Ухвала суду № 37533070, 06.03.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

пр.№ 1/464/13/14

У Х В А Л А

06.03.2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова колегією суддів в складі: головуючого Тімченко О.В., суддів: Мички Б.Р. і Шашуріної Г.О., за участі: секретаря судових засідань Ониськів А.С., прокурора Пудляк Л.В., захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, підсудних: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання підсудного ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу, -

в с т а н о в и в :

у провадженні суду знаходиться кримінальна справа, зокрема і про обвинувачення ОСОБА_13 за ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 звернувся до суду з усним клопотанням про зміну йому запобіжного заходу «взяття під варту» на «підписку про невиїзд» у зв*язку з тим, що стан його здоров*я поганий, він не може пересуватися, лікування в СІЗО йому не надається і таке здійснюється «однією пігулкою від усіх хворіб», через що з*являтись у судові засідання не буде. Таке клопотання підтримали і захисники підсудного.

Заслухавши думку учасників судового процесу, висновок прокурора в заперечення клопотання, дослідивши матеріали кримінальної справи в частині необхідності розгляду клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.148 КПК України запобіжний захід застосовується до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту, як запобіжний захід, обирається та застосовується лише при наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим чи підсудним процесуальних обов»язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки.

Згідно із ч.1 ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому, відповідно до ст.150 КПК України, п.10 згаданої постанови ПВСУ при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст.148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу; з'ясовувати дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, її схильності, спосіб життя та поведінку під час провадження в цій кримінальні справі.

Відповідно до ч.2 ст.165 КПК України заміна одного запобіжного заходу іншим здійснюється судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

З пред*явленого обвинувачення вбачається, що відносно ОСОБА_13 досудовим слідством порушено кримінальну справу за ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України, що згідно із ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, санкції яких передбачають від 2 до 5 років позбавлення волі, та тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання від 8 до 15 років позбавлення волі або довідчне позбавлення волі.

Як встановлено у судовому засіданні, підсудний 1966 р.н., є одруженим, має малолітнього сина, наявне хронічне захворювання - остеохондропатія поперекового відділу хребта з кістозом, порушенням функції ходи та парезом лівої ступні; раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебуває; має постійне місце проживання та на момент затримання працював начальником відділу ТД «Карпати».

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_13 на досудовому слідстві був обраний запобіжний захід «взяття під варту», який змінювався під час розгляду справи, та в подальшому після скасування ухвалою ВСС України від 12.07.11. ухвали апеляційного суду Львівської області від 16.02.11. щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_18, останнім своєю ухвалою від 15.05.13. був обраний - взяття під варту.

У судовому засіданні підсудний та його захисники покликаються на те, що стан здоров*я ОСОБА_13 поганий, він не може пересуватися, лікування в СІЗО йому не надається, таке здійснюється «однією пігулкою від усіх хворіб», неможливість проведення хірургічного втручання по видаленню диску, - через що з*являтись у судові засідання не буде, а крім того - на тривалий час перебування під вартою.

Перелічені покликання є такими, що не заслуговують на уваги і не можуть бути достатніми підставами для задоволення такого клопотання судом з урахуванням наступного.

Відповідно до листа ЛСІ від 06.03.14. за № 1311 ОСОБА_13 20.06.13. про консультований лікарем-нейрохірургом КЗ ЛШМД МОЗУ - рекомендовано хірургічне лікування, а саме: метало остеосинтез хребра в сегменті, видалення диску в умовах спецмедзакладу та призначено лікування амбулаторно.

Згідно з правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом МЮ України від 18.03.13. № 460/5 та зареєстрованими в МЮ України 20.03.13. за № 445/22977, та відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув*язнення» медичне обслуговування ув*язнених в СІЗО здійснюється його медичною частиною, одним із основних завдань якої є надання амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги, а також організація і проведення диспансеризації, що є методом медичного обслуговування, який передбачає систематичний мед нагляд за станом здоров*я хворого та впровадження оздоровчих заходів, і має у своєму складі стаціонар. У СІЗО здійснюються: медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених та засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень; виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності; амбулаторне і стаціонарне лікування методами і засобами відповідно до чинного законодавства. У СІЗО ув'язнені і засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер, а в разі гострого захворювання - до посадових осіб СІЗО. Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий, зобов'язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги.

У випадках, коли ув'язнений бажає використовувати аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування, вони можуть бути отримані від родичів (у фабричній закритій, не пошкодженій упаковці) за висновком лікаря в порядку, визначеному чинним законодавством. Такі ліки підлягають обліку в медичній частині.

Враховуючий викладене, покликання підсудного та його захисників на відсутність медикаментозного лікування («однією пігулкою від усіх хворіб») та відповідних умов для його проведення не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, як зазначено в тому ж листі ЛСІ від 06.03.14., за час перебування підсудний отримував симптоматичне лікування згідно з рекомендаціями лікаря-нейрохірурга та невропатолога, такі як не стероїдні протизапальні препарати, вітамінотерапія, знеболюючі, сечогінні, фіксуючий корсет на поперековий відділ хребта.

Згідно з тими ж Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів (розділ Х п.2.5) ув'язнені і засуджені, які вибувають із СІЗО, підлягають медичному огляду. До перевезення не допускаються хворі в гострій стадії захворювання, хворі на інфекційні та венеричні захворювання, уражені педикульозом, коростою, які не пройшли встановленого курсу лікування. Тому твердження підсудного та його захисників про неможливість пересування та зриви у зв*язку з цим судових засідань є безпідставними, що також підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 30.09.-03.10.13.

Крім того підсудному та його захисникам слід роз*яснити, що надання ув'язненому невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.

Таке їх же покликання, як на тривалий час перебування під вартою ОСОБА_13, не може бути підставою для задоволення клопотання, що підтверджується мотивувальною частиною ухвали ВСС України від 12.07.11.

Враховуючи викладене та те, що підсудний не визнає своєї вини та не були судом допитані ні потерпілі, ні свідки, - у суду є всі підстави вважати, що підсудний, перебуваючи на волі, зможе негативно впливати на слідство, недопитаних потерпілих і свідків, перешкоджатиме встановленню істини у справі та буде ухилятись від суду.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Аналіз викладених обставин в їх сукупності з врахуванням усіх даних особи підсудного, приводить суд до переконання про неможливість зміни ОСОБА_13 запобіжного заходу «взяття під варту» на більш м'який запобіжний захід - «підписку про невиїзд», оскільки такий не забезпечить його належну процесуальну поведінку і виконання ним процесуальних обов'язків під час судового слідства.

Керуючись ст.ст.148 , 155, 165, 165-1 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання підсудного ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу відхилити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: