Рішення № 37533550, 11.03.2014, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкас

номер справи 711/9014/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді - Степаненко О.М.

при секретарі - Проценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує наступними фактичними обставинами, так, 22.12.2011 у зв'язку з втратою роботи вона була поставлена на облік як безробітна у Черкаському міському центрі занятості, про що свідчить запис у трудовій книжці.

У вказаний центр занятості надійшла заявка від Приватного підприємства «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» про наявну у них вакансію дизайнера графічних робіт.

При зустрічі директор Шетюк Л.С. повідомила, що заробітна плата буде становити 1400 грн., що відповідає штатному розпису. При цьому, мова йшла саме про повну ставку дизайнера графічних робіт.

29.12.2012 вона написала заяву про прийняття її на посаду дизайнера графічних робіт. Вона була ознайомлена із штатним розкладом, згідно якого кількість штатних одиниць посади дизайнер складало - одну штатну одиницю при посадовому окладі в 1400 грн.

Згідно наказу №158 від 28.12.2012 її було прийнято на роботу до ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» на посаду дизайнера графічних робіт. При цьому в наказі були відсутні будь-які відомості, про те що її прийнято на 0,25 ставки посадового окладу.

Згідно запису в її трудовій книжці від 30.12.2012 її було прийнято на посаду дизайнера графічних робіт ПП «Рекламно-інформаційне видавництво «Бізнес-стиль» відповідно до наказу №158 від 28.12.2012.

В січні 2013 року їй виплатили лише 200 грн., і більше до кінця роботи на підприємстві заробітної плати вона не отримувала.

Будь-які повідомлення про зміну істотних умов праці, в тому числі і зменшення розміру заробітної плати вона не отримувала.

Директор підприємства постійно скаржилася на фінансові труднощі, та постійно переносила виплату заробітної плати на наступний місяць.

У зв'язку з невиплатою заробітної плати 29.04.2013 вона подала заяву про звільнення за власним бажанням з 30.04.2013.

Звільнено її з посади 30.04.2013 згідно наказу №12, що підтверджується записом у трудовій книжці та копією наказу. При цьому підприємство не провело з нею розрахунок по виплаті заборгованості із заробітної плати та не було виплачено компенсацію за чергову та додаткову відпустки.

13.07.2013 при черговому відвіданні відповідача директор виплатила ще 300 грн.

28.01.2014 вона отримала повідомлення про надходження в поштове відділення за місцем її проживання поштового переказу в сумі 994,94 грн. від відповідача, який вона теж отримала

За розрахунками позивача, які ОСОБА_1 надала в судовому засіданні, заборгованості відповідача із заробітної плати становить: 1400 грн. х 4 міс. (січень-квітень 2013 р.) - 200 грн. (сплачених в січні 2013 р.) - 300 грн. (сплачених у липні 2013) - 994, 94 грн. (сплачених у січні 2014) = 4105,06 грн.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки», жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Вона має двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому має право, крім чергової, на додаткову відпустку.

Середньоденна заробітна плата за розрахунками позивача становить 47,86 грн.

Керуючись Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, позивач здійснила розрахунок кількості днів основної відпустки та додаткової відпустки, за які вона має право отримати грошову компенсацію, яка склала 11,23 дня.

А тому, грошова компенсація за невикористану відпустку за її розрахунками становить: 11,23 дн. х 47,86 грн. = 537,47 грн.

Всього на день звільнення, тобто на 30.04.2013 відповідач повинен був сплатити їй 4105,06 грн. (заборгованості із заробітної плати) + 537,47 грн. (грошової компенсації за невикористані основну та додаткові відпустки) = 4642,53 грн.

Середній заробіток в розумінні положень ст. 117 КЗпП України за розрахунками позивача дорівнює 17049,50 грн.

Крім того, у зв'язку з душевними стражданнями у неї різко погіршився стан здоров'я, в результаті чого вона вимушена була звернутися по медичну допомогу в Третю черкаську міську поліклініку.

Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 2000 грн.

Просить стягнути із відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі - 4105,06 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку - 537,47 грн., середній заробіток за весь час затримки по 19.02.2014 - 17049,50 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., а всього 23692,03 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити, виходячи із її розрахунків. Крім того пояснила, що поданий представником відповідача наказ №158 від 29.12.2012, згідно якого вона була прийнята на посаду дизайнера графічних робіт з 30.12.2012 з окладом згідно штатного розкладу 0,25 ставки посадового окладу, є підробним, так як після прийняття її на посаду дизайнера графічних робіт, відповідач направив Черкаському центру занятості дублікат наказу №158 від 29.12.2012, в якому відсутні посилання на те, що вона прийнята на посаду дизайнера графічних робіт на неповний робочий день, тобто на 0,25 ставки посадового окладу. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що її було ознайомлено з наказом №157 від 29.12.2012, тобто саме з тим наказом, що встановлює 0,25 ставки від посадового окладу дизайнера графічних робіт відповідача.

Представник відповідача ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» за довіреністю Конопатський О.О. позовні вимоги визнав частково, пояснив, що на підставі письмової заяви Позивача від 29.12.2012 вона була прийнята на роботу до Відповідача та призначена на посаду дизайнера графічних робіт з 30.12.2012 з окладом згідно штатного розкладу (0,25 ставки посадового окладу). Вказаний факт підтверджується відповідною заявою Позивача від 29.12.2012 та наказом Відповідача № 158 від 29.12.2012.

На підставі заяви Позивача від 29.04.2013 вона була звільнена з посади дизайнера графічних робіт з 30.04.2013 за власним бажанням. Вказаний факт підтверджується відповідною заявою Позивача від 29.04.2013 та наказом Відповідача № 12 від 30.04.2013.

Таким чином, з 29.12.2012 по 30.04.2013 Позивач перебувала у трудових відносинах з Відповідачем, працюючи на посаді дизайнера графічних робіт на 0,25 ставки від посадового окладу 1400,00 грн.

Місячна заробітна плата Позивача становила 350,00 грн. Вказаний факт підтверджується штатним розкладом Відповідача на 2013 рік, табелями обліку робочого часу, відомостями нарахування заробітної плати та інформацією, наданою органами Пенсійного фонду України про заробітну плату Позивача та внески до Пенсійного фонду.

Також пояснив, що згідно з відомостями нарахування заробітної плати за період січня-квітня 2013 року Позивачу у вказаний період була нарахована така заробітна плата: січень 2013 року - 350,00 грн., після відрахуваня Єдиного внеску - 337,40 грн.; лютий 2013 року - 350,00 грн., після відрахуваня Єдиного внеску - 337,40 грн.; березень 2013 року - 350,00 грн., після відрахуваня Єдиного внеску - 337,40 грн.; квітень 2013 року - 350,00 грн., після відрахуваня Єдиного внеску - 337,40 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 94,94 грн., після відрахуваня Єдиного внеску - 91,52 грн.

Таким чином, існуюча заборгованість по заробітній платі перед Позивачем становить 466,32 грн. (1441,12 грн. - 337,4 грн. - 337,4 грн. - 300 грн. = 466,32 грн.).

Під час судового засідання Позивач та її представник визнали, що Відповідачем була сплачена частина заборгованості із заробітної плати в сумі 500 грн., таким чином в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України факт одержання Позивачем від Відповідача частини заборгованості із робітної плати в сумі 500,00 грн., як такий, що визнається сторонами, не підлягає доказуванню.

Тобто, заборгованість Відповідача перед Позивачем із заробітної плати становить 994,94 грн. (1494,94 грн. - 500 грн. = 994,94 грн.), яка сплачена під час розгляду справи в суді.

Таким чином, заявлений позов у частині стягнення заборгованості із заробітної плати визнається Відповідачем частково на суму 994,94 грн.

Крім того, Відповідач визнає заявлений позов в частині вимог про стягнення грошової компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні частково на суму 2917,25 грн.

Розрахунок: 16,67 грн. х 175 = 2917,25 грн., де 16,67 - середньоденна заробітна плата Позивача, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів 700,00 грн./ 42 = 16,67 грн., а 175 - кількість робочих днів у періоді за який сплачується компенсація).

Всього Відповідач визнає позов на 3912,19 грн., в решті вимог Відповідач вважає позов безпідставним, таким, що не ґрунтується на доказах, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Заслухавши доводи і заперечення сторін, надавши оцінку наданим позивачем і представником відповідача доказам, а також дослідивши матеріали справи, суд встановив наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі її письмової заяви від 29.12.2012 була прийнята на роботу до ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» та призначена на посаду дизайнера графічних робіт з 30.12.2012.

Згідно відомостей наказу, отриманого на вимогу суду з Черкаського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 призначена на вказану посаду з окладом згідно штатного розкладу.

Представником відповідача в обґрунтування своїх заперечень надана копія наказу, який має тотожній номер, дату, підтверджує призначення ОСОБА_1 на посаду дизайнера, однак містить додаткові відомості, які суттєво впливають на суть наказу, зокрема, що стосується ставки, а саме, «прийнята на роботу на 0,25 ставки посадового окладу».

Судом критично оцінений наказ з визначенням 0,25 ставки окладу, а наказ, отриманий із Черкаського міського центру зайнятості, взято до уваги як належний доказ з підстав принципу допустимості доказів.

Підтвердженням факту прийняття позивача на повну ставку дизайнера є відсутність у відомостях наказу №158 від 29.12.2012 (отриманого із ЧМЦЗ) посилання на істотні умови праці. Крім того, у заяві ОСОБА_1 про прийняття її на роботу також не оговорено про такі умови, а її волевиявлення було направлено на бажання працювати на повну ставку. Не обумовлені істотні умови праці й у запису в трудовій книжці ОСОБА_1

Згідно ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Представником відповідача не надано доказів, які могли б підтвердити те, що ОСОБА_1 була ознайомлена із істотними умовами праці і працювала в таких умовах в силу вимог ст.32 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Представник відповідача за довіреністю Конопатський О.О. хоча і стверджував про усну домовленість між директором рекламного агентства та ОСОБА_1 про неповний робочий день, однак не заперечував факт відсутності такого договору, що в свою чергу спростовує його твердження про прийняття ОСОБА_1 на 0,25 ставки.

Таким чином, докази, які б свідчили про наявність угоди між ОСОБА_1 та роботодавцем про встановлення їй неповного робочого часу, судом також не встановлені.

Показання свідка ОСОБА_6, бухгалтера ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль», які хоча і підтверджують доводи представника відповідача про, начебто, прийняття ОСОБА_1 на 0,25 ставки відповідно до штатного розкладу та табелю обліку робочого часу, однак суд їх оцінив критично з наступних підстав.

Так, відповідно до виписки з форми ОК-5 - індивідуальні відомості про застраховану особу, видану відділом персоніфікованого відділу обліку інформаційних систем управління міста Черкаси Черкаської області пенсійного фонду України від 28.08.2013 станом на останню дату відповідачем надані до Пенсійного фонду України наступні дані:

- за січень 2013 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 700 грн. заробітної плати;

- за лютий 2013 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 350 грн. заробітної плати;

- за березень 2013 ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено 176,11 грн. заробітної плати;

- за лютий 2013 ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено 176 грн. заробітної плати.

Свідок ОСОБА_6 не змогла пояснити відповідність таких даних щодо її версії по виплаті зарплати Позивачеві, що в свою чергу спростовує її твердження про прийняття позивача на посаду дизайнера на 0,25 ставки від посадового окладу.

Під час визначення суми окладу дизайнера графічних робіт, судом взято до уваги те, що представник відповідача не заперечував факт, що посадовий оклад для цієї посади встановлений на рівні 1400 грн. в місяць.

Враховуючи, що судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду дизайнера графічних робіт на повну робочу ставку, а також враховуючи, що оклад такої ставки становить 1400 грн., судом проведені наступні розрахунки заборгованості відповідача перед ОСОБА_1

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, ОСОБА_1 з 29.12.2012 по 30.04.2013 перебувала у трудових відносинах з Відповідачем, а тому заборгованість по заробітній платі становить 4105,06 грн.

Розрахунок: 1400 грн. х 4 міс. (січень-квітень 2013) - 200 грн. (сплачених в січні 2013) - 300 грн. (сплачених у липні 2013) - 994, 94 грн. (сплачених у січні 2014) = 4105,06 грн.

Факт сплати та отримання позивачем ОСОБА_1 в січні 2013 року - 200 грн., в липні 2012 - 300 грн., а також в січні 2014 - 994,94 грн. не заперечується сторонами по справі.

Крім того, згідно ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку судом проводилось відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Формула для розрахунку середньоденного заробітку для компенсації невикористаної відпустки:

сумарний заробіток ділиться на кількість календарних днів за останні місці перед наданням відпустки, тобто: 1400 грн. х 3 міс. = 4200 грн. : 87 днів 3-х останніх місяців: січень, лютий, березень за винятком святкових і неробочих трьох днів у січні - 2 дні та березні - 1 день = 48,28 грн., що є середньоденним заробітком.

Всього ОСОБА_1 відпрацювала 117 календарних днів.

Згідно стаття 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

А тому, кількість днів основної відпустки ОСОБА_1 з урахуванням відпрацьованих календарних днів розраховується наступною формулою:

24 календарні дні діляться на 365 днів у році та множиться на відпрацьованих 117 календарних днів, що дорівнює (7,69) 8 календарних днів основної відпустки.

Крім того, відповідно до стаття 19 цього Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Таким, чином ОСОБА_1 за відпрацьований час мала право на 18 днів відпустки (8 днів основної + 10 соціальної).

Тому, компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 складає: 18 днів х 48,28 грн. = 869,04 грн.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки судом проведений також на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Для визначення середньоденного заробітку судом поділений сумарний заробіток за два останні два місці - 2800 грн. (1400 грн. х 2 міс.) на кількість робочих днів за останні два місяці - 40 днів (лютий - 20 днів, березень - 20 днів), який склав 70 грн.

З 01.05.2013 по 19.02.2014 кількість днів затримки становить 201 день (розрахунок кількості робочих днів проведений на підставі листа Мінсоцполітики від 21.08.2012 №9050/0/14-12/13).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки, в розумінні положень ст. 117 КЗпП України, становить: 70 грн. х 201 день = 14070 грн.

За таких обставин, з ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 4105,06 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 869,04 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 14070 грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між наявними захворюваннями згідно поданої нею медичною документацією та діями відповідача по невиплаті заборгованості по заробітній платі, а тому суд, оцінюючи докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що такі вимоги є безпідставними і як такі, що не підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, позивачем під час подачі позову до суду, а також в ході судового розгляду сплачено 465,80 грн. судового збору, що підтверджується банківськими квитанції, а тому вказані судові витрати підлягають стягненню з ПП «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» на користь ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 47, 116, 117, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями), ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 59, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 154, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4105,06 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 869,04 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 14070 грн., судові витрати в сумі 465,80 грн., а всього 19509,90 грн.

У вимозі ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Рекламно-інформаційне видавниче агентство «Бізнес-Стиль» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.М.Степаненко