Ухвала суду № 37532141, 27.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"27" лютого 2014 р. Справа № 806/7102/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Сидорук Р.М. ,

за участю сторін:

від позивача:Тарасюк Р.В., Філіпової Н.П., представників за довіреностями,

від відповідача:Савицької І.С., представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обеженою відповідальністю "Укреколайн" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004172200 від 26.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 137282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 34321,00 грн. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод". Вважає, що позивач у перевіряємий період правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 310010,00 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни товару на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платників ПДВ ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод". Крім того, правочини, укладені з вказаними контрагентами не мають ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 р. №0004172200.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши в матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Укреколайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення ст.185, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Укреколайн" завищено податковий кредит в сумі 310010,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 58009,00 грн., травень 2011 року - 24937,00 грн., червень 2011 року - 71807,00 грн., липень 2011 року - 27681,00 грн., серпень 2011 року - 52500,00 грн., вересень 2011 року - 30851,00 грн., жовтень 2011 року - 26250,00 грн., листопад 2011 року - 11292,00 грн., грудень 2011 року - 6683,00 грн.

На підставі акту перевірки № 756/22-00/35825128 від 12.07.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004172200 від 26.07.2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 137282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 34321,00 грн. (т. І а.с.5).

Підставою для таких висновків стало невизнання відповідачем податкового кредиту за операціями із отримання товарів від ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" у квітні-грудні 2011 року.

На думку відповідача в порушення ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним ТМЦ, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Відповідно до змісту п. 201.4. та п. 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст.184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

З акту перевірки слідує, що податковий орган дійшов висновку, що укладені із ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" договори на придбання ТМЦ є правочинами, які порушують публічний порядок та відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю, так як позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ постачальниками.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та його контрагентами було укладено ряд договорів на поставку та купівлю-продаж ТМЦ, зокрема 10.01.2011 року між ТОВ "Укреколайн" та ТОВ "Дельта Плюс Юг" було укладено договір купівлі-продажу № 10/01/11, відповідно до якого продавець (ТОВ "Дельта Плюс Юг") продає, а покупець (ТОВ "Укреколайн") купує товар (склобій категорії "Б"); 01.07.2011 року між ТОВ "Укреколайн" та ТОВ "Флорена-плюс" було укладено договір про постачання ТМЦ № 01/07/11, відповідно до якого продавець (ТОВ "Флорена-плюс") на підставі замовлення покупця зобов"язується передати у власність покупця (ТОВ "Укреколайн") ТМЦ, а покупець зобов"язується прийняти ТМЦ та оплатити його на умовах даного Договору; 01.11.2011 року між ТОВ "Укреколайн" та ТОВ "Укрхолод" було укладено договір поставки ТМЦ № 01/11/11-П, відповідно до якого постачальник (ТОВ "Укрхолод") на підставі замовлення покупця, зобов"язується передати у власність покупця (ТОВ "Укреколайн") ТМЦ, а покупець зобов"язується прийняти ТМЦ та оплатити його на умовах даного Договору (том І а.с. 54-55, том ІІ а.с. 1-4, а.с. 96-99).

Зі змісту договорів вбачається, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою ТМЦ до пункту призначення здійснюються за рахунок Продавця.

На виконання умов договорів у квітні-грудні 2011 року ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" було здійснено ряд поставок ТМЦ, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (том І а.с.59-167, том ІІ а.с. 33-95, 107-128).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент проведення операцій з позивачем і виписки податкових накладних його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що первинні документи, якими оформлені операції поставки товару від ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" позивачу складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Отже, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання товару за договором.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як того вимагає п.11.7 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, беззаперечно свідчить про доставку товару позивачу. Наявність видаткових накладних беззаперечно свідчить про передачу ТМЦ контрагентами ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" позивачу.

Відповідно до виписок з банківських рахунків позивач повністю розрахувався за отримані ТМЦ з контрагентами ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" (том І а.с. 56-58, том ІІ а.с. 23-32).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, реальність господарської операції із отримання ТМЦ підтверджується належним чином укладеними договорами, які виконані сторонами, а саме: ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" передали ТМЦ разом з необхідними товаро-супровідними документами, а позивач оплатив та прийняв товар. А тому вказані обставини свідчить про повне виконання договорів сторонами та були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, матеріали справи містять докази подальшого використання ТОВ "Укреколайн" придбаних товарів у господарській діяльності. Зокрема, частина придбаного товару була реалізована відповідно до укладених договорів на адресу Колективного підприємства "Папірбуд", АТ "Ветропак Гостомельський склозавод" та Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів з даними контрагентами та копіями видаткових та товаро-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару (том ІІ а.с. 142- 167). Також придбаний товар позивачем був використаний на власні потреби, що підтверджується наявними копіями актів на списання та обліковими картками (том ІІ а.с. 168-192).

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо реальності (товарності) проведених ТОВ "Укреколайн" господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами з огляду на наведені критерії.

Крім того, Новоград-Волинськрю ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Обґрунтовано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на наявність порушеної кримінальної справи за фактом підроблення документів, відносно посадових осіб ТОВ "Флорена Плюс", яка перебуває на стадії досудового слідства.

Доказів на спростування факту отримання ТМЦ від ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Укрхолод" позивачу ТОВ "Укреколайн" відповідачем також не надано.

Слід зазначити, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Слід зазначити, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Так, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення №0004172200 від 26.07.2012 року та наявності підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" січня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обеженою відповідальністю "Укреколайн" вул.Пархоменко,130,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700