крім того, позивач просить розірвати договори № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 та № В-97-10 від 16.07.10 та виселити відповідача з орендованого майна.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення площею 8,08 кв.м. в оренду, користування відповідачем вказаним приміщенням та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати та суми щомісячних витрат на утримання орендованого майна, що підлягають відшкодуванню орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 та п. 2.2 договору № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця, а платежі по відшкодуванню витрат на утримання об'єкта оренди - щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунки заборгованості по договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 та по договору № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, копія банківської виписки з особового рахунку позивача) заборгованість відповідача по орендній платі за період користування майном з 10.04.13 по 14.02.14 становить 6461,36 грн., а строк виконання грошового зобов'язання по її сплаті настав, основна заборгованість за договором № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача у відповідача відсутня.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07, тому вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню в сумі 6461,36 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2583,41 грн., пені в розмірі 3123,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07, а також 3 % річних в сумі 28,13 грн. та 126,69 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 2583,41 грн. - 3 % річних за договором оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 та 28,13 грн. - 3 % річних за договором № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10,, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в заяві про зменшення позовних вимог.

Пунктом 6.2. договору № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 5.2 договору № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10 за несвоєчасно перераховані платежі орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що міститься в заяві про зменшення позовних вимог, тому позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3123,78 грн. за договором оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07, пені в сумі 126,69 грн. за договором № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 та договору № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Згідно з п.9.5 договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 він припиняється в разі невиконання істотних умов договору або порушення його.

Відповідно до п.5.2 договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прострочено зобов'язання зі сплати орендної плати більш ніж за три місяці з дня закінчення строку поточного платежу, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 щодо вчасної сплати орендної плати, за таких обставин, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 укладеного між позивачем та відповідачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про виселення відповідача з орендованої частини вестибюлю (переходу), визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском), загальною площею 8,08 кв.м. за адресою: м. Київ, станція метро «Палац Спорту» підлягають задоволенню.

Оскільки договір № В-97-10 на відшкодування витрат балансоутримувача від 16.07.10 укладено на виконання умов договору оренди № 116-Упр(ДВ)-07 від 10.08.07 та нерозривно з ним пов'язаний, то вимога позивача про розірвання договору № В-97-10 від 16.07.10 також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі, відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, відсутності підстав для розірвання договорів № 116-Упр(ДВ)-07 07 від 10.08.07 та № В-97-10 від 16.07.10 суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3» (01032 м. Київ, бульв. Т.Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 22901123) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056 м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний номер 03328913) заборгованість по орендній платі за договором оренди від 10.08.2007 № 116-Упр(ДВ)-07 в розмірі 6461 (шість тисяч чотириста шістдесят одна) грн 36 коп., 3 % річних в розмірі 2583 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 41 коп., пеню в розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 78 коп., 3 % річних в сумі 28 (двадцять вісім) 13 коп. за прострочення зобов'язань за договором № В-97-10 від 16.07.10, пеню в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 69 коп. за прострочення зобов'язань за договором № В-97-10 від 16.07.10, судовий збір у розмірі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн 50 коп.

3. Розірвати договір оренди від 10.08.2007 року № 116-Упр(ДВ)-07, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3».

4. Розірвати договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 року № В-97-10.

5. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3» (01032 м. Київ, бульв. Т.Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 22901123) з частини вестибюлю (переходу), визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском), загальною площею 8,08 кв.м. за адресою: м. Київ, станція метро «Палац Спорту».

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.