Постанова № 37533908, 06.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року справа № 813/231/14

12год. 25 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Кожан А.В.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (далі - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс») звернулося до суду з вказаним вище позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 34/22-40/3095 від 07.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 829344 грн., в т.ч. 552896грн. за основним платежем та нараховано 276448грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача №50/22-40/23884496 від 30.08.2013р. не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТВП» (далі - ТзОВ «Нові технології ТВП»), товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерком» (далі - ТзОВ «Лідерком»), товариством з обмеженою відповідальністю «Ейс констракт менеджмент» (далі - ТзОВ «Ейс констракт менеджмент»), товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант буд сервіс» (далі - ТзОВ «Гарант буд сервіс») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «Нові технології ТВП», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Ейс констракт менеджмент», ТзОВ «Гарант буд сервіс», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок контрагентів, проведених іншими ДПІ, свідчать про відсутність у контрагентів позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентом і в цей період ТзОВ «Нові технології ТВП», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Ейс констракт менеджмент», ТзОВ «Гарант буд сервіс» подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» зареєстроване 11.12.2000р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 23884496. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 09.02.1996р. за №3331, перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул..Тракт Глинянський, 1, фактичне місцезнаходження - м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212.

На підставі направлення від 09.08.2013р. №80, виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» (код ЄДРПОУ - 23884496) з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Нові технології ТВП» (код ЄДРПОУ - 35921869) за період травень-липень 2012року, ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ - 35197074) за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012р., ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ - 36757122) за період з 01.07.2009р. по 31.03.2013р., ТзОВ «Гарант буд сервіс» (код ЄДРПОУ - 37635291) за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р. За результатами перевірки складено акт №50/22-40/23884496 від 30.08.2013р.

Перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 552896грн., в т.ч. в вересні 2011р. на суму 127480грн., в жовтні 2011року на суму 46031грн., в грудні 2011року на суму 315624грн., в лютому 2011року на суму 11880грн., в березні 2011року на суму 51881грн.

На підставі Акта перевірки №50/22-40/23884496 від 30.08.2013р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №34/22-40/3095 від 07.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 829344 грн., в т.ч. 552896грн. за основним платежем та нараховано 276448грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №34/22-40/3095 від 07.10.2013 року позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП» (код ЄДРПОУ - 35921869) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТВП» укладено договори від 02.09.2012р. №10912 на виконання комплексу будівельних робіт по об'єкту житлового будинку, який знаходиться за адресою: с.Зубра, вул.Лісна, 2б; від 02.09.2012р. №20912 на виконання комплексу будівельних робіт по об'єкту житлового будинку, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Лінкольна, 23; від 02.09.2012р. №30912 на виконання комплексу будівельних робіт по об'єкту житлового будинку, який знаходиться за адресою: с.Муроване, вул.Вокзальна,17.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: довідок про вартість будівельних робіт (та втрати) за травень 2012року, червень 2012р., актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012року, червень 2012року щодо об'єктів нерухомості: 9-ти поверхового житлового будинку повул.Лінкольна, 23, м.Львів, житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району.

Оплата за отримані від ТзОВ «Нові технології ТВП» роботи здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.05.2012р. №465 на суму 135000грн., №466 на суму 238500грн., від 08.06.2012р. №205 на суму 150000грн., від 13.06.2012р. №225 на суму 100000грн., від 19.06.2012р. №235 на суму 135000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Нові технології ТВП», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 31.05.2012р. №866, №860, №861, №865, від 30.06.2012р. №772, №774, №773, №769, №770, №771, які отримані від ТзОВ «Нові технології ТВП», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «Нові технології ТВП» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ТзОВ «Нові технології ТВП» в сумі 224000грн. Вказана розбіжність виникла у зв'язку зі обнуленням податкового зобов'язання ТзОВ «Нові технології ТВП» ДПІ у Печерському районі м.Києва.

Суд в цьому контексті бере до уваги те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. у справі №2а-946/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013р., визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТВП» та щодо відображення акта від 08.11.2012р. №4723-2201-35921869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТВП» щодо підтвердження господарських відносин за травень-липень 2012року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагенті на рівні ДПА України».

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Нові технології ТВП», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Нові технології ТВП» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Нові технології ТВП».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ - 35197074) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Лідерком» укладено:

1) договір купівлі продажу №01/12/11 від 01.12.2011р., відповідно до умов якого, продавець (ТзОВ «Лідерком») зобов'язується передати на вказаного цього договору у власність покупця (позивача) товар, а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість на умовах післяоплати та прийняти товар;

2) договір підряду №2011/12-03 від 01.12.2011р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) уклав договір будівельного підряду на виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Вокзальна, 17, с.Муроване, Пустомитівський район, Львівська область, а субпідрядник (ТзОВ «Лідерком») погодився на виконання на умовах вказаного договору комплексу будівельно-ремонтних робіт;

3) договір підряду №2011/12-01 від 01.12.2011р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) уклав договір будівельного підряду на виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, а субпідрядник (ТзОВ «Лідерком») погодився на виконання на умовах вказаного договору комплексу будівельно-ремонтних робіт;

4) договір підряду №2011/12-02 від 01.12.2011р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) уклав договір будівельного підряду на виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Лінкольна,23, .Львів, а субпідрядник (ТзОВ «Лідерком») погодився на виконання на умовах вказаного договору комплексу будівельно-ремонтних робіт;

5) договір підряду №2011/09-01 від 01.09.2011р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) уклав договір будівельного підряду на виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, а субпідрядник (ТзОВ «Лідерком») погодився на виконання на умовах вказаного договору комплексу будівельно-ремонтних робіт;

6) договір підряду №2011/10-01 від 03.10.2011р., відповідно до умов якого, замовник (позивач) уклав договір будівельного підряду на виконання комплексу будівельно-ремонтних робіт по об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, а субпідрядник (ТзОВ «Лідерком») погодився на виконання на умовах вказаного договору комплексу будівельно-ремонтних робіт.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з ТзОВ «Лідерком» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ТзОВ «Лідерком». Вказана розбіжність виникла у зв'язку із обнуленням податкового зобов'язання ТзОВ «Лідерком» ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі акта від 17.05.2013р. №1698/22-8/35197074.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальний характер взаємовідносин позивача з ТзОВ «Лідерком», який, на його думку, підтверджується тим, що 03.08.2012р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Лідерком», у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцем знаходження. Суд зазначає, що під час позапланової перевірки позивача досліджувались його взаємовідносини з ТзОВ «Лідерком» за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012р. Відтак, подальше анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Лідерком» не має юридичного значення для вирішення цього спору.

Суд зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_3, який розповів, що за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТзОВ «Лідерком» без мети здійснення реальної господарської діяльності, не може слугувати підставою для однозначного висновку про використання ТзОВ «Лідерком» для прикриття незаконної діяльності. Адже, висновок про вчинення особою злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), може зробити лише суд при винесенні обвинувального вироку у кримінальній справі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: довідки про вартість будівельних робіт (та втрати) за жовтень 2011року, за грудень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, довідок про вартість будівельних робіт (та втрати) за грудень 2011року, жовтень 2011року, вересень 2011року по об'єкту нерухомості - житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району, актів приймання виконаних будівельних робіт №98, №97/1, №97/2, 1001/2 №101/1 за грудень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, акту приймання виконаних будівельних робіт №2011/10-02 за жовтень 2011року по об'єкту нерухомості - 9-ти поверховому житловому будинку по вул.Лінкольна, 23, м.Львів, акту приймання виконаних будівельних робіт №96 за грудень 2011року по об'єкту нерухомості - житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району, актів приймання виконаних будівельних робіт №94 за грудень 2011року по об'єкту нерухомості - житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району, акту приймання виконаних будівельних робіт №99 за грудень 2011року по об'єкту нерухомості - житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району, актів приймання виконаних будівельних робіт №01/09, №02/09 за вересень2011року по об'єкту нерухомості - житлового будинку по вул.Лісна, 2б, с.Зубра, Пустомитівського району, довідки про вартість будівельних робіт (та втрати) за грудень 2011року щодо ремонту виробничої бази в с.Муроване, актів приймання виконаних будівельних робіт №95/1, №95/2, №95/3 за грудень 2011року щодо поточного ремонту приміщень виробничої бази на вул.Вокзальна,17 в с.Муроване, Пустомитівського району, Львівської області.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Лідерком», що не мають жодного недоліку та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 30.09.2011р. №331, №330, від 31.10.2011р. №746, від 30.12.2011р. №889, №890, №938, від 02.12.2011 р. №939, від 30.12.2011р. №940, №941, №942, №943, які отримані від ТзОВ «Лідерком», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Лідерком», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Лідерком» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Лідерком» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Лідерком».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ - 36757122) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» укладено договір купівлі-продажу №05-09/11 від 05.09.2011р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент») зобов'язується передати на умовах вказаного договору у власність покупця (позивача) товар, а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість на умовах післяоплати та прийняти товар.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з «Ейс констракшен менеджмент» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент». Вказана розбіжність виникла у зв'язку із обнуленням податкового зобов'язання ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі акта від 17.05.2013р. №1699/22-8/36757122.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальний характер взаємовідносин позивача з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», який, на думку відповідача, підтверджується тим, що 06.09.2012р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцем знаходження. Суд зазначає, що взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» мали місце до 06.09.2012р., відтак, подальше анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» не має юридичного значення для вирішення цього спору.

Суд зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_4, який розповів, що за грошову винагороду погодився взяти участь у перереєстрації ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» у 2010 році без мети здійснення реальної господарської діяльності, не може слугувати підставою для однозначного висновку про використання ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» для прикриття незаконної діяльності. Адже, висновок про вчинення особою злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), може зробити лише суд при винесенні обвинувального вироку у кримінальній справі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії видаткових накладних від 08.09.2011р. №РН-9-08026, №РН-9-08028, №РН-9-08027.

Оплата за отримані від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товари здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2011р. №1533 на суму 110000грн., від 06.01.2012р. №25 на суму 55000грн., від 23.01.2012р. №90 на суму 35000грн., від 02.02.2012р. №116 на суму 125000грн., від 03.02.2012р. №132 на суму 157721,70 грн., від 27.03.2012р. №272 на суму 66000грн., від 03.04.2012р. №337 на суму 245000грн., від 03.04.2012р. №85 на суму 200000грн., від 09.04.2012р. №101 на суму 176400грн., від 17.05.2012р. №426 на суму 360000грн.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», що не мають жодного недоліку та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 08.09.2011р. №171, від 08.09.2011р. №169,від 08.09.2011р. №170, які отримані від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Гарант буд сервіс» (код ЄДРПОУ - 37635291) суд встановив наступне.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем операцій з «Гарант буд сервіс» тим, що згідно з даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України наявна розбіжність у складі податкового кредиту з ТзОВ «Гарант буд сервіс». Вказана розбіжність виникла у зв'язку із обнуленням податкового зобов'язання ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі акта від 17.05.2013р. №1691/22-8/37635291.

Суд зазначає, що протокол допиту свідка ОСОБА_3, який розповів, що за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТзОВ «Гарант буд сервіс» без мети здійснення реальної господарської діяльності, не може слугувати підставою для однозначного висновку про використання ТзОВ «Гарант буд сервіс» для прикриття незаконної діяльності. Адже, висновок про вчинення особою злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), може зробити лише суд при постановленні обвинувального вироку у кримінальній справі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копію видаткової накладної №29/02-05 від 29.02.2012р.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «ВЕЕМ-Будсервіс» надало суду податкову накладну, складену ТзОВ «Гарант буд сервіс», що не має жодного недоліку та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 29.02.2012р. №494, яка отримана від ТзОВ «Гарант буд сервіс», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Гарант буд сервіс», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Гарант буд сервіс» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Гарант буд сервіс» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Гарант буд сервіс».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 34/22-40/3095 від 07.10.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 34/22-40/3095 від 07.10.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 11.03.2014р.

Суддя А.Г.Гулик